Центровий збірної України U-20 Десмонд Йяму в інтерв’ю прес-службі ФБУ поділився враженнями від чемпіонського виступу команди на чемпіонаті Європи в Братиславі (Дивізіон В), за підсумком якого він потрапив до символічної п’ятірки турніру.
Ти був у складі збірної U-20 минулого року. Наскільки персонально для тебе було важливо повернутися в Дивізіон А вже цього літа?
– Звісно, з усіма хлопцями, з якими ми були у складі U-20 минулого року, ми відчували відповідальність за результат. Минулого літа було соромно за результат та за те, як ми грали. Тому кожен із нас на цьому турнірі віддав максимум для того, щоб наступного року наша команда знову була представлена в еліті.
Ти грав за багато команд молодіжних збірних. Чим ця була особлива?
– На мій погляд, у цій збірній була найкраща хімія — найкращі стосунки з гравцями та тренерським штабом. Мабуть, саме це і вплинуло на результат в першу чергу.
Щодо ігрових якостей, цього року не було великого акценту на великих, адже минулого року в складі були й Даніїл Сипало, й Максим Кличко. В цьому році у нас не було такого вибору бігменів, тому акцент тренери робили більше на задню лінію, що, в свою чергу, зіграло свою роль.
Чим для тебе відрізнялася робота під керівництвом Дмитра Забірченка?
– З ним досить легко та дуже класно працювати, адже було відчуття, що працюєш водночас із другом, наставником. Не було відчуття, що працюєш із босом, але при цьому все було дуже професійно, і тренер був готовий допомогти в будь-який момент.
Тренер хотів, щоб я був одним із лідерів на майданчику, підбадьорював тіммейтів, давав енергію та агресію як у захисті, так і в нападі. Звісно, не завжди це виходило, але я намагався все робити якнайкраще.
Наскільки принципово було перемогти ісландців у фіналі та взяти реванш за поразку в минулому році?
– Для мене в принципі було важливо перемогти на цьому турнірі, адже декілька турнірів поспіль зі збірними 2005 та 2006 років народження ми не дуже вдало виступали на чемпіонатах Європи. Тому дуже хотілося показати, що моє покоління здатне на більше, і в нас є талановиті гравці, які можуть грати на високому рівні. Ну й хотілося довести ісландцям, що поразка минулого року була лише випадковістю і ми сильніші, ніж вони.
При цьому в півфіналі, як мені здається, я свою роботу хоч і не ідеально, але виконав. У фіналі я трошки перезарядився емоційно, через що не вистачило дисципліни в захисті, це й призвело до перебору фолів.
Наскільки важливим для тебе є потрапляння до символічної збірної?
– Звісно, для будь-якого гравця це неймовірно приємний момент. Але, на мій погляд, до символічної п’ятірки мав потрапити Максим Грищук. Це був не мій вибір, тому я вдячний за цю відзнаку.
Наскільки великою мотивацією для тебе є виклик до національної збірної?
– Для мене це було б дуже важливо не тільки через статус… Я дуже хотів би отримати можливість працювати з гравцями високого класу, такими як Михайлюк, Лень, поборотися під кільцем зі Скапінцевим. Звичайно, така можливість була б дуже важливою для мене та для моєї кар’єри в майбутньому.
Наскільки для тебе важливо та приємно завершити виступи в складі молодіжних збірних саме такою перемогою?
– Це неймовірно приємно. Дуже хотілося б зіграти ще в Дивізіоні А, але, на жаль, такої можливості в мене більше не буде. Хотілося довести, що те, що сталося минулого року, — це лише випадковість. Насправді ми можемо набагато більше, але, сподіваюся, що гравці 2007 та 2008 року народження зможуть це довести наступного року.
Це був останній молодіжний чемпіонат Європи з моїми друзями, партнерами по команді 2006 року народження — деяких я знав ще з 14 років. Не знаю, чи зустрінемось ми з ними ще, але для мене було дуже важливо закрити цю частину баскетбольного шляху саме такою перемогою.
І крім того, було дуже важливо для нас присвятити цю перемогу двом гравцям, яких, на жаль, із нами більше нема — Вові Єрмакову та Артему Козаченку.
З ким із хлопців за цей час у тебе склалися найбільш дружні стосунки?
– Насправді з усіма хлопцями склалися чудові відносини. Але якщо виділяти когось одного, то це, звичайно, Єгор Сушкін. Це мій найкращий друг у складі збірної.
Який твій план на наступний рік, які цілі на найближче майбутнє?
– Я хочу продовжувати вдосконалювати свою гру, дисципліну, покращувати розуміння гри. Я залишаюся в Баварії та буду працювати над тим, щоб потрапити до першої команди, зіграти в Бундеслізі та Євролізі, а що з цього вийде — побачимо.
У складі першої команди змінився головний тренер, і, скоріш за все, передсезонну підготовку я проведу з основним складом, а далі вже залежатиме від тренера, чи робитиме він акцент на молодих гравцях.
Автор публікації
