BasketballUA.com поспілкувався з Максимом Кличком про його шлях у баскетболі, улюблені команди, улюблених баскетболістів і звісно збірну України.
-Максиме, ти вже розповідав, як почав грати у баскетбол — коли була пандемія, пішов проводити час на баскетбольний майданчик. Я хочу тебе запитати, як ти потрапив до «Монако»? Чому обрав саме цю команду?
-Так, я дійсно почав грати в баскетбол, коли навчався в Англії в часи епідемії ковіда. Потім на рік переїхав до Америки у High School. І отримав пропозицію грати за збірну України U20. Поїхав на збори, зіграв улітку зі збірною U20 на чемпіонаті Європи. Певно, я нормально зіграв, бо отримав увагу від деяких клубів Європи, в тому числі з «Монако».
Це було непросте рішення, оскільки також були пропозиції з Америки, з університетів. Але я вирішив піти грати у «Монако», бо це в Європі, ближче до збірної, і мені дуже подобалася система «Монако». Крім того, у клубі працюють українці – генеральний менеджер Олексій Єфімов, тренер Сергій Гладир. І Олександр Волков не чужий цьому клубу.
-До переїзду в Монако ти жив, навчався і грав у баскетбол в Англії і США. Тебе щось здивувало у новій країні, новій команді? Чи була різниця, наприклад, у тренувальних процесах у Європі та в США?
– Так, різниця є. Я скажу, що системи дуже різняться. В Америці гра швидша, там гравці – справжні атлети. А в Європі більш тактична гра, трошки повільніша, але більш командна.
-Зараз ти переїздиш до США. Розкажи трошки про цю нову сторінку в карʼєрі. З якими очікуваннями туди їдеш?
-Минулого сезону мені вдалося більше грати за «Монако» і проявити себе — і в команді U21, і у першій команді під керівництвом Сергія Гладиря, який дав мені шанс себе показати у найвищому французькому дивізіоні. Через це у мене було багато пропозицій: і з Європи, і з Америки. Але я скажу, це було нелегке рішення.
В Америці, звичайно, інший рівень для молодих гравців, інші гроші, умови, інші тренери і стиль баскетболу. Сподіваюся, я там гратиму, отримуватиму хвилини.
Мені дуже сподобалися тренери в East Carolina, вони багато про мене знали, і думаю, що я добре входжу до їхньої системи. Ну, подивимося у сезоні, поки що у передсезонці мені все там дуже сподобалося.
-Я знаю, що легендарний український баскетболіст Олександр Волков багато з тобою спілкується. Я дивилася на YouTube-каналі Monaco TV кілька серійний фільм про «Монако U21». І там був епізод, коли Олександр Анатолійович з тобою займався індивідуально. Розкажи, будь ласка, про ваше спілкування. Як він повпливав на тебе, твою кар’єру?
-Олександр Волков мені дуже допомагає останні два роки з того часу, як я приїхав до «Монако». Звісно, моя родина його дуже близько і давно знає, адже вони – українські спортсмени, я сказав би, легенди у своїх видах спорту. І через батька я познайомився із Олександром Анатолійовичем. Волков завжди каже, що він бачить у мені себе, коли він молодий був. І коли він перебував у Європі, він під’їжджав, трохи тренувався зі мною, підказував.
Під час зборів і матчів національної збірної Волков завжди зі збірною, на всіх тренуваннях, також підказує багато речей. Він мені дуже допомагає в сенсі баскетболу. І зараз коли я приїхав до нової команди до США, теж допомагав дуже, тому що він в Атланті живе. Загалом, він дуже важлива людина у моїй кар’єрі та в житті.
-Які у тебе подальші цілі в баскетболі? Де ти себе бачиш скажімо через 2-3 роки, через 5 років?
-Думаю, що у мене як у баскетболіста є багато потенціалу через мої дані, через мій зріст, через мої здібності. Але я хочу просто проявити себе на максимум і використати цей потенціал як зможу.
Звичайно, усі молоді гравці кажуть, що мріють про NBA. Для мене теж наступний крок був би потрапити до драфту. Звісно, це моя мрія. Але насамперед — це просто використати мій потенціал. І якщо я зможу його правильно використати, тоді зможу багато досягти. Але подивимося, як все буде.
-А є у тебе улюблена команда в NBA, за яку вболіваєш, чи в якій хотів би грати?
-Я б у будь-якій команді NBA був би щасливий грати. Але якщо говорити про улюблену, я сказав би — «Лейкерс». Оскільки я народився в Лос-Анджелесі, з дитинства стежу за «Лейкерс». Звичайно, Кобі, Леброн, Шакіл О’Ніл, Пау Газоль – мої улюблені гравці, вони всі там грали. І я стежив за ними.
-Яких ще баскетболістів, хто не грав за «Лейкерс», можеш назвати улюбленими? Чи тільки ось ці, яких ти перерахував?
-Звісно, я скажу, Олександр Волков. Ну і Дірк Новіцкі, Пау Газоль. Зараз – Ентоні Девіс. Такі гравці, модернові центрові, я б сказав, які розвивають роль центрового — не просто під кільцем підбирання там, кидки, а також кидають трієчку, мобільні та розумні. Я хочу прагнути теж так грати, тому мені подобаються такі гравці.
-Ти досить пізно почав займатися баскетболом. Зазвичай діти починають серйозно займатися у 11-12 років, а тобі довелося дуже швидко всьому вчитися у 17. Яку ти можеш дати пораду юним гравцям, тим хто починає шлях в баскетболі? Що потрібно, щоб досягти успіху?
-Я б сказав – терпіння. Так, я пізно почав грати у баскетбол, у 16-17 років. Багато гравців, як ви казали, починають в 10, в 11, в 12 років. Через це я дуже багато займався баскетболом останні кілька років, щоб надолужити цю дистанцію. Це, звісно, непросто. Потрібно бути терплячим і вміти слухати тренерів, чути поради, які дають тренери, чути поради інших гравців, які можуть бути досвідченішими, ніж ти.
-Що тобі зараз найбільше бракує з баскетбольних навичок, на твою думку? Якби ти міг якийсь баскетбольний скіл прокачати на найвищий рівень, на максимум, що б це було?
-Я б сказав — краще кидати. Зараз якщо вмієш кидати, тоді можна на всіх рівнях грати. Тому так, скажу – кидок.
-Чи не завадить тобі початок навчання і початок виступів в NCAA приїхати на наступне вікно збірних у серпні?
-У серпні я планую приїхати до збірної. Хочу спробувати допомогти команді у серпні, як зможу. От трішки складніше буде у листопаді та лютому, бо у нас буде сезон в Америці. Але у серпні є хороші шанси, що приїду. Якщо, звісно, тренер викличе мене знову.
Автор публікації
