Розігруючий «Бостон Селтікс» Максим Шульга дав інтерв’ю пресслужбі команди, в якому розповів про свій дебютний сезон в НБА, допомогу зірковому форварду Джейсону Тейтуму повернутися після травми і оцінив власні подальші перспективи.
– Як пройшов цей сезон для тебе особисто? Що ти зміг розвинути у своїй грі?
– Багато чого. Це був, безперечно, важкий сезон. Багато злетів і падінь. Але при цьому дуже багато навчання, щоб просто більш комфортно відчувати себе в системі з хлопцями, перебуваючи на майданчику в умовах правил НБА. Темп гри змінився. Індивідуально працюю над кидками з-за дуги, шукаю можливості на периметрі. Загалом працюю над своєю грою під кошиком, флоутерами, навчаюся стабільно читати пік-н-рол і все таке інше. Тож було справді багато нового досвіду.
– Ти говорив про деякі злети і падіння. Як ти пережив такі важкі моменти?
– Ти просто знаєш, це подібне трапляється з кожною людиною. Ніхто не проходить сезон ідеально, постійно перебуваючи на підйомі. Просто знаю, що спад трапиться і що це не змінить того, ким я є як гравець загалом. Бувають хороші ігри, бувають погані. Ти прагнеш, щоб хороших ігор було більше, ніж поганих. Найголовніше — приходити щодня в зал і стабільно працювати, щоб вигравати. Я думаю, у цьому вся суть. Не зосереджуватися на результаті, а більше на щоденному процесі. Я так працював ще з коледжу два роки тому. В НБА і G-Лізі все трохи на іншому рівні, набагато більше ігор, більше шансів, щоб щось трапилося у кожній грі. Безумовно, це інший рівень конкуренції, інша щоденна рутина з усіма цими поїздками.
– Як тобі допоміг головний тренер «Мейна» Філ Прессі? Ти знаєш його як гравця?
– Я дивився, як він грав за «Селтікс». Не переглядав його найкращі моменти, а просто стежив за лігою і пам’ятаю, що він був у складі «Бостона». Протягом усього сезону було багато таких моментів, коли він бачив щось у моїй грі, казав саме зараз прискорити темп або трохи відступити і просто контролювати гру. В таких речах він мені дуже допоміг.
– Що ти пам’ятаєш про досвід тренувань в основній команді «Бостона», коли ти допомагав Джейсону Тейтуму повернуться після травми в спарингу?
– Це був чудовий досвід. Я вже точно не пам’ятаю, але за два чи три дні до цього нам в «Мейні» сказали, що ми їдемо в турне, а потім повернемося, поїдемо в основну команду «Селтікс» і проведемо тренувальний матч. Ми розглядали це як можливість, стати краще, просто граючи проти Джейсона Тейтума. Хочеться бути готовим і не дозволяти легко обіграти себе. Я прагнув стати конкурентоспроможним, показати себе з найкращого боку і одночасно працювати над нашими навичками. Для нас все пройшло добре, безперечно. Мені запам’яталося, наскільки гра Джейсона відточена. Він знає свої позиції, всі його кидки зручні і обов’язково будуть виконані так чи інакше. Джейсон пройде вас або зробить будь-який рух, який йому потрібно, щоб дістатися до зручних позицій і просто кине, як він хоче кинути, а не так, як диктує йому захист суперників. Очевидно, гра для нього, як для професіонала, дуже легка. Головне — це здатність реагувати на будь-яку захисну тактику, що проти нього застосовують, просто робити правильні дії і досягати результату.
– Як ти сприйняв підписання стандартного контракту з «Бостоном» на початку цього місяця?
– Чудове відчуття. Звісно, мрієш про таке все життя, не знаючи, чи це станеться. Я просто працював щодня, сподіваючись, що така можливість з’явиться. Безумовно, вдячний організації. Як я дізнався, що це станеться? Агент сказав мені за день або два до цього.
– Що далі чекає на тебе як на професіонала?
– Я не дуже люблю заглядати занадто далеко вперед, бо раніше робив подібне і це відривало від реальності, коли здавалося, що не докладаючи максимум зусиль можна забезпечити собі кращі перспективи в майбутньому. Буду продовжувати робити те, що робив раніше. Це привело мене до поточного моменту. Житиму одним днем і намагатимуся ставати краще. Просто приходитиму в тренажерний зал з правильним настроєм працювати над чимось і ставати сильнішим на майданчику, вивчатиму схеми, які ми використовуємо, або що-небудь з відеозаписів. Настрій – приходити щодня в зал і намагатися ставати краще. Подивимося, куди це мене приведе.
– За що ти вдячний на цьому етапі своєї кар’єри?
– За те, що я все ще можу грати. В мене є те, про що я мріяв — я можу заробляти на життя грою в баскетбол. Звісно, перебування в НБА — це особливий вид благословення. Але, безумовно, можливість щодня просто прокидатися і грати в баскетбол, заробляючи на життя, — це те, за що я, безперечно, вдячний найбільше.
– Ти давно знайомий з Німашом Кетою. Що скажеш про його гру цього сезону?
– Так, ми з ним грали разом в університеті Юта Стейт, тож я знаю його вже десь шість років. Я бачив його можливості ще в коледжі. Це, звісно, зовсім інший рівень змагань, але тепер приємно бачити, як він демонструє всім, на що здатен. Неймовірне відчуття, коли розумієш, скільки важкої праці йому довелося виконати за останні чотири роки. Знаєте, він був на двосторонньому контракті в «Сакраменто Кінгз», потім у «Бостоні» повільно пробивався вгору, а тепер у нього з’явилася можливість показати, на що він здатний. Він робить це на елітному рівні, допомагає нам здобувати багато перемог, домінуючи під кошиком, ставлячи чудові заслони для всіх. Німаш робить ті дрібниці, які не всі бачать. Безумовно, він проводить чудовий сезон.
Автор публікації
