Прес-служба БК “Прометей” поспілкувалася з Олександром Липовим, , який уже третій сезон поспіль залишається разом з командою.
-Пане Олександре, раді вітати вас. Як справи? Як почуваєтеся?
-Усе добре. Завершив тренування, вчора у нас був медогляд. Облаштовуюся на новому місці в Ризі.
-Розкажіть трохи про це, про умови в Ризі. Де ви мешкаєте? Наскільки комфортно вам зараз там?
-Усе добре. Зараз хороша погода за вікном. Клуб надав мені гарну квартиру. Хороші умови для тренувань.
-У сезоні 2022/23 ви вкотре захищатимете кольори українського клубу в складі “Прометея”. Чи зраділи ви такій можливості? Опишіть будь ласка відчуття, коли отримали пропозицію продовжити кар’єру в команді Гінзбурга?
-Я вже став частиною цього клубу, два роки провів у його складі. Ми виграли чемпіонат України. Але не закінчили те, що почали, минулого сезону. Дійшли далеко в Лізі чемпіонів, і без поразок йшли в Суперлізі. У той момент, коли отримав пропозицію від “Прометея”, я ще був у Німеччині. Тоді ще не було гарантовано на 100 відсотків, що “Прометей” гратиме. А через місяць зателефонував агент, сказав, що “Прометей” хоче бачити мене в команді, Нено хоче бачити мене в команді. Я поговорив з Нено, поговорив з президентом клубу Володимиром Михайловичем Дубинським. Ми все вирішили і уклали угоду.
-Ви завершували сезон у складі одного з найсильніших клубів Німеччини “Бонн Телеком”, і змогли завоювати місце в основній ротації. Ваша команда поступилася в півфінальній серії у напруженій боротьбі “Баварії” – 2:3. Поділіться, будь ласка, деталями цього періоду вашого життя. Наскільки важко було адаптуватися до баскетболу в Німеччині?
-Для мене це був хороший досвід. Німецький чемпіонат дуже сильний. У ньому виступають дві команди Євроліги, команди Єврокубка і “Людвігсбург”, з яким ми грали в груповому етапі Ліги чемпіонів, і він посів третє місце у цьому турнірі. Є й команди з Кубка Європи ФІБА. Тому це дуже конкурентний чемпіонат, команди рівні. Ми йшли на 1-2 місцях. Поступилися в півфіналі досвідченій і з великим бюджетом команді Євроліги. Для мене це був гарний досвід, був класний чемпіонат, була дуже добра підтримка в команді і на трибунах. На іграх були повні зали, на кожний матч приходили 6 тисяч глядачів, була класна атмосфера. У Німеччині робили справжнє шоу для глядачів, перед виходом команд на майданчик у залі вимикали світло, додавали вогню, це було дуже яскраво.
-Тоді в четвертому матчі серії з “Баварією” ви зазнали травми. Неприємний момент для будь-якого гравця. І для вас особливо, адже на вас розраховували не лише в клубі, а ще й у складі національної команди. Як наразі проходить відновлення? Як ваш гомілкостоп? Чи вдається вже більш менш інтенсивно тренуватися?
-Так, для мене це була неприємна травма. Це найважча травма в моїй кар’єрі. Два дні тому робив МРТ, яке показало, що зв’язки зарубцювалися, гомілкостоп почувається добре. З 22 серпня беруся до тренувань у стовідсотковій готовності.
-Через травму ви, на жаль, не зіграєте на своєму п’ятому ЄвроБаскеті, який став би для вас рекордним. Чи сильно засмутилися через цю ситуацію?
-Авжеж. Тому що я готувався до цього ЄвроБаскету, грав усі кваліфікаційні матчі, ми вийшли туди з першого місця. І так трапилося, що травмував гомілкостоп і не зможу допомогти збірній на чемпіонаті Європи. Але я не засмучуюся. Я добре підготуюся до сезону, для мене це дуже важливо. Втім, вважаю, що в майбутньому зможу зіграти на своєму п’ятому ЄвроБаскеті.
-Давайте повернемося до справ “Прометея”. Ви вже трошки про це розповіли. Хотілося би почути більш детально про те, що команда повертається, гратиме у великий баскетбол під час повномасштабної війни на території України. Як ви можете оцінити нинішній, уже оновлений склад команди? Чи можете порівняти ростер “Прометея” минулого сезону і потенціал команди, яка розпочне грати в нинішньому році?
-Якщо порівнювати, я вважаю, що і минулого сезону у нас була конкурентоздатна команда, і нині вона буде ще сильніша, оскільки додалися нові легіонери, нові українські гравці. Я вважаю, що в “Прометеї” наразі шість українських збірників – я травмувався, Славу Петрова не знаю з яких причин не викликали. А ще у команді хороші легіонери, яких запросив Нено, які також грають у своїх національних командах – і нігерієць, і Клавелл, який виступає за Пуерто-Ріко, і Балвін – гравець збірної Чехії. Я вважаю, що у нас хороша команда, хороший тренер, тому все в наших руках.
-У Балвіна зріст 217 см, якщо я не помиляюся…
-Так, він схожий на Міро Білана, котрий торік був у “Прометеї”. Я вважаю, що за стилем гри схожий.
– Тобто це оновлений Міро Білан?
-Так, і є ще оновлений Шон Еванс, молодший і швидший.
-Тобто можна сказати, що потенційно рівень “Прометея” може стати ще на щабель вищими?
-Я сподіваюся.
– “Прометей” гратиме одразу в двох нових для себе турнірах – в Єврокубку та Латвійсько-Естонській лізі. Єврокубок вважається потужнішим турніром ніж Ліга чемпіонів, де ви виступали минулого сезону. Які ваші очікування від участі в Єврокубку?
-Як уже сказав Слава Петров, це будуть гарантовані 18 матчів регулярного чемпіонату. Я вже виступав у Єврокубку у складі грецького “Промітеаса”, тоді ми дійшли до чвертьфіналу. Вважаю, це хороший турнір, який дозволить нам ще раз заявити про український клуб у Європі. Минулого року ми не завершили справу, і цьогоріч повинні вийти в плей-офф і дійти якомога вище далі.
-Багато хто з ваших партнерів по команді казали, що Єврокубок – це віконце до Євроліги. Зрозуміло, що кожен професійний баскетболіст хоче грати у найсильніших турнірах. Скажіть, чи реально грати у Євролізі? Чи зможе “Прометей” цього сезону потенційно пробитися до найсильнішого європейського клубного турніру?
-Мрія кожного професійного гравця – виступ у Євролізі. Маємо великий шанс, адже плей-офф Єврокубка – такий турнір, де одна гра вирішує вихід далі. Все буде залежати лише від нас.
-Давайте трохи поговоримо про участь у Латвійсько-Естонській лізі. Чи можете оцінити рівень цього турніру? У якому статусі ви можете уявити там “Прометей”? Дехто з ваших колег по команді кажуть, що сьогоднішній склад “Прометея” має претендувати на боротьбу за чемпіонство. Чи згодні ви з цим?
-Авжеж, згоден. Ця ліга сильна, в ній грає багато клубів. Але вважаю, що ми маємо великі шанси здобути перемогу. Не знаю, чи існує Кубок Латвійсько-Естонської ліги. Але якщо так, то, вважаю, ми можемо взяти і Кубок і чемпіонство. Так, багато команд, і у нас може бути важкий графік з усіма перельотами. Але в нашому складі 12 конкурентоздатних гравців, які можуть дати енергію в кожному матчі.
-Домашні ігри Єврокубка “Прометей” гратиме на Арені Рига – це великий зал, який вміщує понад 11 тисяч уболівальників. На ЄвроБаскеті 2015 у вас такий досвід був. Чи встигли уже побувати на Арені Рига в 2022 році?
-Ще не був, ми ще там не тренувалися. Але я пам’ятаю 2015 рік, яка класна була атмосфера, коли був повний зал. Ми грали з Латвією, з Литвою, і була чудова атмосфера. В Ризі нині багато українців, які виїхали через війну. Тому якщо вони приходитимуть і даватимуть нам таку ж атмосферу, перемоги будуть за перемогами.
-Ми також віримо в те, що українські вболівальники зможуть дати вам енергію, яка допоможе перемагати. Національна збірна України днями зіграла свій останній товариський матч – з командою Фінляндії. Чи дивилися ви?
-Дивився.
-Що можете сказати про баскетбол, який показала команда Айнарса Багатскіса?
-Мені подобається, як вони грають. Однак стежу більше за своїми одноклубниками. Подобається гра Санона, Сидорова і Лукашова, Ткаченко добре грає і на третій і на четвертій позиціях. Я спостерігаю за ними і вболіваю за них, бажаю їм удачі. Прийду на Арену Рига на гру зі збірною Італії 24 серпня. І всіх, хто в Ризі, запрошую – приходьте та підтримуйте нашу збірну.
-Олександре, збірній Фінляндії ми програли зовсім трошечки, декілька очок. Цікаво дізнатися, коли ви дивитися баскетбол, де грають ваші партнери по збірній, чи є відчуття “якби я був на майданчику, ці очки були б моїми і ми змогли перемогти”?
-Звісно, коли дивишся баскетбол, є ігровий азарт і бачиш себе в грі, хочеш грати, і, як ви сказали, бувають думки, що я б зробив щось інакше. Але ж я не там, я дивлюся, як уболівальник, але, можна сказати, з професійної сторони.
-Чи відомий вам план підготовки “Прометея”? Що кажуть тренери? Команда не одразу збереться у повному складі через матчі збірних. Коли ви розпочинаєте тренування?
-Ми зі Славою Петровим приїхали трохи раніше адаптуватися і влаштуватися в Ризі. Вже провели три тренування з тренером з фізпідготовки Мантасом Вальчюкайтісом. Далі баскетбольне тренування з першим помічником головного тренера Мантасом Шерніусом. 22 серпня приїжджають легіонери. І з 23 серпня ми починаємо тренуватися у неповному складі.
-Ми говорили про це з вашим партнером по команді В’ячеславом Петровим. І він зовсім не переймається тим, що команда розпочне передсезонний збір не в повному складі, каже, що це проблема тренерів, а ваша задача тренуватися. А як вважаєте ви? Те що матимете менше часу на підготовку всі разом, може якось вплинути на подальші дії команди?
-Всі гравці професіонали. Це не проблема тренерів, це такий розклад збірних. Усі професіонали, всі приїжджають у хорошій формі. Це не буде проблемою. Ми матимемо вдосталь часу підготуватися до офіційних ігор.
-Той же В’ячеслав Петров поділився з нами деталями вашої спільної відпустки у Швейцарії. Розкажіть, будь ласка, і ви про свою відпустку. Десь були крім Швейцарії? Як відпочили? Чи набралися сил?
-Після сезону ми з дружиною поїхали до Греції, потім до Іспанії. Потім ми поїхали до дружини Петрова до Франції, Слава був у збірній. Ми гарно провели час у Франції. А потім я запропонував Славі поїхати до Швейцарії. Так, був час, коли ми відпочивали, але також старалися тренуватися і готуватися до сезону. Кожного дня приділяли час фізичній підготовці.
-У Ризі і загалом у Латвії багато наших співвітчизників. Чи зустрічали ви їх на вулицях? Яка там атмосфера? Адже відомо, що в цій країні живе і багато росіян. Яке ставлення у вас до цієї ситуації?
-Рига – суцільний український прапор, оскільки наші стяги на кожному кроці, куди не повернеш голову – бачиш український прапор. Так, іноді зустрічаєш російськомовних. Ми з дружиною спілкуємося українською, мене не зачіпає, якщо хтось на вулиці поверне голову, почувши українську мову. Звісно, я негативно ставлюся до росіян.
-Як ця війна вплинула на вас, на вашу родину? Як почуваються рідні? Адже ми знаємо, що ви родом з міста, яке постійно підпадає під ворожі атаки.
-Так, я з Харкова. Моя сім’я перебувала в Харкові. Ми з дружиною були в Іспанії. Коли прокинулися 24 лютого, в телефоні було багато повідомлень від брата, від мами, я відразу подзвонив їм, вони розповіли, що о п’ятій годині ранку почалися вибухи. Мама живе неподалік від брата, прийшла до нього, вони були разом. Для мене тоді це було найголовніше, щоб вони були разом. За два-три тижні я перевіз їх у Дніпро, до квартири, яку мені виділяв “Прометей”, а після того – до Києва. І зараз вони більш менш у безпеці.
-Чи зраділи вони, що ви зможете продовжити грати за “Прометей”?
-Так. Мій брат – колишній баскетболіст. Він привів мене на баскетбол, завжди стежить за матчами. Можу сказати, що він найголовніший мій фанат. Дружина, брат і мама – найголовніші мої уболівальники. Звісно, вони зраділи. І сподіваюся, що мама зможе приїхати до мене і прийти на ігри на Арену Рига.
-Пропоную вам наостанок запросити не лише маму, а й інших уболівальників “Прометея”.
-У цей важкий час хочу побажати всім здоров’я і миру. Стежте за баскетболом, приходьте на матчі, якщо ви у Ризі, підтримуйте нас з тієї сторони екранів, дивіться наші матчі. Ще хочу сказати, що дуже хочеться додому, хочеться грати в рідній Україні. Однак вважаю, що вчинили правильно, не закривши клуб і продовживши його історію. Хочу сказати велике спасибі ЗСУ. Ми повинні допомагати хто чим може один одному. Я вважаю, що ми тільки разом можемо побороти ворога. Слава ЗСУ! Слава Україні! Все буде добре!
Автор публікації
