28 березня було офіційно призначено головним тренером юніорської збірної України U-18 з баскетболу литовця Андріуса Вайсекаускаса. Саме він та його помічники будуть готувати команду юнаків, зібрану з гравців 2006 року народження і молодше, до виступу на чемпіонаті Європи-2024.
З відкритих джерел відомо, що зараз він працює асистентом тренера Вітіса у другій чоловічій лізі Литви. До цього був помічником головного тренера у жіночій команді Петріотс (сезон-2022/23) і найсильнішому чоловічому клубі країни – Жальгірісі (2018/19).
Раніше баскетболістами цього віку опікувалися Андрій Харчинський і Володимир Піщіков. Можна припустити, що саме вони й будуть асистентами нового головного тренера. Або хтось один із них повинен увійти до штабу.
Андріус Вайсекаускас
«Ярмарком талантів» називають власне драфт НБА, а також інколи євротурнір до 18 років у Дивізіоні А. Саме на цей чемпіонат у пошуках перспективних гравців з’їжджається найбільше скаутів з Північної Америки та Європи.
Нагадаю, після перфомансу в 2017 році на чемпіонаті U-18 зумів заявити про себе Іссуф Санон, якого на наступному драфті НБА обрав Вашингтон в другому раунді під загальним 44-м номером. На хвилинку, вище, ніж на той час 21-річного Святослава Михайлюка (47-м задрафтували Лейкерс).
Іссуф самотужки «тягнув» збірну, яка змагалася у «групі смерті» з Іспанією, Італією та Сербією, а в плей-оф у зустрічі з Латвією зуміла виграти єдиний матч за весь чемпіонат і зберегти прописку в «еліті» – 78:60.
Іссуф Санон
Але навіть до Дивізіону Б буде прикута особлива увага скаутів з усього баскетбольного світу. Тому справді ці змагання стануть свого роду «ярмарком талантів» для провідних українських баскетболістів до 18 років.
Євротурнір другого за силою дивізіону в 2024-му проходитиме у північномакедонському Скоп’є з 26 липня до 4 серпня. Суперниками українців по групі будуть Чехія, господарка Північна Македонія, Боснія і Герцеговина, Ірландія та Кіпр.
Кадровий потенціал команди U-18 на ЧЄ-2024
Напередодні відразу двоє кандидатів до складу збірної трагічно загинули від ножових поранень, отриманих на автобусній зупинці у німецькому Дюссельдорфі в лютому 2024 року. Мова йде про баскетболістів місцевого клубу Джаянтс Володимира Єрмакова (грав за Україну на турнірі U-16) і Артема Козаченка.
У покоління U-18 – особлива місія. Воно буде битися на майданчику не тільки за Україну під час повномасштабної війни з Росією, не лише кожен за себе на найважливіших у кар’єрі змаганнях до 18 років під пильним оком іноземних скаутів, а й за тих двох хлопців, які у юному віці втратили власні життя від ножів неповнолітніх убивць.
Вічна пам’ять двом талановитим українським баскетболістам!
Володимир Єрмаков (праворуч) і Артем Козаченко
Вперше в історії молодіжних і юнацьких збірних України базовим клубом може стати не український, а іноземний. Відразу чотири кандидати грають у системі іспанського Ельче. Мова йде про Назара Короля, Арсенія Колобова, Андрія Ситара та Іллю Гогуленка.
Останні два сезони вони виступали разом в Іспанії у клубних системах згаданого Ельче (друга половина поточного сезону), а також Баскет Альтеа (перша половина сезону-2023/24) та Іфач Калп (2022/23). Перші троє до Ельче грали як у турнірах U-18, так і отримували хвилини на майданчику в головних командах франшиз. До речі, їх Ельче U-18 може відібратися до фінальної стадії чемпіонату Іспанії. Зараз посідають друге місце у своїй зональній групі.
Нижній ряд – Колобов (№ 45), верхній ряд – Ситар (№ 2), Гогуленко (№ 32) та Король (№ 7, між Ситаром і Гогуленком)
Розігруючі захисники: Єгор Сушкін (187 см – орієнтовний зріст; Шяуляй U-19, Литва), Ілля Упир (189 см; Черкаські Мавпи, Суперліга), Григорій Леськів (2007 р.н., 184 см; Торнадо U-18, Литва), Микита Кобилінський (182 см; Збірна Сумської області – БК СумДУ, Вища ліга)
Єгор Сушкін торік був основним «першим номером» і капітаном збірної, сформованої з кращих баскетболістів 2005 року народження та молодше. Встигав як віддавати результативні передачі (найкращий асистент команди), так і набирати очки самотужки (найкращий із реалізації дальніх кидків та другий скорер збірної). Найбільше проводив часу на майданчику серед усіх українців. Місію основного плеймейкера він знову виконуватиме влітку.
Єгор проводить другий поспіль сезон у Литві в системі Шяуляю. Виходить із перших хвилин у командах U-19 (у середньому за гру – 16,3 очка + 5,3 підбирання + 4,8 передачі) та U-18. Висока результативність дозволить на юнацькому рівні грати й атакувальним захисником, якщо це буде необхідно тренерському штабу.
Гравець у майбутньому не загубиться в професійному баскетболі. Його талант помітний неозброєним оком.
Єгор Сушкін
Ілля Упир виходив у стартовому складі збірної до 16 років на ЧЄ-2022. Минулого літа також грав за українську команду U-18 і залишив гарне враження. Спочатку отримував небагато часу, але по ходу турніру демонстрував відповідність рівневі збірної. Як наслідок, його хвилини на паркеті «зростали».
Достатньо кваліфікований розігруючий у 2023-му повернувся з Латвії до складу Черкаських Мавп, отримує обмежений час у Суперлізі (1,3 очка). До речі, він є вихованцем академії цієї команди. В Балтиці виступав у другій лізі місцевого чемпіонату за фарм-клуб найсильнішого колективу країни – ризький ВЕФ. Був основним розігруючим та лідером команди.
Як і Сушкін, може зіграти на позиції атакуючого захисника, він трішки вищий за Єгора.
Ілля Упир
Григорій Леськів був основним гравцем та лідером збірної минулого року на ЧЄ U-16. Чому б його не взяти до команди хоча б другим запасним плеймейкером? Баскетболістів такого профілю на юнацькому форумі забагато не буває.
Можна в стилі Айнарса Багатскіса відрядити на турнір велику кількість захисників, випускати їх на паркет один за одним. Далі дивитися за тим, у кого «полетить» та «піде» гра в окремому матчі. Тому й довірити «фінішувати». Від гри «задньої лінії» дуже багато залежить у юнацькому баскетболі.
Гриша вдало виступає третій сезон поспіль у системі литовського Торнадо. Цього року виходить у «старті» як у чемпіонаті U-17, так і – U-18 (12,3 очка + 3,1 асистів + 1,9 підбирання).
Ще є Микита Кобилінський, який у контрольному матчі влучив велику кількість «трійок» і потрапив до кадетської збірної цього віку два роки тому. Але на чемпіонаті нічим особливо не запам’ятався. Можливо, через те, що отримував обмежений ігровий час. Зазначу, він мав потужних конкурентів за місце у складі.
Поточний сезон Микита проводить за БК СумДУ у Вищій лізі (3,5 очка + 2,5 результативні передачі + 1,5 підбирання) в статусі дублера основного «першого номера». Повернувся до України з Італії, де грав за колектив із п’ятої ліги, набираючи 5,7 очка у середньому за матч.
Атакувальні захисники: Арсеній Колобов (193 см; Ельче U-18, Іспанія / Баскет Альтеа, Прімера Насьональ (Ліга 5), Іспанія), Роман Потєєв (2007 р.н., 189 см; PUSH-ЦДУ, Вища ліга), Ілля Гогуленко (2007 р.н., 194 см; Ельче, ЕБА (Ліга 4), Іспанія / Баскет Альтеа U-18), Стефан Зегільшіффер (2007 р.н., 182 см; Антверп Джаєнтс Б, ТДМ1 (Ліга 2), Бельгія)
Арсеній Колобов був капітаном збірної свого покоління влітку 2022-го, виходив у стартовому складі, проводив на майданчику близько 20 хвилин. Сильною його стороною є гра в атаці, але з року в рік додає й у захисті.
Перші кроки в баскетболі розпочинав у Києві. Найдовше виступає закордоном з усіх кандидатів до збірної U-18. Дебютував у четвертій іспанській лізі ЕБА в 15-річному віці. Зіграв обмежений час у зазначеному дивізіоні й минулого сезону.
Крім «другого номера» може виступати й на позиції легкого форварда. Якщо головний тренер буде грати по згаданому «конспекту Багатскіса» з великою кількістю «маленьких» у складі, то Арсеній виходитиме й на «трійці».
Арсеній Колобов (№ 45 – стоїть другий праворуч)
Роман Потєєв (28,7 очка + 11,7 підбирання + 2,2 передачі – за PUSH-TEAM -КДЮСШ-4-07) був лідером у збірній на минулому кадетському турнірі до 16 років. Грав зі стартових хвилин на позиції легкого форварда. Стабільний шутер, який багато виконує триочкових кидків з гарним відсотком влучань.
17-річний капітан клубу Push-ЦДУ, нещодавно дискваліфікованого федерацією, в березні 2024-го оновлював рекорд результативності сезону Вищої ліги, набравши 46 очок. За такий виступ «отримав» окремий рілс в Instagram від журналіста інформаційного порталу Еurobasket.com.
Роман Потєєв
Ілля Гогуленко у 2023-му виступав у складі команди U-16, їздив на змагання дублером Потєєва на позиції «третього номера». Не уникав боротьби й багато працював у захисті.
Ілля є вихованцем одеського баскетболу, але на екваторі минулого сезону змінив «перлину біля моря» на узбережжя Іспанії. Вже у поточному році дебютував у місцевій ЕБА за головну команду Ельче. Його козир – взаєморозуміння з майбутніми лідерами збірної.
Ще одним кандидатом до команди можна розглядати Стефана Зегільшіффера. Він є вихованцем академії бельгійського клубу Антверп Джаєнтс. Цьогоріч результативно дебютував за дубль (3 очка + 3 підбирання + 1 передача), але більше виступає у чемпіонаті U-18. Уже заграний за Україну, хоча минулого року був серед баскетболістів розширеного складу збірної Бельгії до 16 років.
Зі зростом 182 см (дані на минуле літо) добре орієнтується в «фарбі». У «клатчі» наприкінці зустрічі можна очікувати, що тренер довірить вирішальний кидок саме йому, бо невисокого гравця не будуть щільно опікати під кошиком. Але там Стефан, як риба у воді.
Легкі форварди: Назар Король (196 см; Ельче U-18, Іспанія / Баскет Альтеа, Прімера Насьональ (Ліга 5), Іспанія), Олександр Семенченко (199 см; PLAYMAKER – збірна Києва, Перша ліга), Богдан Маліч (196 см; Валмієра, РНБЛ (Ліга 2), Латвія), Богдан Бур (194 см; Збірна Сумської області – БК СумДУ, Вища ліга)
Назар Король – один із основних кандидатів на повторення перфомансу Санона на майбутньому ЧЄ до 18 років. У поточному сезоні вдалося переглянути його декілька ігор. Коли юніорська команда нічого не могла запропонувати супернику в позиційному нападі, то гравці просто віддавали м’яча Назару, щоб він “вирішував” долю атаки.
Вміє на майданчику буквально все. Може закрити будь-яку позицію від № 1 до № 4. Але найкраще проявляє себе під час виступів атакувальним захисником або легким форвардом.
Наявність подібного «універсала» у складі є мрією для кожного тренера.
Назар Король (із м’ячем)
Олександр Семенченко був одним із чотирьох баскетболістів 2006 року народження у складі команди U-18 минулого літа. Нагадаю прізвища інших трьох: Сушкін, Упир і Десмонд Йяму. В збірні країни різного віку Саша викликався з 13 років.
Після проведеного сезону в четвертій за силою лізі Польщі, повернувся в Україну до рідної київської академії. Грає за її команду в Першій лізі, де є одним із кращих баскетболістів за результативністю (21,2 очка + 4,7 підбирання + 2 передачі).
Олександр Семенченко
Вихованець академії Дніпра Богдан Маліч (3,5 очка + 1,8 підбирання + 0,5 передачі) останні два сезони провів у другій лізі Латвії. Зараз виступає за дубль Валмієри (один із наймолодших у складі) та на турнірі U-19. Минулого року разом з Упирем був у складі команди ВЕФ Валка.
Богдан Бур торік захищав «жовто-сині» кольори збірних U-17 та U-18 з баскетболу 3х3 відповідно на чемпіонатах Європи та світу. Грав разом зі згаданими Кобилінським, Королем і Малічем. Минулого року змінив рідну київську академію СДЮШОР-16 – Вовча зграя на БК СумДУ з Вищої ліги (5,7 очка+ 2,7 підбирання).
Важкі форварди: Лука Лохманчук (207 см; Гран Канарія Б, ЛЕБ Плата (Ліга 3), Іспанія), Андрій Ситар (203 см; Ельче U-18, Іспанія / Баскет Альтеа, Прімера Насьональ (Ліга 5), Іспанія), Кирило Стрельцов (201 см; СБА, Прімера Насьональ (Ліга 5), Іспанія), Владислав Чорнобай (198 см; Лондон Юнайтед U-20, Велика Британія – у сезоні 2022/23)
Лука Лохманчук вперше на євротурнірі одягнув майку збірної у 14-річному віці. На чемпіонат до 16 років його возили дублером Іллі Ліщини. Вже наступного року син легендарного форварда національної збірної з баскетболу і тренера Олександра Лохманчука був гравцем «основи», найкращим снайпером та одним із лідерів команди U-16.
Головна зірка, основний кандидат, щоб у майбутньому продемонструвати найкращу професійну кар’єру серед гравців свого покоління. Другим із баскетболістів 2006 р.н. поїхав виступати за кордон. Розвиває власний талант у системі Гран Канарії. Її команда U-18 найближчими вихідними змагатиметься у зональному Фіналі чотирьох за вихід до заключного етапу чемпіонату Іспанії. В поточному сезоні дебютував у третій лізі країни – ЛЕБ Плата (1,3 очка). Може зіграти на позиціях від № 2 до № 4.
На початку квітня завершилися міжнародні змагання під егідою Євроліги у Парижі, на яких виступають найсильніші клуби Європи та Близького Сходу у віковій категорії U-18 – кваліфікація Next Generation Tournament. За чотири гри Лука зі стартових хвилин у середньому здобув 13 очок, 4,2 підбирання та 1,8 передачі. Його команда посіла третю сходинку та не відібралася до фінальних змагань, куди потрапляють два кращі клуби.
Лука Лохманчук
Напередодні Лохманчук-молодший поділився власними думками про виступ на Next Generation та своє відновлення після травми, через яку він не грав за збірну 2005 р.н. минулого літа.
«Звісно, прикро, що не відібралися до фінального етапу. На жаль, не вгадали з тактикою на вирішальну зустріч у групі проти паризького PFYM INSEP. За цей клуб виступає більша частина членів збірної Франції U-18. Бачили, що в попередньому матчі вони не влучали «триочкові», тому вирішили стати у захисті «зоною». Але французи на старті реалізували майже всі дальні кидки. Коли ми перебудувалися – вже було дуже складно відігратися.
Але є й позитивні моменти. Нарешті вдалось обіграти в зустрічі за 3-тє місце запеклих суперників – іспанський Ховентуд. Раніше було зіграно багато матчів з ними, але ми перемогли вперше.
Свій виступ оцінюю непогано. Звісно, я ніколи на 100% не задоволений результатом, вважаю, що завжди можна зробити більше та зіграти краще у кожному з ігрових моментів.
На 65-70% набрав форму після травми. Поступово повертаю відчуття мʼяча та тіла, але, звісно, попереду ще багато роботи як над фізичною формою, так й індивідуальною майстерністю. Розпочав тренуватися з командою ще у січні. Тренери та лікарі дали дозвіл займатися «без контакту» і контролювати навантаження. Було не легко, але спільними зусиллями впоралися», – повідомив баскетболіст.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
Лука Лохманчук
Профіль Андрія Ситара мені нагадує кейси Олександра Кобзистого (2003 р.н.) і Андрія Грицака (2000 р.н.). Форвард вміє налаштуватися напередодні великого турніру та продемонструвати найкращу версію себе.
Так було два роки тому на Європі. Раніше з найкращої сторони він себе показував на змаганнях Європейської юнацької баскетбольної ліги (ЄЮБЛ). Влітку побачимо, чи зможе вихованець южненського Хіміка продемонструвати подібний перфоманс знову.
На клубному рівні Ситар багато грав на позиції центрового, бо у власних командах був серед найвищих гравців. Такий досвід дуже знадобиться для збірної, де на «п’ятому номері» відсутня глибина у складі.
Андрій Ситар (із м’ячем)
Кирило Стрельцов не перший рік виступає за Іспанську Баскетбольну Академію (СБА) з Мадриду. В минулому сезоні грав у згаданій ЕБА, а в поточному – у п’ятій іспанській лізі Прімера Насьональ. Протягом двох сезонів також захищає кольори команди СБА у чемпіонаті U-18. Успішно виступав два роки тому за збірну U-16.
Владислав Чорнобай у 2021-му разом зі СДЮСШОР-5 – ДВУФК (Дніпро)-06 вигравав чемпіонат України та був визнаний найціннішим гравцем турніру (MVP). У сезоні-2022/23 в 16-річному віці епізодично виходив у стартовому складі Лондон Юнайтед U-20 (7,6 очка + 4,1 підбирання в ЄЮБЛ). Це остання його команда з баскетболу 5х5, про яку мені вдалося знайти інформацію. Влітку і восени виступав на турнірах з баскетболу 3 на 3 за збірну країни U-17 та українську команду 4Sports.
Центрові: Десмонд Йяму (200 см; Баварія-2, Про Б (Ліга 3), Німеччина), Андрій Трофімов (2007 р.н., 199 см; Шяуляй U-17, Литва), Владислав Сінник (2007 р.н., 203 см; Тарту Улікоол / Естіко, I ліга (Дивізіон 2), Естонія)
Десмонд Йяму будує своє баскетбольне майбутнє у системі титулованої мюнхенської Баварії. Другий сезон поспіль виступає на позиціях «четвертого» і «п’ятого» номерів за команду дублерів у третій лізі Німеччини (7 очок + 4,5 підбирання) та в стартовому складі Бундесліги U-19.
Йяму (або за іншим варіантом написання прізвища – Яму) був одним із лідерів як збірної України U-16 у 2022-му (найкращий ребаундер у її складі), так і команди U-18 минулого року (найрезультативніший гравець). Має неймовірний атлетизм і дуже довгі руки.
Минулого січня також виступав у кваліфікації Next Generation Tournament U-18, яка проходила в Подґоріці (Чорногорія). Баварія посіла у групі другу сходинку, слідом за мадридським Реалом. У підсумку стала четвертою на турнірі. Десмонд за чотири гри у середньому набирав 6 очок, 8 підбирань і 1,5 передачі.
Десмонд Йяму
Андрій Трофімов другий сезон покращує власну спортивну майстерність у Литві. Грав за команду Шяуляю U-17 (8,8 очка + 6,6 підбирання). Уважний уболівальник запитає: «Навіщо його включати до кандидатів, коли не отримав виклику до збірної 2007 року народження?». Дійсно, минулого року до команди відібрали центрових Владислава Сінника та Іллю Бутенка.
Але Трофімов є вихованцем мелітопольської школи, де виступав із основним плеймекером майбутньої збірної Сушкіним. Разом продовжили грати у системі литовського клубу. В них взаєморозуміння на космічному рівні. У баскетболі взаємодії розігруючого та центрового мають дуже важливе значення та покликані «робити різницю» на майданчику.
Згаданий Влад Сінник минулий чемпіонат Європи до 16 років розпочинав у стартовому складі збірної, але по ходу турніру втратив місце в «основі». На клубному рівні грає в системі Тарту Юлікоол. У поточному сезоні дебютував за його команду з другої естонської ліги (2,5 очка + 2 підбирання), є гравцем основного складу в третій лізі.
Які очікування в мене, як у вболівальника, від виступу U-18? Хочу, щоб юніорська збірна продемонструвала сучасний швидкий баскетбол із високим відсотком реалізації кидків, у тому числі дальніх.
Бажаю побачити баланс між демонстрацією сильних сторін окремих виконавців та роботою на підсумковий результат. Як в окремих матчах, так і на турнірі в цілому.
Потрібно, щоб у команди до єврофоруму був готовий не лише план А, а й плани Б і В з відповідними виконавцями у складі та напрацьованими схемами під кожного із них.
З окремих яскравих особистостей іноземному наставнику та його колегам по тренерському штабу потрібно буде підготувати команду-зірку. З метою виконати головне завдання для будь-якої сильної європейської збірної Дивізіону В – підвищитися у класі.
На мою думку, в майбутньому це покоління обов’язково делегує відразу двох, а то й більше баскетболістів до національної збірної України. Незалежно від результатів виступу команди U-18 влітку.
Олег Сагайдак для basket.com.ua
Автор публікації
