“Відродження” латвійської баскетбольної збірної розпочалося у 2010 році з головним тренером Айнарсом Багатскісом на чолі. Сім років по тому національна команда під його керівництвом посіла високе п’яте місце у фінальному турнірі Євробаскета-2017, що досі є одним із найбільших досягнень латвійського баскетболу.
Видання Sportacentrs.com провело з ним розмову на цю тему, про нинішню збірну Латвії та роботу в збірній України.
– Озираючись на турнір 2017 року, яке стратегічне рішення вам найбільше запам’яталося?
Дві гри. Першою була гра проти Росії. Їхній акцент був чітким – грати під кошиком. Тимофєй Мозгов увірвався у штрафний майданчик, і м’яч йому подавали всіма можливими способами. Порзінгіс швидко здобув фоли. Нам довелося реагувати, і я поставив проти Мозгова Роландаса Шмітаса. Росіяни були абсолютно не готові до цього. Плюс Порзінгіс більше грав на четвертій позиції. Також Давіс Бертанс, як я вже казав, робив свою брудну роботу, завдаючи важливих кидків у своєму стилі.
Росіяни навіть не відреагували на це. Завжди треба бути готовим реагувати, але росіяни залишили все напризволяще і поклалися на Олексія Шведа. Було зрозуміло, що він нікому м’яч не віддасть, тому я сказав: “Нехай кидає двоочкові з 40% точністю”. Це також частина тактики. У турнірі такого рівня не можна щось отримати, не віддавши щось у відповідь.
Друга гра проти Туреччини. Якщо я правильно пам’ятаю, основного плеймейкера Яніса Стрельніекса доставили до лікарні з отруєнням під час гри. Мені дуже сподобалося, як [Яніс] Блумс, [Айгарс] Шкеле та Жаніс [Пайнерс] вийшли на поле. Вони жодного разу не “збилися” та витягли цю гру.
Це частина нашої роботи – ти можеш готуватися якнайкраще, але травми чи проблеми зі здоров’ям вносять корективи. Особливо, коли це такий важливий гравець.
– Протягом багатьох років ми чули за кордоном, а також у збірній Латвії про ставлення команд НБА, коли їхній гравець потрапляє до національної збірної. Які вказівки дав Нью-Йорк щодо Порзінгіса?
– Жодних. Девіс приїхав зі своїм тренером із Сан-Антоніо. Звичайно, Бертанса дозволили тренувати лише американському тренеру, бо інші не знають, як… Коли Девіс звик до травми пальця, наступного дня там був лікар із Сан-Антоніо.
Для Порзінгіса не було абсолютно жодних вказівок. Ми все ще думали, що вони визначатимуть кількість хвилин або як найкраще його використовувати, але нічого не сталося.
– Я пам’ятаю, що з Андрісом Бедрінсом тоді було не так просто…
– Агентство дозволяло Бедрінсу грати лише за умови, що тренер агентства був тренером. Тільки він знає, як користуватися Бедрінсом. Інші — ні.
– Чи була проблема з его в команді 2017 року?
– Его завжди присутнє. У нашій роботі вищий рівень означає більше его. Завдання тренера — контролювати ці его, включаючи своє власне. Я завжди казав, що без его неможливо досягти найвищих результатів, але воно має бути спрямоване в найкращих інтересах команди. У нас була чудова ситуація в цьому аспекті.
– Чи були гравці, які під час вашого керівництва збірною Латвії ставили питання про гарантовані хвилини?
– Ні, таких не було. У той час більшість гравців не були розпещені контрактами, великими грошима та рівнем. Вони просто насолоджувалися процесом.
Я ніколи не сварив гравців. Я не той тренер, який одразу ж відставляє гравця за кожну погану дію. Гравці знають свої ролі. Якщо прийшов хлопець з НБА, то треба на ньому грати. Є колеги, які намагаються виховувати гравців під час гри. Я ніколи цього не розумів.
– Коли ви залишали посаду головного тренера збірної, ви назвали причиною неможливість поєднувати графіки клубу та збірної. Ввічливі фрази чи реальність?
– Робота в збірній – це не величезний бонус. Водночас ми бачимо, що може дати збірна. Лука Банкі, завдяки колосальній праці, успіхам та результатам у збірній Латвії, отримав роботу в Євролізі.
На той час у агента була своя ідея. Він сказав, що я маю піти з національної збірної, а потім отримаю роботу в Єврокубку або Євролізі. Я вислухав агента. Не було жодних емоцій чи чогось подібного. Я давно живу за принципом: або скажу правду, або нічого не скажу. Мені соромно брехати самому собі. Тоді теж так було.
– Чи було відчуття незавершених справ?
– Я б не назвав це відчуттям незавершених справ, але після чемпіонату досить довго була порожнеча. Та одна гра [проти Словенії]… Ми справді грали в якісний баскетбол, який подобався людям. Було видно, що гравцям це подобалося. Зараз ми говоримо про це, і стало трохи сумно – що можна було зробити по-іншому? Потрібно розуміти, що той поїзд пішов. Безсумнівно, є відчуття порожнечі.
Я завжди кажу своїм гравцям: “Якщо нас переграють у якомусь елементі, до якого я не був готовий або який я не показав, то я дуже злюся на себе потім”. Бувають ігри, де ти робиш усе, але суперник був просто кращим. Це не футбол, де гра може закінчитися 0:0, і обидві команди задоволені.
– Минуло багато часу з турніру 2017 року. Чи були за цей період якісь розмови, пропозиції чи бажання повернутися на посаду тренера збірної?
– Зараз у моді іноземні тренери…
– Під вашим керівництвом ядро національної команди пройшло повний цикл. Ви починали з молодої команди, яку вважали аутсайдером на першому фінальному турнірі, але зрештою отримали одну з найкращих національних команд Європи. Як позбутися цього менталітету аутсайдера у головах гравців?
– Це важко. Дуже важко. Завжди потрібно починати з того, що відбувається в голові гравця, коли він виходить на поле. Якщо ви йдете на гру з думкою, що будете проти таких-то гравців, то краще взагалі не йти, бо результатів не буде. Якщо ви йдете на поле з думкою, що ви покажете іншим себе та свої здібності, то вам не потрібно думати про те, фаворит ти чи ні. Але це наш менталітет, тому що ми маленька нація, яка багато століть перебуває під владою іншої країни. Нам потрібно змалку прищеплювати собі впевненість у собі та довіру до наших товаришів по команді
Це якість, яку не можна набути за один день. Її потрібно культивувати змалку. Відсутність такого менталітету іноді заважає нам досягати більших висот, і я говорю не лише про баскетбол. З іншого боку, який у нас ресурс? Скільки людей живе в нашій країні… Повертаючись до баскетболу, ми представлені в дивізіонах А всіх юнацьких рівнів. Таких країн лише п’ять чи шість. Ці країни мають набагато більше людських ресурсів і кращі можливості відбору, але не кращих тренерів. Я люблю постійно нагадувати собі про це.
Щоб добре грати, потрібен відбір. Якщо один чи два гравці з якоїсь причини “зникають”, у нас насправді немає варіантів їх замінити. Гравці є, але рівень одразу падає. В Італії чи Іспанії є варіанти, але навіть там натуралізовують гравців.
Також хотів би додати, що у збірної України в останньому відборі був травмований гравець (розмова відбулася після останніх передкваліфікаційних матчів чемпіонату світу), але ще 10 реальних кандидатів на місце в національній команді не приїхали. Якось ми взяли себе в руки та вибралися звідти.
– Вибір наступного головного тренера збірної Латвії – Сіто Алонсо. Що ви можете про нього сказати?
– Я грав проти Сіто. Типовий іспанський тренер. Думаю, принципи захисту зміняться. Принципи тренувального процесу, швидше за все, не зміняться, бо в цьому аспекті всі працюють схоже. Питання в тому, як він знатиме латвійських гравців? Тренер, який працює на найвищому рівні в Іспанії, – це спеціаліст зі знаком якості.
Йому потрібно пам’ятати, що в наступних матчах склад може бути не таким, як зараз. Тоді йому доведеться почати шукати альтернативи, що вимагатиме знання латвійських гравців.
Я б сказав, що Латвія [у відбіркових матчах чемпіонату світу] матиме найкращу групу, яку ми коли-небудь мали в баскетболі (Польща, Австрія та Нідерланди). Про вихід туди взагалі не може бути й мови. Тільки Польща, якщо подивитися на карту європейського баскетболу, є сильним суперником. Я вже казав, що грати може кожен, тому важливими будуть два аспекти. По-перше, який склад гратиме команда? По-друге, наскільки добре тренерський штаб знатиме гравців?
Не знаю, яким буде решта тренерського штабу. Коли довго працюєш з одними й тими ж гравцями, отримуєш про них уявлення. Можливо, потрібна була свіжа кров.
– Можливо, кермо збірної варто було б віддати нашому фахівцю Янісу Гайлітісу?
– Коли мене запитали, я також рекомендував Гайлітіса. У нього був дуже сильний сезон. Він також знає гравців збірної, бо давно з ними працює. Я думаю, що ця наступність була б сформована, але LBS точно обрала хорошого кандидата.
– І насамкінець, трохи про збірну України. Ви сказали, що у збірної Латвії була найлегша група в історії. Про Україну (Іспанія, Грузія, Данія) такого, мабуть, не скажеш…
– Якби ми вийшли з групи другою командою, то зіграли б із Сербією, Туреччиною та Боснією. Тепер у нас є Іспанія, якій ми програли в останньому бою в Ризі. Наш баланс з Грузією був 1-1. Якщо хочеш чогось досягти, то треба грати проти когось. Зараз у збірній України відбувається певна зміна поколінь. Є хороший баланс.
– У хокеї Кіров Ліпманс колись ставив перед хокейною командою конкретну мету перед кожним турніром. Як там в Україні?
– Скільки разів ця мета була досягнута? Цілі необхідні, бо без них нічого в житті не досягнеш. Вони мають бути високими, але й об’єктивними. Сумно це визнавати, але в професійному спорті гроші визначають багато. Багато команд “купують” чемпіонські титули.
Якщо є близько десяти команд, які набирають однакову кількість талантів, то треба дивитися на побічні речі. З невеликим бюджетом не можна сказати, що ми зараз усіх виграємо. Зазвичай я згадую українським гравцям збірну Латвії, які почали свій шлях з Лукою Банкі саме з цього турніру (передкваліфікації ЧС). Скажіть, чому ми (збірна України) не можемо зіграти до п’ятого місця на чемпіонаті світу? Назвіть одну причину… Ви повинні самі ставити перед собою цілі! Цілі, які ставлять ЗМІ чи федерації, швидше за все, байдужі гравцям.
Кожен гравець має самоповагу та любов до себе. Якщо ти не ставив перед собою цілей, ти не зможеш себе показати та продати. Жагарс був доказом цього на чемпіонаті світу, коли після турніру отримав контракт з хорошим клубом.
– Ви згадали, що цілі мають бути об’єктивними. Яка ваша мета?
– Я не був на чемпіонаті світу. Коли я залишав збірну Латвії, мені надійшла пропозиція від Ірану одразу поїхати на чемпіонат світу. Я відмовився, бо вони підтримують агресора Росію. Я хочу поїхати на чемпіонат світу!
