Головний тренер чоловічої збірної України Айнарс Багатскіс поділився новинами щодо майбутнього збору національної команди напередодні пре-кваліфікації чемпіонату світу-2027.
Який вимальовується план підготовки збірної до матчів пре-кваліфікації?
– Зазвичай ідеальний строк підготовки до турніру — це шість тижнів. Ми будемо готуватися три тижні і одна з головних причин, це тому що гравці приїдуть до збірної після сезону. Їм потрібен час відпочити, після чого, я впевнений, вони приїдуть у гарних фізичних кондиціях. Це основа — на цьому має будуватися гра команди.
Ми будемо два тижні тренуватися в Ризі, після чого зіграємо два контрольних матчі проти Нідерландів. Потім вирушимо до Хорватії, де, як мінімум, зіграємо один матч проти хорватів, може буде зіграно ще один контрольний матч. Після цих зустрічей ми вже вирушимо до Швейцарії, де зіграємо перший матч турніру.
Чи є вже розуміння щодо складу на майбутній турнір?
– В розширеному списку немає ніяких особливих змін. Головне завдання зараз для мене, як для тренера, це зрозуміти, хто буде з першого дня. Повертаючись назад, я вважаю, що на чемпіонаті Європи-2022 ми могли зіграти краще. І одна з причин, чому цього зробити не вдалося, це тому що ми тренувалися лише три тижні перед турніром і деякі гравці не були готові фізично. Зараз турнір трохи іншого калібру, але я вважаю, що за національну збірну завжди мають грати кращі гравці країни. Я не можу сказати що є проблема, адже з такими ситуаціями ти, як тренер, стикаєшся постійно. Але поки що немає розуміння стосовно приїзду до збірної гравців з-за океану — Леня, Михайлюка, Скапінцева, Шульги, Кобзистого та Геруна. Хтось гратиме в Літній лізі, у когось незрозуміла ситуація з контрактом, комусь коледж не дозволяє поїхати. Причини різні.
Я розумію гравців, розумію Федерацію, але хотів, щоб хтось зрозумів і тренерів, адже за результат завжди повна відповідальність саме на тренерах. Я гнучкий тренер і можу зрозуміти бажання гравців, але, знову ж таки, менше трьох тижнів тренуватися ми не можемо.
Але важливо, щоб всі три тижні команда була разом — неможливо зробити коротший збір перед турніром. Найближчим часом ми опублікуємо склад, обговоримо плани з гравцями. І, сподіваюсь, у доброму гуморі 14 липня розпочнемо роботу, а з першого матчу в Швейцарії покажемо свою найкращу гру.
Що стосується лідерів команди, які були в збірній в останніх вікнах, вони будуть у збірній?
– Я не хотів турбувати гравців заздалегідь, адже команда Пустового, наприклад, ще навіть не завершила регулярний чемпіонат — вони вийшли в плей-оф чемпіонату Іспанії. Хтось вже закінчив сезон, хтось ще грає, але я ніколи не чув від гравців, що хтось не хоче грати за збірну.
Вʼячеслав Кравцов — це приклад українського баскетболіста, який неважливо де і як він грав і як він себе почував, він завжди був і зараз готовий грати. Мені імпонує поведінка зірок світового баскетболу, які тільки нещодавно закінчили сезон в НБА, або гравці Євроліги — більшість із них вже оголосили про бажання зіграти за збірні на Євробаскеті.
Нас там не буде цього разу, але ми маємо зробити все, щоб бути на наступному великому турнірі. Виступ на цих змаганнях — це інші емоції, баскетбол іншого рівня, де можна представити прапор своєї країни.
Як на мене, в збірній гравці майже завжди показують свій найкращий баскетбол і є гравці, які завдяки виступам за збірну, пішли на підвищення в клубній карʼєрі. Тому ці матчі для всіх гравців дуже важливі. Я, в свою чергу, вважаю, що робота тренера та менеджера збірної — це проінформувати гравців про заплановану роботу. І, виходячи з цього, ми вже запрошуватимемо 14-15 гравців на перший збір.
Чи можуть молоді гравці, які виступатимуть за молодіжну збірну, приєднатися до команди?
– Така вірогідність є. Крім того, мені сподобався Бублик, сподобалися його якості та бажання вчитися. Гравці молодіжної збірної Кличко та Сипало, вони будуть зайняті в U-20 до завершення чемпіонату Європи, тут питання ще відкрите.
Ще одна важлива новина — в тренерському штабі працюватиме віце-чемпіон Євроліги у складі Монако Сергій Гладир. Також в таборі продовжать роботу Валерій Плеханов та Раймондс Фелдманіс.
Автор публікації
