Напередодні півфінального матчу Кубку України із Прометеєм своїми очікуваннями від Фіналу чотирьох поділився головний тренер столичного Київ-Баскета Дмитро Забірченко.
У Київ-Баскета активна серія з п’яти поспіль перемог в Суперлізі. Завдяки чому вдалося її провести, що вдалося змінити за час роботи із командою?
– Ми намагаємось грати швидше. У нас немає великих вікових гравців, якими б ми уповільнювали гру та контролювали темп. Тому використовуємо швидкості, намагаємось грати широкою ротацією. Нам трохи не вистачає атлетизму в передній лінії, але десь за рахунок ветерана Юрченка, Скіри, який зараз додався, ми краще виглядатимемо на щитах. Добре, що у нас є Вадим Заплотинський — найкращий підбираючий ліги — але треба, щоб вся команда працювала на підбираннях. Раніше ми давали дуже багато підбирань суперникам на своєму щиті. Ми попрацювали над цим і намагаємось цей компонент покращувати.
Ви вперше в кар’єрі очолили команду під час сезону. Які були головні тренерські виклики, що хотілося змінити в першу чергу?
– Коли я прийшов, мені треба було зрозуміти, як використовувати людей, адже під себе команду я не набирав. Я прийшов на готовий продукт, але точково щось намагалися змінити. Зокрема, забрали молодих Кошеватського та Зайцева з Будівельника, додали досвідченого Буренка.
Коли я приходив, в команді ще був розігруючий Даней Кінгсбі, але тоді я розумів, шо нам знадобиться ще один “болл хендлер”. Коли в команді був Кінгсбі, я планував грати в два захисники — з ним та Буренком на майданчику. Але Даней вирішив поїхати та змінити команду. Тому нам довелося перебудувати гру і в два захисники ми граємо не так часто.
Окрім того, треба було зрозуміти, хто є хто і хто на що спроможний. Перші матчі ми грали скороченою ротацією, адже часу, щоб розставити акценти перед першим баблом з Київ-Баскетом було мало. Для мене це було вперше в тренерській кар’єрі, тому це був новий виклик. Я намагався швидко принести в команду правила та бачення гри нашого тренерського штабу, адже в мене немає такого, що це тільки моє бачення — це наше бачення з Нікітою Воєводою (асистент головного тренера — ред.). Ми працюємо в тандемі, у нас гарне взаємопорозуміння.
Ми хотіли покращити мікроклімат в команді, адже, коли ми прийшли, було видно, що з із цим у команді було не дуже, але знаю, із чим це було пов’язано. Думаю, нам це вдалося, зараз атмосфера в команді на іншому рівні і в цьому мікрокліматі набагато приємніше працювати.
Банальне питання: в чому принципова різниця кубкового Фіналу чотирьох та плей-оф Суперліги?
– Різниці майже немає — це ігри характера та підвищеної відповідальності. Не кожен гравець, тренер, організація, можуть вигравати такі матчі. Завжди приємно такі матчі грати, адже регулярний чемпіонат це одна історія, а плей-оф або Фінал чотирьох — це завжди цікаво, завжди інтригує та завжди вимагає від тебе екстразусиль для досягнення результату. У тебе два матчі до трофею, а коли є трофей, ти розумієш, що сезон вже не пройшов дарма. І треба не забувати, що Фінал чотирьох забирає емоції. Це треба розуміти в контексті підготовки до наступної частини сезону.
В півфіналі ви зіграєте проти Прометея — лідера Вищої ліги. У вас вже був трилер з вищоліговим Селф Мейдом. Які сильні сторони наступного суперника, за рахунок чого вони непереможні в сезоні?
– Це молода, амбітна та добре укомплектована команда. Максим Сандул додав їм розміру, віку та стабільності. Молоді гравці — це завжди агресія, енергія, спортивна злість. Вони добре біжать, добре захищаються, дають 40 хвилин енергії із великою кількістю триочкових кидків та намагаються форсувати втрати у суперника. За рахунок цього вони і йдуть непереможними, у них велика ротація, а в Вищій лізі не так багато гравців, які можуть дати опозицію такій команді. В Прометеї багато гравців з потенціалом, в команді зібрані одні з кращих молодих баскетболістів, хоча вже є і Головчик, якому буде 23, є Безима-старший, Пирогов, Клевзуник. Гравці ще молоді, але вже з досвідом, багато хто із них працював з Олександром Пащенком і добре знають його по системі Хіміка.
Наскільки буде вагомим фактор домашнього майданчика? Як змінилося сприйняття гри з поверненням вболівальників на трибуни?
– Так вийшло, що перший матч із фанами ми провели не дуже — це була гра проти Селф Мейда. Це завжди інтригує, коли зустрічаються команди з Суперліги та Вищої ліги, коли приходять вболівати за андердога. Я сам, коли дивлюсь баскетбол, мені хочеться інтриги і я часто вболіваю за андердогів. Ми відчували, що здебільшого вболівальники були проти нас, але це нормально. Треба вміти грати і зі своїми фанами, і проти.
Так чи інакше, вболівальники на трибунах — це великий плюс. Перший матч хлопцям грати було важко, адже за останні декілька років гравці трохи відвикли від фанів на трибунах.
Мені, як тренеру, було приємно, що було багато фанів, але кожен гравець переніс цей досвід по-своєму, він був доволі хвилюючим. Приємно, що фани є, але не кожен гравець вміє із ними грати і сподіваюсь від матчу до матчу цього досвіду ставатиме більше і вони виглядатимуть краще. Ми перш за все граємо для фанів, баскетбол це теж свого роду театр, спортивний театр, який хоче радувати вболівальників гарною грою.
Автор публікації
