Підходить до завершення перше коло чоловічої Суперліги Favbet. В турнірній таблиці впевнено лідирує Дніпро, який виграв всі свої матчі і виглядає впевнено по грі у стартовій частині сезону.
Сайт basket.com.ua зв’язався с президентом Дніпра Валерієм Кондратьєвим, з яким поспілкувався про старт сезону, питання повернення вболівальників на трибуни та торкнувся питання ігрової практики гравців збірної України у Прометеї.
– Сезон в українському баскетболі не лише стартував, а вже й набрав обертів. Як його можете оцінити його загалом для українського чемпіонату?
– Дуже добре, що стартував другий військовий сезон. Хочу зазначити, що ми до нього були готові. Команди до стартових ігор підійшли більш-менш у нормальних кондиціях, звідси і напруга в матчах з перших баблів.
Відзначу гарну організацію чемпіонату, команди зіграли хорошу передсезонну підготовку, про турніри говорили, команди популяризували баскетбол. І це одна з цілей і завдань, що в цей воєнний час, незважаючи на важкі умови, потрібно популяризувати баскетбол, щоб про нього говорили, щоб про нього не забули.
Незважаючи на сирени, на ракетні удари по нашій інфраструктурі ми маємо провести чемпіонат на належному рівні, щоб наприкінці за правилами фейр-плей переміг найсильніший.
– Дніпро, враховуючи старт без поразок, вважають небезпідставно претендентом №1 на чемпіонство. Не тисне на команду цей статус?
– Скажу так – за старт медалей не дають. Команда на ходу не просто так, цьому сприяла важка робота. Після минулого чемпіонату хлопці буквально кілька тижнів відпочили і почали готуватися до цього чемпіонату. У команди було кілька циклів підготовки влітку, тому мені не дивно, що наша команда десь у найкращих кондиціях перебуває в цей момент сезону, ніж інші.
Сподіваюся і решта команд по ходу сезону наберуть кондиції, тим більше, що у другому військовому сезоні намагатимемося провести ігри плей-оф. Минулого сезону ми стартували не дуже добре і тому за перше місце нам було важко боротися з Будівельником. А цього сезону шанси у багатьох зрівнюються, і ті, хто потраплять до плей-офф, можуть зробити сенсацію. Це баскетбол, за це ми його любимо.
– Ми дійсно любимо баскетбол і останнім часом піднімається дискусія щодо повернення вболівальників на трибуни. Ваш клуб один із тих, який виступає за повернення глядачів на трибуни. Розкажіть своє бачення цієї ситуації.
– Бажання повернути вболівальників є у багатьох гравців, які грають у воєнному сезоні. По суті, ми стикалися із забороною на відвідування гри вболівальникам на початку епідемії коронавірусу, потім було лояльне рішення про допуск 50% від місць у залі. Зараз ситуація набагато складніша, адже якщо грати з глядачами, то обов’язково має бути бомбосховище.
Але в той же час, якщо ми граємо в Шиннику, де є бомбосховище, без вболівальників, а поряд проходить концерт певних музикантів і в культурний палац Шинник приходять слухачі, то я не розумію, чим відрізняється похід людей на баскетбол і на концерт в одному й тому самому місці. Тим більше, у нас бомбосховище більше і зручніше, ніж у концертній залі Шинник.
Я б підняв питання, що, можливо, в тих містах, де реально на території залу є бомбосховища, допустити глядачів хоч би 50%. І я вийшов би з іншою ініціативою, що половину коштів від продажу квитків віддаватимемо на фонд допомоги ЗСУ. На ті ж дрони, безпілотники, на те, що військові вважатимуть за потрібне.
Тому я за повернення глядачів, але рішення в будь-якому разі прийматиме Міністерство молоді та спорту України.
– Не за горами старт збірної у відборі на Євробаскет-2025 і українська баскетбольна спільнота м’яко кажучи стурбована ситуацією навколо гравців збірної України, які отримують «сміттєвий час» у складі Прометея, як в Єврокубку так і в Латвійсько-естонській лізі. Ваша позиція стосовно цього, адже у складі Прометея майже 50 % гравців збірної?
– Чесно сказати, я не стежу за командою, яка на початку лютого 2022 року залишила країну разом із гравцями, тренерами та з усім штатом, і більше не з’являлася та грає в іншому чемпіонаті. Мені вони не цікаві. Я спостерігаю на нашими вихованцями, які грають за кордоном і так вийшло, що Іссуф Санон грає в Прометеї на рівні як і інші збірники, які так сталось, що теж стали гравцями Прометея.
З іншого боку, ніхто з них жодного разу за цей час не відвідав Україну. Я навіть не уявляю, що футбольні Динамо чи Шахтар не грали б у чемпіонаті України, хоча їхні президенти мають таку можливість грати в будь-якій країні. Але яка б тоді була реакція у вболівальників, фанів?
Той же Прометей певний час позиціонував себе, що вони мають серйозну групу підтримки, якісь ультрас, які ходили на ігри з плакатами, з хлопцями, які воювали в АТО. Для мене це все фейк, команда фейк, якої немає.
Так що питання українців в Прометеї аналогічне питанню “як грає в Іспанії Обрадойро, де виступає Пустовий?”. Ось це для мене цікаво, адже він гравець збірної. Як грає Герун у Японії? Так, це цікаво. Він грає, отримує ігровий час, ігрову практику, стає сильнішим.
А тут на прикладі Іссуфа Санона ми бачимо, що він отримує 18 хвилин. Інші гравці, які претендують бути у збірній, одержують 5-7 хвилин. Дехто взагалі не виходить. Якщо взяти 200 хвилин ігрового часу команди у матчі, то лише 20-30% від цієї цифри – час українських гравців. Якщо у них на майданчику одночасно грають п’ять легіонерів…. Я не бачу сенсу цього. Це є величезний крок назад.
Це все почалося з того, як хтось пролобіював у Суперлізі нове правило про ліміт у чотири легіонери. Все, що ми робили 10 років для розвитку українського баскетболу, цим рішенням ми зробили крок назад. Адже до цього ми розвивали свій баскетбол зі своїми школами, з дублюючими складами, піднімалася молодь, яка зараз у різних командах грає. Добре, що зараз ми повернулися до ліміту у максимум три легіонери на майданчику.
При цьому хочу сказати, що навіть у такому чемпіонаті, де багато гравців поїхали, якість українців зростає. Є Володимир Конєв, який добре себе показав, його викликали до збірної із Суперліги, він поїхав, відпрацював збір, потрапив до складу та повернувся до України. І нічого з ним не сталося. Що заважало зробити так іншим гравцям. Мені б на їхньому місці взагалі було б соромно 1,5 року не з’являтися в Україні.
А потім наприкінці сезону вони надумали на себе одягнути козацький костюм. Де ви, а де козацькі костюми? Ви ніколи не були в Україні. Майте совість. Складіть костюми і відправте назад, віддайте до театру, хай виступають люди, котрі вміють танцювати. Ви до чого тут до цих козацьких костюмів? З латексу вам потрібно одягнути костюми за таку поведінку. Це вам підійшло б більше.
Взагалі, баскетбол не може вважатися спортом номер два за популярністю після футболу, поки гравці збірної під час війни не приїжджають до своєї країни, як це роблять інші збірники.
– До слова, є інформація про відсторонення від тренувань Андрія Войналовича та В’ячеслава Петрова, а це ті два гравців, які ще влітку формували кістяк збірної і на яких явно у лютому уже буде розраховувати тренерський штаб збірної.
Відсторонили від тренувань і кількох дороговартісних американців, яким скоріш за все доведеться виплатити повністю гарантований контракту сотні тисяч доларів. Можливо ці кошти краще б було іншим чином витратити?
– Я намагаюся не обговорювати чужих грошей. Це вибір власників клубів, куди витрачати свої гроші. Комусь більше подобається витрачати на іноземних гравців, комусь більше подобається витрачати на ЗСУ, комусь більше подобається витрачати на дитячі школи. Це вибір людини, яка має гроші. Це його право.
А що стосується українських гравців, які мало грають, чи не тренуються, то гравці теж мають аналізувати те, де їм грати. У цій команді, де вони зараз грають, можливо запропонували у 2-3 рази більше зарплату, ніж в інших європейських клубах, але там би вони грали. Це їхній вибір – чи отримувати гроші, чи грати. Звичайно, краще, коли це збігається, але завжди настає час, коли потрібно зробити свій вибір. Мені здається, для гравців збірної цей час настав. Їм потрібно зробити власний вибір.