Данііл Сипало: “Моя найголовніша мрія — потрапити в НБА”

Форвард збірної України U-18 Данііл Сипало разом із командою готується до чемпіонату Європи-2023 (Дивізіон В).

В минулому сезоні 17-річний баскетболіст дебютував на професійному рівні, відігравши 17 матчів в Суперлізі у складі Дніпра, вихованцем якого є Данііл. У складі дніпровського клубу Сипало в середньому набирав 7.2 очка та 4.2 підбирання за 15 в середньому хвилин ігрового часу.

Про свій дебютний сезон у дорослому баскетболі та підготовку у складі юнацької збірної України до Євробаскету Сипало розповів в інтерв’ю пресслужбі ФБУ.

Як починався твій баскетбольний шлях?

– Вже погано це навіть пам’ятаю, але десь в п’ятому класі я почав ходити до спортивного класу та тренуватися з Олександром Юрійовичем (Мунтяном —ред.) більш професійно. П’ять років я виступав за молодіжні команди Дніпра. Я відразу почав ловити кайф від баскетболу, мені сподобалась ця гра, нові враження і я зрозумів, що хочу займатися цим видом спорту серйозно.

Після початку великої війни в Україні ти трохи пограв за кордоном. Розкажи про цей досвід.

– Після початку повномасштабного вторгнення ми виїхали до Латвії, де тренувалися самі — без команди та тренерів. За місяць тренери однієї з молодіжних коамнд покликали нас тренуватися до себе. Я зіграв два-три матчі з ними, після чого завершився навчальний рік і я поїхав грати за збірну України на EYBL.

Після цього я повернувся до Риги, тоді мені написав Айнарс Багатскіс, сказав, що мною цікавляться два агенти. З’явився варіант поїхати на збір до Жальгірісу. Я поїхав, попрацював 2-3 тижні, потім повернувся до Латвії і знову поїхав до Литви на тренувальний кемп. Після цього я поїхав в Чехію, де чотири місяці виступав за місцеву команду, коли перед Новим роком повернувся додому в Дніпро.

– Я завжди хотів повернутися в Україну, щоб бути ближче до домівки, мені подобалось займатися баскетболом в Дніпрі. За кордоном мені було не дуже комфортно, важко було пристосовуватись до нових умов. Були позитивні моменти, але відчувалося, що мені незручно і хочеться додому.

В минулому сезоні ти дебютував за Дніпро, які враження від першого сезону в професійному баскетболі?

– Коли я повертався до Дніпра, я не думав, що я гратиму в команді Суперліги. Але коли я приїхав додому, написав Олександру Юрійовичу та Євгену Юрійовичу (Черепанову — ред.) та попросив потренуватися із ними 2-3 дні. І після цих тренувань мене покликали на тренування з командою Суперліги, а потім і запропонували грати за першу команду Дніпра. Не довго думаючи, я відразу погодився, адже розумів, що вдома у мене було більше шансів та можливостей прогресувати. Кращі умови, плюс я опинився в оточенні досвідчених гравців, тренери мене добре знали, а я добре знав тренерів.

Які були головні труднощі під час першого сезону в Суперлізі?

– Спочатку мені треба було зрозуміти свою роль у команді. Плюс в перших матчах вистачало хвилювання — будь-яка помилка могла позначитись на результаті гри. Так і сталося, коли ми грали домашній матч проти Київ-Баскета. Це був один з найважчих матчів для мене, адже кияни — одні з лідерів чемпіонату та прямі конкуренти. В той час я не дуже міг допомогти команді на емоційному рівні через хвилювання.

В яких ігрових компонентах ти б хотів додати?

– По-перше, треба додавати в захисті, мені треба бути витривалішим. В деяких моментах я не міг довго бігати в захисті і через мене набарили 8-10 очок. Тож, захист, а потім і напад, підбирання та треба намагатися більше набирати очок.

Яка в тебе головна мета в кар’єрі?

– Звісно, потрапити в НБА. Це найголовніша мрія, якої хотілося б досягти на баскетбольному шляху.

Як ти оціниш готовність команди U-18 на даному етапі збору?

– Я вважаю, що ми ще не готові на 100%, але емоційно та фізично ми додаємо. Багато працюємо кожного дня та думаю, що до чемпіонату ми будемо готові на 100% або навіть більше. Зараз ми багато працюємо над захистом, з яким були певні проблеми. Є вимоги від тренерів і є вимоги, які ми ще й ставимо самі перед собою.

– Важко сказати конкретно, але в кожному моменті всі гравці намагалися показувати свою найкращу гру. Були певні провали, але я не думаю, що на них варто сильно зациклюватись, адже це були наші перші матчі. Ми знаходили взаємопорозуміння на майданчику. Думаю, що в першу чергу матчі проти Латвії показали, на що ми здатні і ми отримали корисну інформацію стосовно ігрових моментів, які треба виправляти.

Загалом, я вважаю, що у нас сильна команда, у нас є сильні сторони та сильні гравці, як в задній, так і в передній лініях. Всі працюють на 100% і це найголовніше — кожен може розраховувати на кожного і немає сенсу виділяти когось окремо.

Чемпіонат Європи (Дивізіон В), нагадаємо, розпочнеться 21 липня в португальському Матозін’юші. Суперниками на груповому етапі нашої збірної будуть Нідерланди, Естонія, Румунія, Ірландія, Косово. Підвищення в класі та перехід в Дивізіон А отримують три кращих команди за підсумку турніру в Дивізіоні В.