Президент “Політехніки-Галичини” Олександр Лазорко клубній пресс-службі розповів про старт сезону для команди, бюджет та повернення Суперліги до Львова.
“Коли ми з Михайлом Бродським вперше заговорили про можливість повернення команди, я сказав, що мені треба трохи часу, аби розібратися з нашими фінансовими можливостями і хоч орієнтовно прикинути список витрат. Спілкувався з усіма, з ким мав контакти в українському баскетболі, щоб дізнатися, які зараз витрати на сезон, які зарплати у гравців і який загалом стан справ, адже я практично шість років цим не займався, все змінилось. Я все зважив і погодився. По фінансах ми середняк Суперліги, приблизно шість команд у нас мають схожий бюджет.
Звісно, в першу чергу подзвонив Ярославу Зубрицькому — це наша легенда львівського баскетболу, найкращий гравець, капітан, тренер. Кому ж ще робити команду у Львові? Ярослав погодився і почав формувати склад.
Матч проти Говерли я дивився онлайн, бо відвозив родину за кордон. Це був передінфарктний стан! На другій чверті ледь не разбив екран. Відразу ж записав команді голосові повідомлення в роздягальню, вони послухали і на другу половину вийшли вже з абсолютно іншим настроєм, зарядженіші. Але я чудово розумію, що наша команда мала критично мало часу на підготовку, тому такий старт був цілком очікуваним. Головна причина — жодного передсезонного спарингу. Якби ми зіграли перед стартом, все було б інакше.
Ми почали в дуже екстремальних умовах і постійно стикаємося з масою проблем: перший матч скасували через обстріли, маємо проблеми зі світлом і ще безліч перешкод, але ми граємо! Фішка цього сезону якраз в тому, що ми справляємося з усім і продовжуємо грати, бо це важливо навіть під час війни. Якби цей сезон не почався і гравці випали б на рік — це було б катастрофою для українського баскетболу. Все б розвалилося, спортсмени або роз’їхалися б, або просто завершили б кар’єри. А щоб повернути все на попередній рівень пішли б роки.
Скажу так — головне, щоб команда зараз не провалилась. Я задоволений цим складом, в нас є і досвідчені гравці, і талановита молодь. Враховуючи те, що тренер мав так мало часу на формування команди — це дуже хороша робота. В таких умовах важко робити прогнози, бо ніхто не знає, що буде далі. Навіть якщо дивитися з боку бізнесу і ситуації з економікою — ми зараз робимо усе можливе для допомоги ЗСУ: автомобілями, засобами захисту, всім необхідним. Це зараз найважливіше, бо тільки завдяки нашим захисникам ми можемо грати”.