БК “Прометей” продовжує серію передсезонних інтерв’ю з гравцями клубу. На цей раз ми поспілкувалися із людиною-легендою, людиною-шоу, людиною, яку всі дуже раді бачити в лавах “Прометея” знову, один з лідерів минулорічної команди, який підписав контракт на наступний сезон – Ді Джей Стефенс.
-Ді Джей, ми раді знову бачити тебе в “Прометеї”. Це буде твій третій сезон. Про це, власне, перше запитання. Чому ти вирішив повернутися до “Прометея”?
-Усе, що сталося минулого сезону, було тим, чого я дуже не хотів, щоб сталося. Ми не дограли попередній сезон через те, що в Україні розпочалася війна. Ще до початку війни мій агент, президент клубу і тренерський штаб обговорювали, що я продовжу грати в “Прометеї”. Тобто розмови про це були. А потім, коли почалася війна, усе було відкладено, і це було цікаво, тому що я нічого не чув від команди ще влітку. Звісно, вони сказали, що вони зацікавлені, але я не отримав пропозиції контракту. Бачив, як інші гравці підписуються. Гадав, що в клубі змінили свою думку чи пріоритети. Зрештою, я отримав дзвінок. Мій агент сказав, що є пропозиція повернутися і я сказав, що, звісно, я згоден. Адже в “Прометеї” чудові хлопці, ми як сім’я, нам усім подобалося грати один з одним. Ця команда справді особлива для мене.
-Чи були якісь інші пропозиції у тебе? Який фактор був вирішальний у твоєму рішенні повернутися?
– Влітку я мав кілька пропозицій, зокрема з Італії. Мені надійшов офер зокрема і від “Будівельника”. Я майже його підписав і повернувся до “Будівельника”. Але коли надійшла пропозиція від “Прометея” я погодився, оскільки був частиною команди протягом попередніх двох років. Я відчуваю, що президент мене дуже любить, і вболівальники мене дуже люблять і підтримують, і українські баскетболісти, які грали зі мною останні 2 роки. Нам досить комфортно разом. Ти знаєш, як усе відбувається, знаєш, що ми граємо, знаєш, що робити. Це також досить комфортна ситуація і для тренера, оскільки “кістяк” команди зберігається останні півтора роки. Я знаю чого він очікує від мене. І ось тепер ми разом гратимемо в Єврокубку. А це ще вищий рівень, де треба працювати більше.
-Ти сказав, що добре знайомий з командою, з клубом. Але всі ми не можемо знати, що може статися завтра. Здавалося би обрати український клуб, коли в Україні триває війна, досить ризикований вчинок. Але ти повернувся. Чи не маєш побоювань, що може статися все, що завгодно?
-Звісно, є стреси, нервування. Так, така ситуація вже сталася минулого сезону. Зненацька скасували сезон, припинили всі виплати. Однак мене запевнили, що в цьому сезоні все буде добре, все буде гладко, як і раніше, тому я відчував себе комфортно підписуючи контракт.
-Але я не можу не запитати тебе про ситуацію в Україні. Війна триває. Яка твоя думка стосовно неї і всього що нині відбувається?
-Це жахливо. Мені болить за всіх людей в Україні, за моїх товаришів по команді, як і всіх друзів і людей, яких я зустрічав за роки виступів в Україні. Адже я грав в Україні не тільки останні 2 роки в “Прометеї”, а ще раніше у “Будівельнику”. Я зустрів в цій країні дійсно хороших, милих людей, які просто хочуть жити своїм життям і насолоджуватися ним, проводити час зі своїми сім’ями, і все це прямо зараз перериває хлопець, який… ніхто не знає, що він має на меті. Він просто завдає шкоди всім цим чудовим людям. І дуже сумно і боляче бачити те, через що ви та всі інші українці проходите. Моє серце з усіма вами. Тому що я не можу собі уявити, як це залишити свій дім і піти жити деінде, тому що там, звідки людина, жити стало небезпечно або не знати чи скинуть на мене бомбу у будь який момент. Я маю на увазі що це стрес. Багатьом моїм товаришам по команді довелося залишити сім’ю та виїхати з країни, щоб вони могли продовжувати грати в баскетбол, заробляти гроші та забезпечувати свої сім’ї. Тож я можу тільки уявити, який це стрес, як їм важко продовжувати намагатися жити та продовжувати рухатися вперед. Я молюся і сподіваюся, що скоро все це закінчиться, щоб ви, хлопці, могли повернутися до нормального життя, почати відбудовувати свою країну та повертати її туди, де вона колись була.
-Давай повернемося трохи назад. Попередній сезон очевидно, що закінчився раптово. Ти сказав, що команда минулого сезону посідає особливе місце в твоєму серці. Хотілося би почути від тебе більше, що такого особливого в тій команді? І що ти відчував, коли тобі повідомили, що сезон для “Прометея” завершено?
-Команда була справді особливою. У нас були відомі, чудові гравці, які підписали контракт і прийшли грати за “Прометей” на початку сезону. Пізніше приєднався Д’Анджело Харрісон. З ним, з Крісом Доу та Шоном Евансом, нам було приємно грати разом. Всі думали, навіщо всім цим хлопцям підписувати контракт і їхати грати в Україну. Ми розпочали сезон із того, що кваліфіковалися до Ліги Чемпіонів, гучно заявили про себе. Ми вже почали бачити наскільки ми можемо бути хорошими. Тоді тренер і президент вирішили взяти Ді Джея Кеннеді і Міро Білана, і це зробило нас у 10 разів кращими. Ми зупинилися на тому етапі, коли, ймовірно, могли вийти до вісімки найкращих у Лізі чемпіонів, а потім, хто знає, як далеко ми могли б зайти. У цій команді було багато талантів. Ми давали вогню на майданчику, ми були справді близькі та як сім’я поза ним. Саме це робило цю команду такою особливою. Ми всі хотіли бачити один одного, спілкуватися один з одним і проводити час один з одним і ми були просто однією великою сім’єю.
-Коли змагання в Україні було припинено і “Прометей” розпустив свої команди, ти у березні продовжив сезон у Франції, щоб завершити його там. Твоя команда боролася за виживання у Pro A. І впоралася з цим завданням на останніх секундах останньої гри. Розкажи нам, будь ласка, докладніше про цей твій досвід. Оскільки ти не новачок у французькому баскетболі, ти провів там кілька років, був чемпіоном. Можливо про його відмінності від українського.
– Для мене це було неначе два сезони. Адже все так раптово закінчилося з “Прометеєм”. Усе було добре, ми мали все, щоб досягти успіху, і все раптом закінчилося. Я думав, чи хочу я просто повернутися додому до США та просто відпочити, взяти відпустку влітку, а потім підготуватися до наступного сезону чи я хочу спробувати кудись поїхати і закінчити сезон. Я просто був у Франції в гостях у друзів, і я чекав, які пропозиції знайде мій агент. Отримав пропозицію з “Ліможа”. Я грав у Франції багато років, і залежно від ситуації, коли ви потрапите до плей-офф і наскільки далеко ви там зайдете, сезон може бути дуже довгим. Коли я здобув чемпіонство з “Ле-Маном”, сезон для нас завершився в перший тиждень липня. І вони хочуть, щоб гравці повернулися до роботи в серпні, тому вікно для відпочинку не таке велике. Я знаю, що мені потрібно достатньо часу для відпочинку влітку, це важливо. Тому я хотів піти грати за команду, яка не обов’язково повинна була зайти далеко в плей-офф, просто дограти до кінця сезону. Мій агент знайшов мені таку команду, яка намагалася залишитися в Pro A. І я зрозумів, що можу запропонувати їм свої послуги. А потім я побачив, що хлопці провели божевільний сезон, мали багато травмованих, один гравець отримав травму, інший гравець отримав травму, і вони грали значну частину сезону без багатьох гравців, які були важливими для команди. Тому я побачив, що є ймовірність того, що ми зможемо зіграти добре, щоб виграти достатню кількість ігор для збереження команди в Pro A. Отже, я сказав, що це якраз мій чемпіонат, можливість прийти туди і спробувати допомогти команді залишитися в Pro A. І ми змогли. Ніхто не очікував, що ми виграватимемо і утримаємо команду в Pro A. Тож я був щасливий так само, як вони були щасливі. І це дало мені певний спокій щодо ситуації, що я не зміг завершити той чемпіонат, здобути трофей з “Прометеєм”. Хтось все одно залишився із відчуттям, що я допомагаю їм досягти чогось великого.
-Давай повернемося до “Прометея”. Команду вже укомплектовано на майбутній сезон – підписано 12 гравців. Шестеро з них, серед них ти, повернулися до команди. Як тобі склад? І як оцінюєш той факт, що шість гравців повернулися?
– Я радий, що повернулися чудові гравці. Декого з нових підписань я не дуже добре знаю. Хог виступав у “Клужі”, ми грали проти цієї команди у ТОП-16 Ліги чемпіонів. Там досить хороші гравці, і я пам’ятаю, що ми грали проти досить міцного гравця. Клавелл грав за “Будівельник”, він досить хороший гравець, дійсно класний скорер. Я чув про Агаду. Чув від своїх друзів, що він також дуже хороший гравець. Чув про Санона, який грав у Дніпрі. Досить хороші гравці, і мені цікаво, як у нас усе піде разом, коли ми почнемо грати один з одним. Як “Лейкерс” минулого року, у них було багато чудових підписань і всі чудові гравці, але не склалося. Такі речі іноді трапляються. В команді має бути особлива хімія. Це важлива річ.
-Ти вже спілкувався з кимось зі старих чи нових одноклубників?
-Так. У нас є груповий чат, у якому є минулорічні і навіть старі гравці “Прометея”, і ми всі любимо говорити в ньому. Ми говорили про те, хто повертається до команди, про нові підписання тощо. Я на зв’язку з усіма цими хлопцями і навіть без цього групового чату. Я маю на увазі, що я стежу за всіма ними в Instagram. У нас є номери один одного. Тому я залишаюся на зв’язку майже з усіма навіть після сезону.
-Чим ти займаєшся зараз? Тренуєшся? Відпочиваєш?
– З понеділка по п’ятницю я тренуюся на баскетбольному майданчику, відпрацьовую навички, кидки і силові тренування. Просто намагаюся підготувати своє тіло до довгого сезону, який попереду. Я намагаюся працювати, щоб бути у своїй найкращій формі, бути найкращою версією себе, намагатися допомагати “Прометею” вигравати матчі. Ми спробуємо зайти так далеко, як тільки зможемо в Єврокубку. І просто роблю все, що можу, щоб допомогти нам стати найкращою командою.
-Ти робиш щось особливе для покращення своєї гри чи загальна робота?
-Просто загальна робота, як-от ведення м’яча, кидки. Це було смішно. У мене була розмова з тренером Гінзбургом, він запитав мене, над чим, на мій погляд, мені потрібно найбільше працювати в наступному сезоні. Тож я почав відповідати, що я працюю над навичками та над тим, щоб стати кращим лідером. Так що ця розмова була якоюсь веселою та цікавою. Я не збираюся розкривати подробиці того, що він говорив, але це досить весело було.
-Що скажеш про нові для “Прометея” турніри – Єврокап і Латвійсько-Естонську баскетбольну лігу? Що ти знаєшь про них і що очікуєшь?
-Я грав в Єврокубку в другому своєму сезоні в Європі. Тому я відчуваю, що для нас були добре, що ми туди потрапили і гратимемо багато матчів плюс Латвійсько-Естонську баскетбольну лігу. Я не надто багато знаю про ЛЕБЛ, але я знаю про Ригу, “VEF Рига”, який виграв ЛЕБЛ минулого сезону. І я відчуваю, що ми маємо там перемогти. Я вважаю, що “Прометей” мабуть буде одна з найкращих команд ліги, змагатиметься за чемпіонство. Я завжди хочу виграти чемпіонат. Це завжди в моїх думках, і це завжди моя місія, тому я намагаюся зосередитися на цьому та намагаюся допомагати своїй команді щороку. Тому що я вигравав чемпіонати – два в Україні та один у Франції, і зробив цього року вибір, щоб бути чемпіоном незалежно від того, в якій країні ти чи де ти. Це чудове відчуття – виграти чемпіонат. Кожного року я хочу це відчувати”.
-Яка твоя особиста мета в Єврокубку? Це плей-офф або можливо фінал?
– Я відчуваю, що в минулому році ми могли здивувати багатьох людей як молодий клуб. І цього року ми маємо здивувати багатьох. У нас хороший тренер. Я відчуваю,що ми будемо там, де ми хочемо бути. Відчуваю, що у нас буде хороша команда, щоб потрапити в плей-офф, змагатися і намагатися виграти титул.
-Завершуючи. Очевидно, що фани “Прометея” були у захваті від того, що ти повертаєшся до команди. Адже ти – один з улюбленців публіки, робиш шоу. Скажи кілька слів для них.
– Зараз це навіть трошки смішно. Я отримував багато запитань від фанів, чи повернуся. Вони писали, що були би дуже задоволені і щасливі, якби я повернувся. Я не відповідав, але тоді, коли я повернувся, я просто надсилав багато повідомлень людям, які підтримували мене і були моїми великими шанувальниками. Я просто хочу сказати їм усім, що люблю їх і ціную їх постійну підтримку. Залишайтеся сильними, продовжуйте роботи свою справу, і одного дня, сподіваюся, скоро все повернеться на круги своя, і ця війна, і це божевілля завершаться.
-Ді Джей, дякую за приділений час, дякую за відповіді. І я сподіваюся, незабаром побачимо тебе на майданчику в формі “Прометея”, і сподіваюся, побачимо, як ти підіймаєш над головою кубок, і втілиться в життя твоє бажання – здобувати трофей щороку.
Автор публікації
Простіше кажучи Дубінський просто більше насипав,тепер хоч ясно чому так довго тягнули із його оголошенням,впевнений із Клавеллом була аналогічна ситуація