Президент ФБУ Михайло Бродський дав інтерв’ю щодо стану речей в українському баскетболі, зокрема про виступ чоловічої збірної України у кваліфікації до чемпіонату Світу, проведення майбутнього чемпіонату України та роботи ФБУ. А розпочав він з аналізу матеріалу сайту Tribuna.com
Мені Олександр Волков переслав матеріал з одного з українських спортивних ресурсів. Душок цього матеріалу так-собі. Громадськість має право на все, а от журналістика в період війни має бути обдуманою та осмисленою, писати гниль, висмоктану з пальця – це підлість, особливо зараз. Я відповім на матеріал коротко, але зрозуміло: Хто допомагає мовчки – величніше за гору. Це завжди було моїм принципом, так воно і залишиться.
У час війни, я думаю, потрібно говорити про війну та перемогу, баскетбол – це вже наша особиста внутрішня справа, якою ми мовчки займаємося. Основне – війна. На фоні втрат, вбитих та закатованих базікати про щось інше – не дуже коректно, але водночас ми тихо працюємо.
ФБУ титанічно працює, як і працювала до цього. Я нікуди не зник і кожне з важливих рішень проходить через моє безпосереднє погодження. Водночас авторам матеріалу, якщо вони так переживають за український баскетбол, залишається запропонувати зробити свій внесок на реквізити Федерації, або взятий гонорар за цю гниль перерахувати на допомогу ЗСУ.
Після такого сигналу можемо поговорити, у час війни не бачив особливого сенсу в балачках – потрібно діяти, допомагати та працювати, але якщо це так турбує декого – прозвітуємо.
В один момент усе змінилося. Цим моментом стало 24 лютого. Війна – це неймовірно важка та гнітюча річ. Боляче все це бачити, боляче усвідомлювати і ще нестерпніше розуміти, що це відбувається на землі твоєї країни з твоїми хлопцями, братами і сестрами. Я відразу хочу розставити акценти і сказати, що я впевнений у нашій силі – Україна переможе! Інша справа, якими втратами нам це вдасться зробити, але ми поженемо цю нечисть у будь-якому разі.
Сьогодні мені 63 і я жалкую про це. Якби мені було 53 – я точно був би в окопі і боровся за незалежність та свободу України, як це було завжди.
Останнім часом я не зустрічав конструктивної критики та й не бачу у чому вона може бути. Те, що дехто скиглить, мене турбує у меншій мірі, – можна зв’язатися і запитати усе що вас турбує. Думаю вся ця істерія більше пов’язана з президентськими виборами, що ми маємо провести взимку. Відразу усім зацікавленим скажу, що вибори ми обов’язково проведемо і не будемо прикриватися обставинами. За кого проголосують представники осередків – той і буде далі керувати українським баскетболом. Я ще не визначився чи піду на вибори, але розумію, що у важкий час залишати цю посаду – це злочин, далі побачимо.
Як ФБУ працює в умовах війни?
На жаль, багато напрацьованого в українському баскетболі потрібно ставити на паузу. Ми 5-6 років йшли до формування потужного і конкурентного чемпіонату України серед чоловічих та жіночих команд. Зараз ми знову відкотилися мінімум на 3-5 років. Я про те, скільки потрібно часу, аби з нуля, після війни, дійти до рівня конкурентного європейського чемпіонату.
Водночас мужність і патріотизм наших хлопців має підняти сам статус Чемпіонату України. Зараз статус має більшу ціну ніж легіонери та гроші, і я сподіваюся, що це зрозуміють спонсори та партнери, яким не байдуже доля українського спорту. До речі, про спонсорів. Переважна більшість після початку війни припинили фінансування баскетболу, їм потрібно рятувати свій бізнес, фінансування з боку міністерства теж скоротилося в рази. Я до цього ставлюся з розумінням. Головне зараз виграти війну, а потім усе буде.
Таким чином, зараз більшість фінансових питань лягли на плечі ФБУ. Жодна з 16-ти українських збірних не відмовилася від своїх планів підготовки та участі у чемпіонатах Європи і кваліфікацій! Жодна! Ви можете уявити цю цифру – 16 збірних. В умовах війни я вважаю це досягненням. І це стало можливим не завдяки порожнім балачкам, а роботі. Ми продовжуємо активну роботу. Я, як президент ФБУ, почесний президент – Олександр Волков, генеральний секретар – Володимир Драбіковський, департамент маркетингу, збірних команд України та організації і проведення змагань, власне уся структура. На жаль, нам довелося дещо скоротити штат і перевезти офіс. З хорошого бізнесцентру у центрі Києва ми переїхали у промисловий мікрорайон, наразі офіс ФБУ знаходиться у ПС «Венето». Зараз точно не до жиру, це очевидно, але головні свої обов’язки ми виконуємо.
Читайте: Айнарс Багатскіс: У нас три тижні до офіційної гри, втягуючих тренувань не буде
Головний пріоритет ФБУ на гарячий літній період – участь усіх збірних у раніше запланованих змаганнях?
Перше – це дійсно зіграти в усіх чемпіонатах Європи та кваліфікаціях, друге – не допустити туди цю російську наволоч. З початку вторгнення ми провели хорошу роботу у цьому напрямку з FIBA – русню та білорусь повикидали звідусіль. Навіть комерційному продукту – Євролізі з російськими грошима довелося забанити клуби з росії. Білоруська федерація звернулися до FIBA з листом, що особисто я бандерівець і повикидував їх звідусіль, просили вжити заходів з цього приводу.
На сьогодні важливим пріоритетом ФБУ є і вдалий виступ чоловічої збірної України у кваліфікації до чемпіонату Світу 2023 та вересневому чемпіонаті Європи. Я вважаю що ми непогано виглядали на першому етапі кваліфікації ЧС, ми виграли три матчі з шести, поступившись двічі чемпіонам світу – іспанцям. При цьому, нещодавно ми програли їм лише одне очко, припустившись кількох невимушених помилок у кінцівці гри. Хто пам’ятає перший раз на виїзді ми їм поступилися 24-го лютого. Можете зрозуміти, що саме було у головах хлопців, які виходили на ігровий майданчик 24-го лютого…
У липні наш хлопець – Святослав Михайлюк відклав усі справи і зумів приїхати у збірну, яка потребувала цього. Усе по чесному – країна тебе виховала – ти віддаєш свій обов’язок – захищаючи честь прапора, хтось це робить на фронті, хтось на ігровому майданчику. У серпні Михайлюк знову буде, буде і Олексій Лень і решта найсильніших наших гравців. Богдан Близнюк, через сімейні обставини, взагалі хотів поставити сезон на паузу, а це вузловий гравець збірної – там теж була робота. На думку Саши Волкова Україна у попередньому вікні показала найкращий свій баскетбол за усі часи незалежності і я з ним погоджусь. На жаль, чи на щастя? уся Європа уже навчилася грати у баскетбол і цього може виявитися замало аби вийти на чемпіонат Світу, однак шанси я вважаю у нас є, навіть зараз, після двох поразок іспанцям та 1:1 з Грузією.
У збірної України з’явився новий преміум спонсор, це вдалося завдяки міжнародній роботі?
Дійсно, на сьогодні вектор пошуку допомоги нашим збірним змістився на міжнародний ринок. Я завдячую Олександру Волкову, що він взявся працювати саме у цьому напрямку. Завдяки його імені і статусу України у нас з’явився новий партнер – це компанія Amber Beverage Group, яка стала преміум спонсором чоловічої збірної України. Також Саша допомагає своїми американськими зв’язками. Щодо українських спонсорів, то повторюсь – майже усі вони пішли, вони залишились зі своїм соціальним вектором, але усі свої кошти спрямовують на допомогу ЗСУ. Хочу подякувати нашому багаторічному партнеру – Генеральному спонсору збірної України – ТМ Паріматч, вони надають відчутну підтримку, також допомагає IBOX Bank та мережа АЗС Motto.
Відзначу Латвію – ця країна для нас стала справжнім баскетбольним братом, який підставив плече у важкий час. Завдяки президенту латвійської федерації Валдісу Войнсу та підтримці кабінету міністрів Латвії у нас у з’явилася своя “штаб квартира” у Ризі. Ми тут успішно провели попередні два матчі проти Грузії та Іспанії, а також прийматимемо італійців на День Незалежності України. Але дуже хочеться уже додому, провести у старенькому, але своєму київському Палаці спорту матч, а ще краще побудувати раніше запланований новий зал. Я вірю у те що він обов’язково буде і там гратимуть наші діти.
Чоловіча збірна України U20 не змогла залишити за собою право виступати у дивізіоні «А»…
Давайте так – вона вилетіла з дивізіону «А». Я звик називати речі своїми іменами. Протягом останніх восьми років нам вдавалося залишатися там, а зараз – ні. Ми балансували завжди у нижній частині дивізіону «А», здається найвищим за це період було 12-те місце, але до цього разу нам вдавалося втримати ці позиції і зберегти своє місце. Нам не вистачило дрібниць. У нас був один перший номер – Олександр Ковляр, який отримав мікроушкодження по ходу змагань і зіграв нижче своїх можливостей, другий наш сильний перший номер – Іван Колдомасов отримав травму і не зумів зіграти взагалі. Ну от так вийшло, ми по ходу турніру виграли у срібного призера – Литви, але не зуміли нічого більше.
Коли бомблять твою країну, твої домівки, коли невизначеність у завтрашньому дні, хлопцям сконцентруватися на баскетболі не просто, думаю це також один із чинників, які не дали можливість показати свою кращу гру. Розраховувати на якісь великі перемоги у час бомбардування України неможливо, тому ми не ставимо завдань перед жодною зі збірних у період війни.
Тут є ще одна проблема – велика кількість гравців та тренерів полишила Україну, не проста ситуація психологічна, я не знаю коли ми зможемо повернути цих талановитих хлопців та дівчат. Це буде важка і кропітка робота. Ми вже зіткнулися у кількох юнацьких збірних з неприємними дзвіночками, комусь потрібно було залишитись вчити чеську мову в коледжі, хтось травмувався, але достеменно не відомо – це травма чи відмазка і так далі.
Як відомо зараз у ФБУ працюють над форматом нового чемпіонату України, яким він може бути у період війни?
Ми зараз розпочинаємо роботу з клубами, хто у цих умовах може виступати у чемпіонаті України. Не солодко усім зараз, це зрозуміло, але проводити чемпіонат України ми обов’язково будемо. У нас буде два чемпіонати – Дивізіон А-Суперліга та Дивізіон Б, серед чоловіків та жінок. Раніше у нас було три чемпіонати – зараз буде два. Ми обдумували кілька форматів. Була навіть ідея усіх запустити в одну лігу, а у другій частині поділити на дивізіони, але зробили висновок, що краще розділити сезон на дві ліги за можливостями клубів. Гратимемо без уболівальників, але з обов’язковими онлайн і ТВ трансляціями та з відповідним медійним супроводом.
Ігри проходитимуть у безпечних місцях за наявності укриття. Тури проходитимуть у своєрідних баблах, що ми уже пройшли в умовах карантину, тобто клуби збиратимуться в одному місці, де проводитимуть серію матчів, кожен тур проходитиме десь раз на два тижні. Я думаю у кожній лізі буде близько 8-10 команд, стартуватимемо наприкінці жовтня.
Хочу наголосити на тому, що клуби, які виступатимуть закордоном, обов’язково повинні грати і в чемпіонаті України. В іншому разі – це не український клуб. Регламенти змагань зараз розробляються. Всі вони будуть узгоджуватися з клубами чемпіонату та виконкомом ФБУ.
Якщо говорити про чоловічі клуби, то окрім «Прометея» та «Будівельника» у команд немає потужних спонсорів чи власників. Я потроху допоможу «Черкаським Мавпам», у нас є спонсорський кулак у «Київ-Баскеті», є амбітний «Дніпро», розраховуємо на «Рівне», «Волинь»» та «Житомир», плюс ще кілька команд, є наші сильні активісти у Запоріжжі та Южному – десь таким зараз вимальовується Дивізіон А – Суперліга, там може бути команд 10. «Тернопіль», на жаль, пропустить сезон. Решта клубів будуть виступати у дивізіоні «Б».
Ситуація у жіночому чемпіонаті дещо гірша. Попередньо можу сказати, що команд буде менше. Ми хочемо зібрати дві ліги по 8 команд, але якщо їх буде менше ми об’єднаємо жіночу лігу в один дивізіон. Формат змагань буде ідентичним до чоловічої ліги.
На останок хочеться усім побажати перемоги і повернення до мирного життя.
Автор публікації
В принципі, нормально розставив акценти в умовах воєнного часу…