Перша українська професіональна команда з баскетболу 3х3 Кельти дебютувала на міжнародному рівні. Українці, за яку виступали Антон Мусієнко, Кирило Мещеряков, Микита Руслов, Владлен Бережний, дійшли до півфіналу турніру Seniori streetball 3×3 Elite у Белграді.
Українці з першого місця в групі вийшли до чвертьфіналу, пробились до четвірки кращих. У півфіналі Кельти в напруженій боротьбі поступилися сербській UB. Більшу частину ігрового часу українці були попереду. Однак суперники не відставали, а за 41 секунду до кінця поєдинку серби зрівняли рахунок, отримавши право на штрафні. Другим влучним кидком господарі змагань вирвали перемогу – 21:20.
Читайте: ФІБА опублікувала календар Мастерсів сезону 2022
В інтерв’ю прес-службі ФБУ виступ команди у Сербії прокоментував наставник Кельтів Дмитро Липовцев.
– На першому своєму міжнародному турнірі ви стали третіми, дійшовши до півфіналу, де у рівному матчі поступилися майбутнім переможцям турніру. Задоволені результатом?
– Для половини нашої команди це були перші ігри із професійними командами 3х3. Хлопці на собі відчули, що тут зовсім інша динаміка, контакт, ведення гри… Вважаю, що першу обкатку боєм хлопці пройшли на “4+”! Прикро та незаслужено програли у півфіналі місцевій команді UB (#2 у світовому рейтингу зараз).
Я вважаю виступ на турнірі хорошим уроком, в якому хлопці відчули, що крім грубої сили та технічних навичок, дуже важливий твій баскетбольний IQ, що дозволяє в божевільній динаміці, за 10 хвилин знайти слабкі місця у команди-суперника і грамотно скористатися ними.
Хлопці, звичайно ж, засмутилися цьому програшу в півфіналі, але загальне визнання від далеко не останніх у 3х3 людей їхньої несподівано-“дорослої” та професійної гри допомогло скрасити гіркоту поразки. А неприховане професіоналами здивування від гри “новачка” приємно втішило і мотивувало хлопців на подальшу роботу.
– Які загалом були цілі та завдання перед командою і чи все вдалося перевірити на тлі суперників під час спарингів і безпосередньо на турнірі?
– Основна наша мета зараз – практика. І бажано, із професійними командами. Баскетбол 3х3 – хоч і вже й олімпійський, але ще відносно молодий вид спорту, в якому хлопцям ще багато чого належить відкрити для себе. І робити це краще з тими, хто в цьому професіонал. Думаю, що сербська школа баскетболу представлення не потребує. Тут навіть аматори являють собою добротного суперника, з яким доводиться рахуватися. Це їхній національний вид спорту та досвід отриманий від ігор із сербами дуже дорогого коштує.
Той же UB наочно показав хлопцям, чому вони – клуб #2 у світі зараз. Здавалося б, гра вже наша, але найменша втрата тобою концентрації може перевернути все з ніг на голову. Вміння відчути цей момент та скористатися єдиним шансом – і є показник класу та досвіду.
Я навіть вдячний сербам, що вони дали хлопцям такий цінний урок. Повірте, на тренуваннях такий сценарій кінцівки обговорюється постійно, але лише гіркота поразки у, здавалося б, виграній грі, змушує засвоїти цей урок. Повірте, вони його запам’ятали.
– У світі 3х3 ви новачки, як вас прийняли у Сербії. Яка атмосфера на турнірі? Як загалом оцінюєте рівень турніру?
– Атмосфера… Це Сербія. Їхня школа та культура баскетболу змушує зважати на них навіть американців, які звикли переламувати всіх через коліно грубою силою. Тут все пов’язане з баскетболом на іншому рівні. Тут баскетболу вчать як грамоті. Зі своїми правилами, терпляче та неухильне виконання яких призведе до перемоги. Я і сам сповідую їх стиль – розум, жорсткість, непоступливість, професіоналізм та пристрасть до гри. Досвід, отриманий у спарингах із таким суперником неможливо переоцінити.
– На турнірі у Львові у першій команді Кельтів грав Євген Балабан, зараз він не потрапив до четвірки основного складу. Ви ще знаходитесь у пошуку оптимального основного складу чи кістяк команди сформований?
– Женя тільки відійшов від хвороби. Був не в найкращих кондиціях. Цілком логічно подивитися на таке поєднання гравців. У баскетболі 3х3 критично важливо відчувати свого партнера, знати та приймати його сильні та слабкі сторони, витягуючи з них максимальну користь для спільної справи. Олімпійські чемпіони з Латвії – тому явне підтвердження. Один за всіх та всі за одного! Це і подобається вболівальникам – коли віддані своїй пристрасті “аматори” на характері та жилах обіграють професійних атлетів-фаворитів (флешбек до фіналу першого ЧС в Афінах у 2012, коли списані з великого баскетболу ветерани з Нові Сад по робітничо-селянськи переграли атлетів із NCAA). Чим не сценарій “Роккі”?
– Наступний турнір команди – у Харкові. Туди заявите дві команди?
– Так, плануємо привезти дві команди. Експерименти та прошупування складу продовжаться і там. Важливо знайти “хімію” у четвірці на корті.
– Які такі міжнародні виїзди плануються?
– Після хорошого турніру в Сербії, нас вже запрошують на закритий турнір у Чехії, де до нового про-сезону готуватимуться команди з елітного дивізіону ФІБА 3Х3. Вважаю це найкращим компліментом нашим хлопцям. Нехай ми, може, і розцінюємося як добротний спаринг-партнер, а не фаворит. Але нічого. Ми вчимося та прогресуємо з кожною такою грою, переймаючи досвід грандів, щоб до Олімпіади 2024 жовто-блакитний прапор висів над головним кортом серед небагатьох інших.
Зацікавлення, амбіції та підтримка президента ФБУ Михайла Бродського вселяє велику впевненість у тому, що так і буде.
Автор публікації
