Джерело: euroleaguebasketball.net
Гравець збірної України Іссуф Санон дав інтерв’ю пресслужбі Єврокуба.
-Давайте поговоримо про польський баскетбол. Національна збірна добре виступає в багатьох змаганнях, але клуби мають деякі труднощі. Тепер, коли ви вже кілька місяців там, що ви думаєте?
– Ну, гравці, які досягають великих успіхів у своїй національній збірній, не грають у Польщі, тож це один з головних факторів. Більшість їхніх основних гравців, ймовірно, грають за межами Польщі. Якщо ви перевірите ігри, то скажете, що основні хлопці, які керують командою, я думаю, всі вони грають за межами країни.
Навіть з огляду на це, я б сказав, що Польська ліга — це дещо недооцінений чемпіонат, бо всі вважають Польщу слабкою баскетбольною країною. Але якщо ви приїдете сюди і пограєте, то побачите, що все зовсім навпаки, бо хлопці тут грають фізично, вони грають сильно. Люди, які ніколи тут не були, думають, що це легко, але це не так.
– Після двох років гри в Єврокубку та успішного сезону з ВЕФ Рига, ви приєдналися до Шленска, щоб взяти на себе провідну роль?
– Так, саме так. Саме тому я сюди прийшов, а також тому, що тренер Багатскіс — мій баскетбольний батько, можна так сказати. Ми вже знайомі 8–9 років, я навіть не можу порахувати. Це було давно.
Я знав, що якщо підпишу тут контракт, то буду одним із перших варіантів у команді, і, ну, тренер знає мене, і я знаю його. Як я вже казав, ми знаємо одне одного вже давно — нам легко адаптуватися одне до одного. Думаю, ці дві речі були найважливішими у моєму рішенні.
– Яким був досвід гри з “Прометеєм” — гра в Ризі, вихід у півфінал і зустріч з українськими вболівальниками по дорозі?
– Я б сказав, що це найкраща команда, за яку я коли-небудь грав, завдяки нашому менталітету, командній хімії — якій ми були як команда… Я ніколи не відчував нічого подібного.
Сподіваюся, одного дня я повернуся до команди та знову переживу це, бо атмосфера, яка там панувала, як ми розуміли один одного, як ми рухалися… це було щось. Я навіть не знаю, як це описати.
Я ніколи так не відчував. Мені просто потрібно було подивитися на свого товариша по команді, щоб зрозуміти, що саме він збирається зробити. І це чудова ситуація для такого гравця, як я, який завжди намагається вчитися.
Я думаю, що це були мої найкращі два роки, бо я багато чому навчився у хлопців і тренерів: як перемагати, як бути хорошим гравцем і як грати поруч з хорошими гравцями. Коли ти поруч з хорошими гравцями, тобі не потрібно бути егоїстом.
Це був дуже хороший досвід, який я б ніколи не проміняв. Якби хтось запитав мене тоді, чи хочу я перейти до іншої команди, я б сказав: “Ні, чорт забирай”. Я точно хотів залишитися там і пережити все це. Це було неймовірно, чувак. Неймовірно.
– Ви були відсутні на Єврокубку цілий рік. Чого вам найбільше не вистачало у змаганнях?
“Судді! Там високий рівень суддів. Я багато грав в інших змаганнях. Хочу скромно сказати, що суддям потрібно багато чому навчитися. Я кажу це скромно і в хорошому сенсі.
– Тренер Багатскіс був чудовим “снайпером” як гравець. Як це впливає на те, як він тренує?
– На мільйон відсотків! Він був на паркеті та розуміє, що робити. Я думаю, що кожен, хто справді розуміє баскетбол, бачить, що він знає баскетбол на високому рівні.
У нього інший менталітет, інші думки. І я думаю, що це справді допомогло нам зрозуміти, чого він хоче, бо, будучи колишнім гравцем, йому легше сказати нам, що робити, ніж якомусь іншому тренеру, який просто читає книги. Вони ніколи не були на паркеті, і їм важко зрозуміти, як розмовляти з гравцями та як пояснювати певні речі деяким хлопцям».
Тож так, я б сказав, що легко побачити, що він раніше грав у баскетбол високого рівня і розуміє гру.
Автор публікації
