Захисник «Юти Джаз» Святослав Михайлюк дав інтерв’ю на медіа-дні команди.
– Де ти зберігаєш чемпіонський перстень НБА?
– В мене поки його немає. Якби я залишився в «Бостоні», мені дали б його перед першим матчем сезону. Але тепер доведеться чекати виїзного матчу «Джаз» проти «Селтікс».
– Навіть легенди «Юти» Джон Стоктон і Карл Малоун не змогли його здобути, а в тебе він є. Це круто. Який досвід ти отримав?
– Мені пощастило потрапити в правильне місце у правильний час. Це великий досвід, я багато чому навчився. Особливо з точки зору баскетболу. Я дізнався, що для завоювання титулу треба бути чудовою командою. В минулому сезоні всі в «Селтікс» знали свою роль. Я говорю не тільки про гравців – просто в цілому всі люди в організації. Всі знали, що ми робимо. У всіх однакове мислення і ціль, ніхто не робить нічого зайвого, що може зашкодити їм самим або команді. Тож всі чудово виконали те, що від них вимагалося. Очевидно, якщо ви робите більше, це плюс, але у нас був стандарт і ми просто дотримувалися його. Це принесло титул.
– Ти грав за «Лос-Анджелес Лейкерс» і «Бостон Селтікс», які є великими франшизами НБА. «Юта» не є такою. Як ти і твій агент опинилися тут?
– Мені здається, що це було досить легке рішення для мене. Очевидно, я знав деяких хлопців в команді. І просто прийшов сюди грати. Відчуваю, що це справді хороша можливість. Я чув багато чудових речей про організацію «Джаз» і місто. Я відчував, що отримаю хорошу можливість, тому рішення про перехід було досить простим і легким.
– Ти обговорював свою роль в команді?
– Я був у багатьох командах. Моя роль полягала в тому, щоб кидати м’яч. Всі знають, що це моя сильна сторона. Тому в «Юті» я збираюся «розтягувати майданчик», виходити на відкруті позиції, допомагати партнерам виконувати свою роботу, бути хорошим товаришем по команді, наполегливо працювати, приймати розумні рішення на паркеті і просто бути цінною опцією в складі.
– Головний тренер «Джаз» Вілл Харді раніше працював в штабі Джо Маззулли в «Селтікс». Чи бачиш ти якусь схожість між ними?
– Як люди вони доволі різні, але у них однаковий вік і схожий порядок денний в тренерській роботі. Їм подобається жорсткий баскетбол, вони надають свободу гравцям на паркеті. З Віллом Харді я тренувався лише декілька разів, тому не можу зараз точно сказати про його стиль, але коли сезон почнеться і ми зіграємо більше матчів, я відповім на це питання детальніше.
– Які враження від Солт-Лейк-Сіті? Ти знав щось про місто до переходу в «Джаз»?
– Чудове місто. Здивувало, що тут напрочуд гарна погода. Здавалося, що в Солт-Лейк-Сіті холодно, але останнім часом було досить тепло. Дуже приємний клімат. Це маленьке місто. Мені дуже подобаються величезні міста, але тут все гарно, жити комфортно. Я кілька разів грав тут, але нічого не знав про Солт-Лейк-Сіті. Зараз відкриваю для себе нові можливості. Виступати на різних ринках з різними команди та можливість відчути всю цю атмосферу – це дуже круто. Я знайомлюсь з новою командою. Вона набагато молодша, ніж ті, в яких я виступав раніше, тому це буде дуже захоплюючий експеримент і ми побачимо, до чого це призведе.
Автор публікації
