Напередодні Олімпійських ігор-2024 в Парижі варто згадати про вдалий виступ збірної України U-18 з баскетболу 3×3 на Юнацькій Олімпіаді-2018, яка зупинилася за крок від медалі – посіла 4 місце.
Країну на зазначених змаганнях під керівництвом тренера Володимира Журжія представляли Ілля Заєць, Олександр Сидорук, Ігор Сергеєв та Віталій Шорсткий. Про олімпійські спогади та кар’єру останнього піде мова у цьому матеріалі.
Віталій свого часу захищав синьо-жовті кольори збірних однолітків на чемпіонатах Європи U-16 та U-18. За U-20 не грав, бо змагання скасували через пандемію Ковід-19.
Також гравець виступав за різні збірні України з баскетболу 3×3. Провів два турніри ЧЄ за U-18 та один – чемпіонату світу, грав на Юнацьких Олімпійських іграх-2018 і три роки виступав за U-23. У 2017-му ставав другим (світова першість) і третім (єврофорум) на конкурсі снайперів.
Цьогоріч «ЮДВ Аллігаторз» Шорсткого (2000 р.н., 196 см) стали віце-чемпіонами австрійської Бундесліги-2, зупинившись за крок від підвищення до місцевого елітного дивізіону.
У фінальній серії команда 24-річного українського свінгмена, який може грати на позиціях і атакувального захисника, і легкого форварда, поступилася «Містельбах Мустангс» із рахунком 1:2 (70:93, 69:64, 58:68).
У сезоні-2023/24 Шорсткий виходив у стартовому складі, але пошкодження не дали йому продемонструвати весь потенціал. За 22 гри він у середньому набирав 4,8 очка і робив 2,9 підбирання.
Віталій Шорсткий (№7) – хайлайти сезону-2023/24
Сезон-2022/23 теж провів у другій лізі Австрії. Виступав за клуб «Відень Юнайтед» разом з українськими захисниками Олександром Пóносовим (2004, 186 см) та Микитою Біткіним (2005, 186 см).
Віталій в ексклюзивному інтерв’ю розповів про ЮОІ-2018 в Аргентині, свої перші два сезони в Європі та рівень австрійського баскетболу.
– Цікаво дізнатися про Юнацькі Олімпійські ігри, які у 2018 році проходили в Аргентині. У півфіналі ви програли в овертаймі господарям з різницею в 1 очко, а в «малому фіналі» поступилися словенцям.
– На ОІ-2018 в Буенос-Айресі збірна України U-18 стала четвертою. У нас підібрався досить сильний склад. Крім мене в Аргентину полетіли Ігор Сергеєв, Олександр Сидорук та Ілля Заєць.
Ми виграли групу, сенсаційно здолавши тоді чинних чемпіонів Азії U-18 Нову Зеландію. У підсумку нижче нас опинилися команди США, Китаю та Росії.
Хотілося б отримати другий шанс у дорослому баскетболі, та виграти такі бажані медалі.
Олімпійська збірна України з баскетболу 3х3 у 2018 році
– На світлинах з Юнацьких Олімпійських Ігор видно, що деякі гравці після «бронзового» фіналу не стримували сліз. Але не ти. Які були емоції, чи були сльози, які не потрапили до об’єктивів камер?
– Сидів на стільці та не міг повірити, що все скінчилося. Хотів продовжувати боротьбу. Медаль була дуже близько! Не вірив, що це все, що гра за бронзу вже завершилася. Сльози? В Аргентині в мене не було. Але коли повернувся додому, то дав волю емоціям.
ОІ були найважчим періодом у моєму житті. Найбільший виклик. Ми прожили в Аргентині 21 день, під керівництвом Володимира Журжія не лише тренувалися, а й проводили контрольні спаринги. Виділю мікроклімат в тій команді – були колективом однодумців, як одна сім’я.
Цей олімпійський досвід та літо 2018 року дуже вплинули на мою подальшу кар’єру. Допомогли навчитися швидко приймати рішення на майданчику, відповідально ставитися до кожного епізоду гри та володіння м’ячем. Всі ці якості знадобилися й у баскетболі 5×5.
Результати збірної України U-18 на ЮОІ-2018
– Як ти заграв в Європі, де починав свою міжнародну кар’єру?
– Спочатку грав за «Відень Юнайтед», разом із Поносовим виходили в стартовому складі. Той сезон став дуже успішним для нашого професійного розвитку.
Головний тренер клубу був помічником керманича національної збірної Австрії. Ми отримували багато ігрового часу. Вважаю, що добре використали свої шанси. У мене та Сашка в середньому за матч було більше ніж 20 хвилин часу та 10 набраних очок.
Непогано як для першого року в Європі!
Олександр Поносов (№7) та Віталій Шорсткий (№10)
– Також грав разом з іншим українцем Микитою Біткіним. Що можеш розповісти про нього?
– Гарна людина, хороший технічно «підкований» гравець. Ще дуже молодий. У «Юнайтед», де продовжує грати, на нього роблять ставку та дуже розвивають.
Микита й сам багато працює, старається. Вважаю, що в нього вийде зробити кар’єру в дорослому баскетболі, бо він на правильному шляху.
Микита Біткін (№28) та Віталій Шорсткий (№10)
– Чому змінив команду, якщо все так вдало складалося в столичному клубі?
У міжсезоння з’явилися варіанти змінити не лише клуб, а й країну. Але вирішив грати за «Аллігаторз», які базуються поруч зі столицею Віднем. У першу чергу через те, що керівництво відразу дало зрозуміти про наміри зібрати сильний «ростер» і боротися за потрапляння до четвірки кращих, а також запропонувало мені виконувати одну з головних ролей у команді.
Клубний тренер очолював збірну Австрії U-16, а зараз йде на підвищення та поїде готувати до нового сезону колектив із другого дивізіону Німеччини. Його фаховість також була однією з причин виступати саме там.
– Як пройшов «срібний» сезон? Який досвід отримав?
– Склад був зібраний дійсно сильний, навесні ми знайшли потрібну «хімію» та пробилися до фіналу. Для мене минулий сезон став дуже важким, тому що постійно переслідували травми й хвороби, як хтось наврочив. Статистично не сильний рік, міг зіграти краще. Але отримав досвід та розуміння, як це бути легіонером із великою роллю в команді досвідчених баскетболістів.
Існує стереотип, що в Австрії «слабкий» баскетбол. Але це міф, тому що його рівень залежить від іноземних майстрів, а місцеві тренери весь час працюють над собою, їздять навчатися на семінари та передають гравцям набуті знання.
Багато було в моїй кар’єрі як перемог, так і поразок. Але треба рухатися далі, розвиватися та досягати нових вершин.
Віталій Шорсткий (№7)
– Де зараз грає твій брат Руслан Шорсткий? Як складається його професійна кар’єра?
– Мій молодший брат минулий сезон провів у четвертому дивізіоні Нідерландів. Його клуб «Гарденберг Вайкінгз» виграв лігу та підвищився в класі, а український захисник отримав звання найкориснішого гравця (MVP).
Набирав у середньому за гру 20.2 очка. Раніше він пропустив один сезон, брав паузу, щоб опанувати нову професію. Потім продовжив грати в третьому дивізіоні Бельгії.
Точно знаю, на 100% впевнений, що Руслан на вірному шляху, старанно працює над собою, звикає до дорослого баскетболу. В нього все вийде!
Руслан Шорсткий (№33)
– Слідкуєш за подіями в Україні, за розвитком баскетболу?
– Дуже боляче спостерігати, як зараз живе країна через агресію сусідів-росіян. За нашим баскетболом завжди слідкую, вболіваю за збірні, дивлюсь ігри та симпатизую командам Суперліги.
Думками на Батьківщині! Якщо хтось думає, що тут життя дуже солодке та легке, то змушений його розчарувати. Це і близько не так!
Олег Сагайдак для basket.com.ua