В’ячеслав Бобров розпочав сезон у складі «Будівельника», з яким вийшов до чвертьфіналу Кубка Європи ФІБА, однак після вильоту з єврокубку кияни вирішили знятися з Балканської ліги і форвард збірної України прийняв рішення дограти сезон у французькому «Орлеані».
– Як виник варіант у Франції з «Орлеаном»?
– В нас був довгий сезон із «Будівельником». Коли ми завершили виступи в єврокубках, керівництво повідомило, що не буде продовжувати виступи в Балканській лізі. І ми з агентом поспілкувалися і вирішили, що є змога дограти кінець сезону, підписавшись з якоюсь командою. За декілька днів мені зателефонував агент і повідомив про можливість приїхати у Францію.
Перша пропозиція була від «Анже». Вони шукали «великого» гравця. Але ми відхилили цей запит. Потім на мене вийшов «Орлеан» (другий по силі дивізіон Франції). Мені зателефонував тренер і розповів про амбіції клубу і їхні наміри боротися в плей-оф за підвищення у класі.
– Якими були перші враження про місто і клуб в цілому?
– Всі люди тут відкриті, щирі. Вони знають про те, що зараз відбувається в Україні. По приїзді, одразу поїхав на тренування «Орлеана» – поспілкуватися з командою, тренером. За декілька днів вже була виїзна гра. Я не міг приймати в ній участь, бо це були лише мої перші два дні на новому місці. Але тренер дав змогу потренуватися разом з хлопцями і підняти командний дух. Ми виграли 18 очок проти «Стад Рошле». Таким чином, почавши нашу серію з п’яти поспіль перемог.
– До цього «Орлеан» мав три перемоги в дев’яти матчах. Отже, своїм приїздом Ви оживили команду?
– Додав нову енергію. Тренер, Жермен Кастано, сказав, що їм був потрібен такий гравець, який може грати пік-н-ролл, здатен віддати результативну передачу. Він сказав відчувати себе як вдома. І запропонував робити на паркеті те, що я хочу і вмію.
– Ви спілкувалися з тренером стосовно вашої ролі та ігрового часу?
– Так, тренер сказав, що буду грати багато, тому що я приїхав на заміну травмованому гравцю. Якщо все буде добре, то гратиму більше 25 хвилин. Щодо ролі: грати пік-н-ролл, вибігати у швидкі відриви. Він дивився мої ігри і сказав, що я добре читаю гру, тому тренер одразу розповів мені комбінації, які ми гратимемо: де я зможу віддавати передачі вільним напарникам по команді і де я зможу брати гру на себе і заробляти очки. А також – давати енергію команді, щоби хлопці заводилися і забивали більше і більше.
– Велика кількість персональних фолів щоматчу – це як наслідок вашої енергії? Адже часто Ви збираєте фол-аут.
– Можливо. Багато людей кажуть, що з моїм приходом команда трохи змінилася. Ми стали грати швидше. Стало більше варіацій у нападі і захисті. Тренер сказав, що раніше в «Орлеані» не було гравця, який би міг взяти гру на себе і змінити перебіг подій на паркеті за такий швидкий час. Тому, ми маємо хорошу можливість піднятися вище в таблиці, щоби мати більш легкого суперника в плей-оф за підвищення в Про А чемпіонату Франції.
– Яка мета в «Орлеана» на цей сезон? Завдання повернутися до вищого французького дивізіону – об’єктивне для цього ростеру?
– Так, це по силі команді. Вони минулого року грали там. Я тоді ще виступав за «Нантерр». Там був мій знайомий – асистент головного тренера, Філіп да Сільва. Він мені допоміг підписатися в «Нантерр». Тоді Філіп мені сказав, якщо матиму змогу, щоби я повертався до Франції.
Щодо «Орлеана» – у них амбітний проект, нова арена, на відкриття якої прийшло 9,5 тисяч чоловік. Клуб робить все, щоби закликати якомога більше людей на свої матчі. Місто невелике, але «Орлеан» працює для своєї аудиторії.
– Ви стали одним з лідерів збірної України минулого року, цей сезон грали в єврокубках, але зараз виступаєте у другому дивізіоні Франції. Чи не вважаєте це двома кроками назад? Що відчуваєте при таких змінах обставин?
– Я погоджувався дограти цей сезон, щоб тримати себе у формі до літніх матчів збірної України. Та й не вважаю, що грати в Про Б – крок назад. Це гарна змога довести собі, що я вмію грати не лише на Батьківщині, але і в європейських чемпіонатах. До того ж, вважається, що коли баскетболіст після виступів в Європі повертається грати в український чемпіонат – він втрачає в класі, регресує.
Цього року я грав з «Будівельником». Вважаю, що ми показали хороший результат. Ми вийшли в чвертьфінали обох єврокубків. Були на вершині в Балканській лізі, але клуб знявся зі змагань. І я приїхав догравати сезон сюди. Інакше мав би два з половиною місяці без баскетболу. Але збірна матиме турнір – кваліфікацію до Олімпійських Ігор, тому тренер мені вже дзвонив. Повідомив про плани збірної. Сказав, що це гарний крок для мене – дограти сезон, а не сидіти на місці.
– Французи відомі своєю атлетичністю і здатністю закидати 3-очкові. Багато з них грають в НБА. Фактично, їхні ліги – це ярмарок талантів, які ще з юнацького рівня грають в сучасний атлетичний, швидкий баскетбол. Як Ви себе почуваєте в таких умовах?
– Так, зараз всі біжать, і навіть центрові вміють закидати з-за дуги. Вважаю, що європейський баскетбол наздоганяє американський в плані того, що усі позиції можуть забити з будь-якої дистанції. Спілкуюся з Богданом Близнюком, він каже, що грати в Про А і Про Б – десь, приблизно, те ж саме. Ці турніри схожі за рівнем. Хіба що, в першому дивізіоні гравці трохи вищого рівня і прийняття рішень на паркеті відбувається трохи швидше.
– Чи вчитеся зараз, в Про Б, чомусь новому для себе?
– Кожен рік стараюсь вчитися. Тому що, баскетбол не зупиняється. Він йде вперед. Я намагаюся більше кидати з дистанції, особливо – з дальньої. Тренер дозволяє мені це робити. Він хоче, щоб я атакував кільце частіше, тим самим, даючи змогу повести команду за собою.
Жермен Кастано бачить в мені лідера, який здатен взяти гру на себе у важкі моменти матчів, або в клатчі, тому що я маю великий досвід в цьому і я грав у багатьох клубах. Він радить мені бути трохи злішим, агресивнішим. А також вести партнерів за собою.
– Ментально відчуваєте в собі здатність бути лідером?
– Так. Коли людина бачить, що в неї вірять, що в неї все виходить – ця здатність формується автоматично. До того ж, якщо тренер Кастано бачить, що в нас пішла гра в центрового – ми будемо грати тільки на нього. Якщо маємо перевагу в розігруючому – значить, ми будемо грати на нього. Тренер хоче побудувати сімейну атмосферу таким чином, що кожен з нас може бути лідером.
Автор публікації
