Усе почалося зі звичайної наклейки. На межі 1990-х і 2000-х будь-яка баскетбольна продукція у мене, учасника баскетбольної секції в маленькому місті, викликала захват. Вирізалися фотографії з газет, виривалися обгортки із зошитів, справжньою розкішшю були плакати. Усім цим обклеювалися стіни кімнати, меблі. І серед всього цього була невелика наклейка із гравцем у формі “Міннесота Тімбервулвз” і складним для вимови прізвищем – Szczerbiak. У якого виявилося українське походження.
З корабля – до мрії
У жовтні 1951-го до гавані Нью-Йорка зайшов військовий транспортний корабель “Генерал Лерой Елтінж”. Точкою відправлення у нього значився німецький Бремергафен – порт неподалік Бремена. Того року корабель здійснив дві такі мандрівки. Із Німеччини до Нового Світу на його борту прибуло тисячі нових громадян США. Позаду в них були роки, проведені в таборах для переміщених осіб. Скільки серед них було українців – зараз можна хіба здогадуватися. У Нью-Йорку їх реєстрували за місцем народження, і для багатьох українських мігрантів це була Польща. Але ми зупинимося на конкретній родині, записаній в американських реєстрах як Szczerbiak. На борту прибуло п’ятеро: двоє дорослих – Michal (28 років) та Maria (28), і троє дітей – Danusia (5), Juzef (3) і Walodimir (2). Наймолодший і є героєм цього тексту.
Можна лише уявити, які проблеми для Володимира Щербака створювало його прізвище у США. Святослав Михайлюк із не менш непростим для американців ім’ям та прізвищем став для них просто Сві. Під час його навчання у Канзасі журналісти розважалися, змушуючи студентів вимовляти оце чудернацьке поєднання літер – “Михайлюк”. Володимирові Щербаку мало бути не легше. Перші чотири літери його прізвища англійською – це наша “щ” у польському правописі. Схоже, саме з польськими документами родина Щербаків і потрапила до США. Американці прочитали це по-своєму: вийшло щось на зразок “Зербіяк”, чи “Зурбіяк”. У 90-х це ж прізвище, але вже в контексті іншого баскетболіста, у спортивній пресі писали як “Щерб’як”. А їхні предки, ще до міграції, вдома мали би називатися Щербаками.
Родину Щербаків після Нью-Йорка занесло до Пенсільванії. Врешті, там одна з найбільших українських громад США. Малий Володимир, який за документами став Волтером, у Піттсбурзі виростав уже американцем. Високий на зріст хлопець ще в школі обрав для себе не типовий для інших нащадків українських мігрантів хокей, а баскетбол. Який і допоміг йому, після школи, продовжити навчання у коледжі. У складі “колоністів” зі столичного коледжу імені Джорджа Вашингтона він відіграв із 1968-го по 1971-й. У перший ігровий рік показники 195-метрового форварда не вражали: у середньому він набирав 4,8 очка за гру та мав 3,3 підбирання. Утім вже наступного він мав стабільний “дабл-дабл”: 17,2 очок та 11,7 підбирань, які переросли у 22,8 та 13,0 у заключному сезоні серед студентів. Але особливих досягнень з “колоністами”, які свого часу дали американському баскетболу славетного тренера Реда Ауербаха, у Волта не було. Шукати щастя далі він вирішив серед професіоналів.
Перспективний і недооцінений
У 1971-му Волта під загальним 65-м номером обрали на драфті НБА “Фінікс Санс”. Але в складі команди з Арізони місця для гравця, який витягнувся уже до 198 сантиметрів, не знайшлося. Водночас Щербака обрали на драфті Американської Баскетбольної Асоціації “Даллас Чапаральс” (нинішні “Сан-Антоніо Сперс” – авт.). АБА із 1967-го по 1976-й, аж по злиття з НБА, вела боротьбу за звання найкращої американської баскетбольної ліги. Біло-червоно-синіми м’ячами – візиткою АБА, в різні роки грали такі відомі баскетболісти як Джуліус Ірвінг, Мозес Мелоун чи Артіс Гілмор.Тепер шанс показати себе у лізі отримав Волт. Але до Техасу його не тягнуло.
“Джеррі Коланжело (тренер “Фінікс Санс” – авт.) спитав, чи може він для мене щось зробити. І я попросив, щоб він замовив за мене словечко у “Піттсбург Кондорс” (ще одній команді АБА – авт.)”, – розказує історію свого переходу до “кондорів” сам Волт Щербак. Що ж до “Далласа”, то там ніхто і не згадував про обраного на драфті гравця. “Я не чув ні слова протесту, і це дивно. Мене обрали досить високо, але у них настільки погано все було організовано, що ніхто цього не усвідомлював”, – досі дивується цій ситуації сам баскетболіст. Він опинився в одній з найслабших команд ліги, але тепер грав у рідному місті. “Я буквально жив у батьківському домі, в якому виріс. Викочувався з ліжка і йшов сім хвилин на тренування чи в тренажерний зал”.
Волтер Щербак у складі “Піттсбург Кондорс”
Результати команди не тішили. У 84 матчах сезону “кондори” перемогли лише 25 разів. Сам Волтер зіграв у 53 поєдинках. В основному ледве набирав бодай десять очок, хоча у трьох іграх зміг “настріляти” більше 20. Тому ж “Далласу”, який так байдуже поставився до новачка, в одному з матчів накидав 17. Щоправда, це було після іншої зустрічі з техасцями, у якій Волт взагалі не відзначився.
На тренуваннях було не легше. “Мені щодня доводилося захищатися проти Джона Бріскера. А він не був надто приємною особою наступного дня після матчу. І не хотів, щоб якийсь новачок виконував його роботу, тому щосили намагався зберегти свій ігровий час”. У лізі в Бріскера була не найкраща слава. “Було відчуття, що він зараз дістане з кишені пістолет та застрелить вас”, – так казали про свою зірку гравці “Кондорс”. Бійки із суперниками на матчах були для нього звичною справою. Врешті Бріскер таємниче зник в Африці у 1978-му, що лише підсилило його славу поганого хлопця.
Волтер Щербак (перший ліворуч у верхньому ряду) у складі “Піттсбург Кондорс”
Самому Волту грати в АБА подобалося. “Я насолоджувався. Це була весела ліга, важливо було розважити глядачів. Гравці намагалися показати шоу, не забуваючи про перемогу”. Але розваги тривали недовго. Після закінчення сезону “Піттсбург Кондорс” припинили існування, а її гравців розібрали інші команди ліги. Волтер Щербак опинився в складі “Кентуккі Колонелс” – однієї з найсильніших команд ліги. А далі була вже звична історія: команді із Луїсвілля він виявився непотрібним.
Але Волт не впадав у відчай. “Тих 24 тисячі, які я заробив на той момент, було більше, ніж моя мати мала за шість років. Я був багатим хлопцем із Саутсайда (район Піттсбурга – авт.). Цих грошей було більше, ніж я бачив за попередні роки”. Сезон 1972-73 років він провів на сході штату, граючи за “Вілкс-Беррі Баронс” зі скромної Східної Баскетбольної Асоціації. А далі надійшла пропозиція, яка повністю змінила його життя.
Можливо, що таким спочатку здавався й однорічний контракт, який запропонував Волтові клуб “Баффало Брейвз”. Майбутні “Лос-Анджелес Кліпперз” з’явилися в НБА у 1970-му, і за три сезони жодного разу не пробивалися до плей-оф. Вперше зробили це із четвертої спроби, але – без Волта Щербака. Нащадок українців, які більше 20 років тому наважилися на величезні зміни у своєму житті, вирішив повернутися до Старого Світу. Аргументом стала пропозиція від клубу, який на той момент уже був грандом не лише іспанського, а й європейського баскетболу загалом. Станом на 1973 рік мадридський “Реал” 15 разів ставав чемпіоном своєї країни, вигравав чотири Кубки європейських чемпіонів – прообраз сучасної Євроліги. Мадрид давав гарантований контракт на п’ять років. Волт із дружиною Мерилін зібрали речі і полетіли назустріч новим пригодам.
Зірка “королівського клубу”
Його офіційний дебют у формі “вершкових” стався 11 листопада. Мадридці удома приймали “Барселону”. У цій грі вусатий новачок із десяткою на спині та написом “Волтер” набрав 47(!) очок, а його команда обіграла принципового суперника із рахунком 125:65. Каталонців “Реал” у підсумку обігнав на 9 очок у турнірній таблиці, а своє перше іспанське чемпіонство Волт підкріпив Кубком Іспанії, і найголовніше – перемогою у Кубку європейських чемпіонів. У фіналі мадридці не без труднощів здолали італійський “Варезе” – 84:82. У 70-х “вершкові” ще не раз зустрінуться з цим опонентом у найвідповідальніших поєдинках. Щербак набрав тоді 14 очок, а його клуб вп’яте став найсильнішим на континенті. Просто карколомні зміни для гравця, який ще рік тому виступав у другосортній лізі США.
Європа стала для Волта не лише неймовірним проривом у кар’єрі, а й змогою вести більш-менш спокійне життя. У США команди АБА чи НБА за сезон проводили по більш ніж 80 матчів. В “Реалі” на Щербака чекали близько трьох десятків ігор чемпіонату, з десяток матчів єврокубка – якщо пощастить дійти аж до фіналу, національний кубок – із тими ж умовами. “У Європі я побачив, як можна жити, і жити щасливо”.
Додайте сюди обожнювання фанатів. Усі просили автографи, він підписувався просто – Волт. “Вони мали ще більші проблеми з моїм прізвищем, ніж було вдома. Я відмовився бути Щербаком. Врешті, Волт тут – не менш рідкісне ім’я, ніж Пеле у США”.
Обожнювати було за що. Із “Реалом” Щербак чотири роки поспіль ставав чемпіоном Іспанії, і лише у 1978-му їхню гегемонію перервав “Ховентуд” – лише на один сезон. У 1976-му він встановив рекорд, який досі не побив жоден гравець іспанського елітного дивізіону: у матчі проти “Бреогана” Волт набрав 65 очок. Того року він взагалі був нестримним: у середньому набирав по 30,9 пунктів за матч. І це в часи, коли ще не було триочкових кидків.
“Реал” (Мадрид) – чемпіон Іспанії 1976 року. Волтер Щербак – третій ліворуч у верхньому ряду
У 1978-му та 1980-му клуб ще двічі перемагав у Кубку європейських чемпіонів. Спочатку “вершкові” знову здолали “Варезе”, яким двічі програли у фіналі кількома роками раніше. Волт набрав 26 очок і став найрезультативнішим гравцем. А у 1980-му, у Західному Берліні, переграли “Маккабі” з Тель-Авіва.
Фінал Кубка європейських чемпіонів сезону 1979/80 років. Останній Великий трофей для Волтера Щербака:
В Іспанії у родини Щербаків сталася ще одна знаменна подія. 1977-го у них народився син – Волтер-молодший. Той самий гравець “Міннесоти Тімбервулвз” часів Кевіна Гарнетта із наклейки на початку тексту. Якого, втім, із народження усі знали як Воллі. “Мабуть єдиний раз у житті Волтером мене назвав мій дідусь. І то в ситуації, коли він був на мене особливо злий”, – так згадує іменні особливості своєї родини сам Воллі.
Волтер Щербак із дружиною Мерилін та сином Воллі – майбутньою зіркою НБА
Цікаво, що у біографії Щербака немає згадок про іспанські чемпіонства 1979-го та 1980-го. Через ліміт на легіонерів американця використовували лише у міжнародних поєдинках. Гроші йому платили ті ж самі, а коли основна команда їхала на матч чемпіонату, сам гравець підтримував форму з юніорською командою. Тому Волт так і не поміняв мадридський рай на пекельний графік НБА. Хоча пропозиції були.
З іншого боку, він так і не став іспанцем за документами, як раніше зробили інші легіонери “вершкових”. Вейн Брабендер і Кліффорд Луйк виступали за “Реал” іще з 60-х, і на момент приїзду Щербака уже поміняли паспорти. Обидвох у 2008 році внесли до списку 50-ти баскетболістів, які зробили найбільший внесок до розвитку Євроліги. Є там і Волт Щербак – один із чотирьох представників США. І поруч – Ману Жинобілі, Арвідас Сабоніс, Тоні Кукоч, Дражен Петрович. Непогана компанія.
Семирічний роман з “Реалом” завершився у 1980-му. Після перемоги над “Маккабі” Волт дізнався, що клуб більше не розраховує на нього. “Я був здивований, що це сталося після такого успіху. Лоло Сайнс (тренер “Реала” – авт.) обрав замість мене гравця зростом 2,03. Мені не вистачило якихось п’яти сантиметрів. Єдине, що залишалося – попрощатися з фанатами”.
Після “Реала”
Кінець кар’єри колись осяяний славою легіонер “Реала” провів скромно. Спочатку відіграв два сезони у другій італійській лізі за клуб з Удіне, а в 1983-му повернувся до Іспанії на один рік – щоб показати себе у новоствореній лізі АСВ. “Канаріас” якраз підвищилися у класі, а їхній лідер Кармело Кабрера у 70-х відіграв кілька сезонів за “Реал” поряд зі Щербаком – він і став ініціатором запрошення. 23,1 очок у середньому за гру від досвідченого американця допомогли команді з Тенерифе не вилетіти з еліти. У 35 років Волтер Щербак зав’язав із баскетболом та повернувся додому в США.
Волтер Щербак у складі “Канаріас”. Заключний сезон його професійної кар’єри.
“У мене була чудова кар’єра. Єдине, що я б хотів дізнатися, якби мав паралельне життя – що було б, якби я погодився на пропозицію “Баффало Брейвз”. Думаю, що зміг би себе показати в НБА”, – згадує Волтер свою 13-річну кар’єру баскетболіста. Зараз йому уже 73. Виховує внуків, грає у гольф, іноді буває на матчах “Нью-Йорк Нікс”, експертом з яких на каналі MSG Network є його син Воллі. Який, до речі, не забуває свого українського походження. Говорив про це ще за часів виступів у НБА, і навіть згадував, що найкращим прізвиськом для нього було б “Юкі” – так скорочено у США та Канаді називають українських мігрантів. Воллі здійснив мрію батька, і став гравцем НБА.
Іноді про старі часи Щербакові нагадують дзвінки з Іспанії – прокоментувати щось на тему “Реала”. Тоді як американські журналісти згадують Волтера-старшого хіба в контексті сина. Який мав усі шанси стати суперзіркою, та його кар’єру зіпсували травми. Але це вже зовсім інша історія.
Петро ТРОЦЬ