Почесний президент Федерації баскетболу України Олександр Волков в інтерв’ю basketballua.com поділився своїми думками щодо чоловічої збірної України та її перспектив у найближчому майбутньому.
– Поділіться враженнями від ігор української команди?
– Перш за все я хочу подякувати Латвії – керівництву місцевої Федерації баскетболу, очільникам міста і країни за те, що вони створили для нас такі прекрасні умови, в яких ми дійсно почуваємося, як удома. Вже перший матч із Грузією показав, що ми практично не відчували, що граємо не на своєму майданчику. Звісно, це не рідна Україна. Але атмосфера в залі, самовіддача гравців, важлива перемога в першому ж матчі дали приємні відчуття, що ми на вірному шляху. Збірна виглядає дуже добре. Дуже талановита команда. Певно, найталановитіша за часів моєї роботи в українському баскетболі. Хороший підбір гравців, добре працює Айнарс Багатскіс.
-Баскетболістів, які були в збірній Майка Фрателло, зараз змінило покоління чемпіонату Європи U16 у Києві 2013 року – Михайлюк, Зотов, Ткаченко, Павлов. Досить символічно, як на мене. Як вам гра цих хлопців?
– Кожен, хто виходить на майданчик, дає свій внесок, залежно від ролі в збірній. Сподіваюся, Святослав Михайлюк сформується, як лідер, навколо якого можна будувати команду на певну кількість років. Він має для цього всі необхідні якості – може і розіграти, і закинути, і зіграти в захисті, взяти на себе ініціативу у важку хвилину.
Всі з перелічених вами хлопців стараються бути максимально корисними у своїй ролі на майданчику. Це покоління, з яким працювало багато тренерів різних команд, має дати результат, навіть попри те, що нині відбувається в нашій країні. Я, зрозуміло, цих хлопців знаю багато років. Однак на іграх зі мною був Валдіс Валтерс – хороший фахівець, у колишньому сильний баскетболіст – і він дуже високо оцінив нашу збірну, і індивідуально, і командно. Зазначив, що у команди хороші перспективи. Залишилося лише вірити в себе. Вірити, що ми не гірші ані Іспанії, ані Італії, ані інших грандів європейського баскетболу. Грати в задоволення, з самовіддачею, розуміти, що ми можемо досягати всіх цілей.
– На згаданому вже чемпіонаті Європи U16 у Києві ми відкрили для себе Свята Михайлюка. Милувалися його грою. Пам’ятаєте, скільки тоді було розмов, що у збірної України з’явиться той самий лідер, зірка, на яку ходитимуть. Михайлюк зараз не так виділяється, як у U16. Чому, на вашу думку? Тепер з ним на майданчику сильніші гравці, ніж тоді? Відсутність ігрової практики в NBA? Баскетбол відрізняється від баскетболу США, і через це Свят не показує весь свій потенціал?
– По-перше, збірна проходила тренувальний цикл і товариські матчі без нього. І, да, хлопці ростуть. Санон у нас дуже талановитий хлопець. Є досвідчені гравці, такі як Лукашов, Бобров, Пустовий, котрі пройшли школу Фрателло. Артем давно грає в іспанській лізі.
Якщо раніше українські баскетболісти могли почувати себе впевнено і, я би сказав, у дещо тепличних умовах, в українських клубах, то тепер у статусі легіонерів у рази підвищиться їхня відповідальність. Коли наші збірники грають у закордонних клубах, значно покращується рівень їхньої гри, оскільки вони проходять клубний сезон з іншим рівнем відповідальності, з іншою дисципліною. Адже що означає бути легіонером – якщо ти не виконуєш завдання, до побачення. Гра за кордоном сприяє професійному зростанню баскетболістів. А в українських клубах – хороша гра, погана гра – все одно гравець лишається в команді. Жодна команда, яка підписала тебе в статусі легіонера, не пробачить тобі поганої гри. Тому я сподіваюся на прогрес наших збірників. Крім того, ми маємо непогане наступне покоління, яке, вірю, згодом гідно змінить нинішню збірну.
– Так, що приховувати, були вікна збірних, коли наші баскетболісти з Суперліги були банально повільніші за опонентів. Нині той самий «Прометей», який уже підписав п’ятьох гравців збірної, виступатиме в Єврокубку. І хлопці матимуть ігрову практику проти сильних суперників.
– Так, безумовно. Коли граєш у статусі легіонера – раз, коли граєш проти серйозних опонентів – два. Це зовсім інший рівень відповідальності, інший тонус. І це дуже важливо для національної команди. Адже у вікнах збірних під час клубного сезону немає змоги підготуватися до ігор, оскільки є два-три дні, тренер вмотивував і вперед. І деякі гравці просто не встигають перебудуватися.
– До речі, в контексті Михайлюка, з висоти вашого колосального досвіду, наскільки просто чи непросто гравцеві NBA, який приїхав до збірної, перелаштуватися з американського баскетболу до баскетболу європейського?
– Не думаю, що Михайлюку важко, оскільки він грав з дитинства в європейському баскетболі. Він молодець, що приїхав. Ігри з такими збірними, як Грузії та Іспанії, дадуть йому відчуття сьогоднішнього рівня європейського баскетболу. Потім ще дві гри наступного етапу відбору на чемпіонат світу. І я впевнений, що Михайлюк буде в хорошій формі і проявить себе на ЄвроБаскеті, як один з лідерів європейського баскетболу. Впевнений, що він має для цього всі можливості.
– Втретє згадаю про U16 у Києві. Але це зрозуміло, адже Свят приїхав уперше за чотири роки, Іван Ткаченко приємно здивував усіх. Нині учасникам того чемпіонату по 25 років і переважній більшості гравців сьогоднішньої збірної 25 і менше. Однак коли з молоддю на майданчику є хтось, кому 30 чи за 30, передусім я маю на увазі Лукашова, дещо спокійніше спостерігати за грою збірної. У вас не склалося такого враження?
– Звісно. Так обов’язково має бути. Будь-яка сильна команда має таку структуру, в якій завжди присутні ветерани, які її цементують. Також мають бути молоді, які своїм бажанням потрапити до основи мотивують інших тримати рівень. І добре, коли є гравці, які являють собою кістяк команди, які грали разом з юнацьких років.
На сьогоднішній день збірній не вистачає Леня, Близнюка і Геруна. Вони плюс ще хороший задній легіонер – і ця команда була би найперспективнішою за весь час, що я займаюся українським баскетболом.
Так в кінці 90-х була збірна з Окунським, Лохманчуком, іншими талановитими баскетболістами… Однак ще раз повторюся, сьогоднішня збірна України – дуже цікава команда. Найголовніше, що у хлопців є бажання себе проявити, залишити свій слід в історії українського баскетболу.
Читайте: Іссуф Санон: Довели, що можемо давати бій будь-кому
– Сподіваємося, що всі перелічені Вами гравці готуватимуться зі збірною до ЄвроБаскету. Що скажете про наші шанси на чемпіонаті Європи? Що нам під силу, на вашу думку?
– Розумієте, жодна збірна в світі не може щоразу збирати сто відсотків усіх найсильніших. Завжди втручаються травми, сімейні справи… Нам потрібно спокійно вселити в хлопців упевненість. Почати говорити з ними про найвищі нагороди. Не «ура, ми вийшли з групи», а говорити про те, що потрібно боротися за медалі. Ставити максимальні завдання і мотивувати їх досягати. Тут немає нічого фантастичного. Збірна України грала, тестувала себе з сильними суперниками. На сьогодні я не можу сказати, що в Європі є якась супер-збірна, яка нам не по зубах або на порядок нас сильніша. Ми здатні досягати найвищих цілей. У нас чудові потужні центрові, сильні форварди і захисники, різнопланові, талановиті гравці, такі як Михайлюк і Санон. Тому ми не повинні соромитися ставити перед собою найвищі завдання, вірити в себе і йти до самих вершин.
Автор публікації
