Баскетбольний сезон у Старому Світі практично завершено. Відомі імена тріумфаторів усіх баскетбольних єврокубків, також практично у кожній національній першості визначився свій чемпіон. Лише у деяких турнірах дограють вирішальні стадії. На превеликий жаль та розчарування, через кривавий напад рашистів на Україну наш баскетбольний чемпіонат дограти не вдалося. І хоча Федерація Баскетболу України ухвалила рішення фіналізувати результати першості станом на 24 лютого, присмак недомовленості залишився і у вболівальників, і у команд, і у самих гравців.
Коли остаточно стало зрозуміло, що внутрішній сезон поставлено на тривалу паузу, багато баскетболістів Суперліги підписалися за нові команди в Європі і навіть в інших частинах світу, благо в баскетболі не такі суворі трансферні рамки як, наприклад, у футболі. З огляду на те, що і на початку сезону за межами України виступала чимала кількість наших гравців, нинішній сезон став одним із найбільш представницьких за загальною кількістю українських баскетбольних легіонерів.
У даному матеріалі Sport.ua спробує оцінити як пройшов сезон для наших баскетболістів, які виступали в інших чемпіонатах.
Збірники
Артем Пустовий, «Гран-Канарія» (Іспанія). Найбільш статусний українець в Європі, перед стартом сезону 2021/2022, нарешті, попрощався з «Барселоною», в якій став чемпіоном Ліги АСВ, але при цьому більше грів лавку, ніж грав на майданчику. Минулий ігровий рік Артем провів у міцному іспанському середняку «Гран-Канарії» і знову повернув собі колишню впевненість. У чемпіонаті Іспанії Пустовий провів 33 матчі, в яких у середньому проводив на майданчику 18,8 хвилин та набирав за них 9,1 очок + 3,8 підбирань. Також чимало наш земляк відіграв і в Єврокубку. Там на рахунку Артема 16 поєдинків (19,4 зіграних хвилин, 9,6 очок + 4,3 зібрані відскоки в середньому за гру). Регулярний чемпіонат Ліги АСВ «Гран-Канарія» завершила на восьмому місці (17 перемог – 17 поразок) і у чвертьфіналі плей-оф поступилася «Барселоні» (колишньому клубу нашого гравця) з рахунком – 0:2. У Єврокубку колектив Артема Пустового також дійшов до чвертьфіналу.
Сергій Павлов, «Мелілья» (Іспанія, 2-й дивізіон). Ще одним нашим представником на Піренеях став Сергій Павлов. 24-річний український бігмен поповнив склад «Мелільї», що виступає в лізі LEB-Gold. У новому клубі Павлов отримав від головного тренера Оскара Лати пристойний ігровий час (19,5 хвилин) і за цей період поповнював скарбничку своєї команди на 6,6 очок та додавав до них 4,2 підбирання. «Мелілья» посіла тринадцяте місце в лізі та не пройшла до постсезону.
Володимир Герун, «Бійюкчекмече» (Туреччина). Після багатьох років в Іспанії один із найбільш високоякісних українських баскетболістів змінив обстановку і перебрався до іншого топ-чемпіонату. В турецькій лізі у нашого бігмена справи пішли непогано. У складі «Бійюкчекмече» Герун швидко став одним із ключових гравців, демонструючи при цьому дуже непогану статистику. За двадцять шість проведених ігор українець у середньому набирав 11,9 очок + 7,9 підбирань. Все враження від сезону зіпсувала серйозна травма, через яку Володимир пропустив кінцівку регулярного чемпіонату і не допоможе нашій збірній у липневих матчах відбору на Кубок Світу.
Віталій Зотов, «ВЕФ Рига» (Латвія). Найуспішнішим із точку зору завойованих трофеїв минулий сезон вийшов у Віталія Зотова. Захисник національної збірної після зупинки Суперліги перебрався до ризького клубу «ВЕФ» і зібрав врожай із одразу трьох титулів. Українець став тріумфатором чемпіонату Латвії, кубка Латвії та переможцем Латвійсько-Естонської Ліги. Персональна статистика у Зотова у всіх турнірах була приблизно схожою, так у латиській першості на рахунку українця середні показники склали 5,5 очок + 3,8 асистів, а у Латвійсько-Естонській Лізі 5,9 набраних пунктів + 3,3 результативних передачі.
Джером Рендл, «Леваллуа» (Франція). Американець, який в останніх матчах нашої збірної посідав місце натуралізованого гравця, після рашистського вторгнення перебрався до Франції. Втім, у складі «Леваллуа», середняка місцевої ліги Pro A, Рендл провів лише чотири матчі і не зміг відзначитись визначними персональними досягненнями. Він проводив на паркеті в середньому 15,8 хвилин і за цей час набирав 4,3 очки і здійснював три результативні передачі. «Леваллуа» посів третє місце в регулярці, але вже у чвертьфіналі плей-оф поступився «По-Ортезу» – 0:2 і завершив сезон.
Олександр Ковляр, «Тарту» (Естонія). Молодого українського гравця віднесено до збірників авансом. Він ще не відіграв жодного матчу в складі дорослої збірної, але саме з ним пов’язують майбутнє національної команди. Цього сезону вихованець системи южненського «Хіміка» отримав свій перший легіонерський досвід в Естонії. У складі «Тарту» Ковляр у сумі провів двадцять ігор одразу в трьох турнірах (чемпіонат Естонії, Латвійсько-Естонська Ліга та Європейська Північна Баскетбольна Ліга). Виступи в Прибалтиці у Олександра вийшли нерівними, іноді він проводив невиразні матчі, а іноді гідно виглядав у основній ротації свого клубу, демонструючи непогану статистику проти міцних опонентів. Втім, у Ковляра ще все попереду, а естонський досвід йому однозначно допоможе по ходу кар’єри. Середні цифри молодого українця в чемпіонаті Естонії були цілком непоганими. Вони склали 24,3 зіграних хвилин, 6,9 очок + 3,2 результативні передачі. У Латвійсько-Естонській Лізі «Тарту» зупинився у чвертьфіналі, а в першості Естонії дістався до фіналу, де поступився «Пярну» – 0:3.
Денис Лукашов, «Нансі» (Франція, 2-й дивізіон). Розігруючий збірної України Денис Лукашов дуже довго не міг знайти собі клуб після зупинки чемпіонату. І аж у двадцятих числах квітня підписався у «Нансі» з другого французького дивізіону. Навряд чи можна назвати цей вояж успішним для Лукашова. Він взяв участь лише у двох іграх, за які сумарно провів п’ятнадцять хвилин і набрав три очки. Сам «Нансі» виграв регулярний чемпіонат у Лізі Pro-B і заробив пряму перепустку в елітний дивізіон.
Іссуф Санон («Шяуляй», Литва). А ось хто не помилився з вибором команди, то це Санон. Вже у своєму першому матчі за литовський «Шяуляй» молодий українець набрав 30 очок і одразу став важливим гравцем у ротації клубу. І нехай надалі до таких яскравих снайперських показників Іссуф вже не підібрався, але на позитивні відгуки про себе в Литві заслужив. За «Шяуляй» Санон провів сімнадцять ігор. Його середні показники склали 22,4 зіграних хвилини, 11,4 очок + 2,6 підбирань + 2,4 передачі. Варто зазначити, що більшу частину з цієї кількості поєдинків українець провів проти грандів місцевого баскетболу – «Жальгіріса» та «Лєтувос Рітас». Його «Шяуляй» посів підсумкове четверте місце в чемпіонаті, всуху поступившись у бронзовій серії «Жальгірісу» – 0:4.
Дмитро Скапінцев («П’єно Жвайгждес», Литва). Там же в Литві решту сезону провів і колишній бігмен «Київ-Баскета» Дмитро Скапінцев. Він виступав за не самий потужний клуб «П’єно Жвайгждес». У ньому уродженець Черкас зірок з неба не хапав, але й каші не псував. У Прибалтиці Скапінцев провів десять матчів, в яких за двадцять три з половиною хвилини в середньому набирав 8,9 очок + 6,1 підбирання. До речі, саме в цьому клубі розпочинав сезон інший українець Володимир Конєв поки не перейшов до «Будівельника», а сам Дмитро пліч-о-пліч пограв з одним із найвидовищніших гравців в історії української Суперліги Ренді Калпеппером. «П’єно Жвайгждес» посів у регулярному чемпіонаті Литви дев’яте місце, до виступу в постсезоні команді не вистачило двох перемог.
Олександр Мішула («Брно», Чехія). Досить багато українських гравців як місце продовження своєї кар’єри обрали Чехію. Так, захисник Олександр Мішула поповнив склад міцного за місцевими мірками «Брно». В ньому українець не загубився і досить швидко став одним із ключових гравців у ротації клубу. За свою нову команду Мішула провів у сумі 22 поєдинки (двадцять у чемпіонаті Чехії та два в Європейській Північній Баскетбольній Лізі) та відзначився вельми гідною статистикою. У національній чеській першості Олександр у середньому набирав 13,7 очок і додавав до них 2,8 підбирання + 3,4 результативних передач. «Брно» за підсумками сезону став третім у Чехії. Команда поступилася в півфіналі плей-оф «Опаві» – 1:4, але в серії за третє місце з рахунком – 2:1 здолала «Усті-над-Лабем».
Ілля Сидоров («Йндржихув-Градець», Чехія). Один із найпрогресуючих українських гравців в останніх сезонах, уперше скуштував легіонерського хліба в аутсайдері чеської першості «Йндржихув-Градець». Втім, особливо багато пограти у новому клубі Іллі не вдалося, за свою нову команду наш земляк провів лише п’ять матчів. В них Сидоров відзначився досить непоганою особистою статистикою. В середньому він проводив на паркеті 26,4 хвилин і приносив у скарбничку своєї команди 14,8 очок + 2,6 підбирання + 3,6 передач. «Йндржихув-Градець» посів останнє, дванадцяте місце в регулярному чемпіонаті. Далі на команду чекала серія плей-оф за виживання, але Сидоров у цих матчах не зміг взяти участь через специфічні правила чеської ліги (він поповнив склад команди вже після визначеної в регламенті дати). Його новий колектив програв у цих матчах та залишив елітний чеський дивізіон.
Анатолій Шундель («Пардубіце», Чехія). Третім представником українського баскетболу в Чехії став захисник Анатолій Шундель, який поповнив склад «Пардубіце». У своєму новому клубі уродженець Миколаєва за короткий період встиг застовпити за собою місце в основній ротації команди. У Чехії Шундель провів десять поєдинків. Його середні цифри наступні: 26,8 зіграних хвилин, 5,2 набраних пунктів + 2,1 підбирання + 2,1 результативні передачі. «Пардубіце» в регулярці посів шосте місце, а в запеклій чвертьфінальній серії плей-оф програв команді «Брно», за яку виступав Олександр Мішула – 3:4.
Іван Ткаченко («Гельсінкі Сігалс», Фінляндія). Пристойно здивував із місцем продовження кар’єри після зупинки українського чемпіонату свінгмен Іван Ткаченко. Його баскетбольна доля занесла до Фінляндії. Там українець підписав контракт зі столичними «чайками». У цій «пернатій компанії» Ткаченко знайшов своє місце і до кінця сезону був гравцем основної обійми. За шістнадцять зіграних матчів вихованець черкаського баскетболу набирав у середньому 6,1 очок + 4,7 підбирань. Також наш земляк встиг пліч-о-пліч пограти зі справжньою легендою фінського баскетболу Петтері Копоненом. У регулярному сезоні клуб із Гельсінкі зайняв четверте місце, а вінцем чемпіонату для команди стали підсумкові бронзові нагороди, одна з яких залишиться в особистій колекції українця.
В’ячеслав Бобров («Нантерр», Франція). Один із найдосвідченіших українських баскетболістів у плані виступів за кордоном повернувся до добре знайомої для себе Франції, де раніше В’ячеслав Бобров вже проводив кілька хороших сезонів. Проте у складі міцного середняка ліги Pro A «Нантерра» нашому земляку не вдалося повною мірою показати себе. Бобров взяв участь у одинадцяти матчах, але лише в трьох із них провів на майданчику більше десяти хвилин. Середня результативність Слави склала дуже скромні цифри у 2,1 очки. «Нантер» зайняв у регулярці підсумкове десяте місце і не пройшов до постсезону.
Олександр Липовий («Телеком Бонн», Німеччина). Також у топовий чемпіонат перейшов досвідчений Олександр Липовий. 30-річний український свінгмен поповнив склад одного з найсильніших клубів Бундесліги «Бонн Телеком». У своїй новій команді українець не відзначився високими статистичними показниками, але здобув місце в основній ротації клубу. На рахунку Олександра дванадцять ігор, його середня статистика склала 19,8 хвилин, 3,9 набраних пунктів + 3,7 підбирання. «Телеком Бонн» поступився у півфіналі «Баварії» – 2:3 і завершив сезон. На превеликий жаль, в четвертому матчі серії Липовий отримав травму і тепер точно не допоможе національній збірній у найближчих поєдинках.
В’ячеслав Петров («Антіб», Франція, 2-й дивізіон). Останнім з наших збірників завершив клубний сезон В’ячеслав Петров. Його клуб «Антіб» з другого французького дивізіону Pro B до останнього бився за вихід до елітного дивізіону, але у фінальній серії поступився «Блуа» – 0:2. Сам Петров виступ у Франції може занести собі в актив. Не всі матчі були в нього вдалими, але В’ячеслав знайшов своє місце в команді і приніс їй чимало користі. Підсумкова статистика українця за сімнадцять ігор склала: 22,5 зіграні хвилини, 7,1 набраних очок + 4,6 підбирання + 2,6 передачі.
Решта
Крім наших збірників, на європейських і навіть світових просторах грає досить багато інших відомих українських баскетболістів.
Так, у нинішньому сезоні свій перший легіонерський досвід у кар’єрі здобувають наші молоді та перспективні гравці – Ілля Тіртишник, Андрій Войналович та Артем Ковальов. Для свого закордонного дебюту Ілля обрав швейцарський «Массаньо», Андрій влаштувався в латвійській «Валмієрі», а Артем поповнив склад іспанського «Клавіхо» з ліги LEB Silver (3-й іспанський дивізіон). Попри те, що наші земляки не можуть похвалитися потужною статистикою, на нинішньому етапі розвитку їх баскетбольних кар’єр набагато важливіший досвід, який отримують українці.
У тому ж іспанському «Клавіхо» грає форвард Євген Сахнюк. Причому досить вдало. Цього сезону на рахунку форварда тридцять матчів з дуже непоганим середнім ігровим часом (трохи більше 25 хвилин) та пристойною персональною статистикою (10,1 набраних очок + 4,2 підбирань + 3,0 передачі в середньому за гру).
Після розпуску слобожанського «Прометея» до Хорватії вирушив свінгмен Олександр Бєліков. У складі місцевого «Дубровніка», який виступає у другому за силою місцевому дивізіоні, він швидко став одним із лідерів колективу. Його середня статистика за вісім проведених зустрічей склала 16,6 очок + 3,5 підбирання. Втім, рівень Олександра буде вище за цю першість.
Виступають українці не лише в Європі, а також і в Азії. Причому такі далекі вояжі є характерними для українських бігменів. 35-річний Кирило Фесенко провів повноцінний сезон у складі іранського «Санайє». Після деякого часу витраченого на адаптацію та притирання до місцевого баскетболу наш центровий став видавати шикарні перфоманси, а його середня підсумкова статистика склала вражаючі 14,7 очок + 14,7 підбирань.
В тому ж Ірані у складі клубу «Керман» провів сезон 2021/2022 інший український центровий Ігор Чумаков (16,7 очок + 7,8 підбирань), а після зупинки чемпіонату Суперліги до Саудівської Аравії вирушив В’ячеслав Кравцов. Рекордсмен за кількістю матчів за збірну України підписав контракт з клубом «Оход Медіна».
Окремо варто згадати про персону Ігоря Зайцева. Учасник пам’ятного для всіх українських шанувальників помаранчевого м’яча Євробаскету-2013, вже не перший рік виступає на Тайвані і поступово стає знаковим гравцем у місцевому чемпіонаті. Нинішнього сезону українець традиційно є одним із найважливіших гравців у складі місцевого гранду «Фубона» та претендентом на звання найкращого іноземного гравця в першості. Для Зайцева та його клубу ігровий рік ще не закінчено, вони очікують на свого суперника по фіналу.
Крім Скапінцева та Санона у Литві решту сезону провів Владислав Коренюк. У складі місцевого «Ювентуса» українець показував хороші середні цифри (11 очок + 6 підбирань), а його клуб пробився до постсезону, де поступився у чвертьфіналі майбутньому чвертьфіналісту «Літкабелісу» – 0:3. Також у цій дружній прибалтійській країні виступав і Валерій Анісімов, щоправда, за клуб другого дивізіону «Делікатесас».
Продовжує кар’єру перший натуралізований гравець в історії збірної України Стівен Буррт. Цього разу баскетбольна доля занесла його до Домініканської республіки до клубу «Леонес». У ньому Буррт провів десяток матчів, а сам тамтешній чемпіонат зараз перебуває в самому розпалі.
Дуже непоганий минулий сезон провів ще один колишній збірник Максим Корнієнко. У складі болгарського клубу «Спартак Плєвен» учасник Євробаскету-2013 відіграв тридцять п’ять матчів (в середньому 10,3 набраних пунктів + 6,0 підбирань) та посів підсумкове четверте місце у болгарській національній першості.
Як бачимо, наші гравці не загубилися на баскетбольних майданчиках Європи та інших країн і підтвердили високий рівень української баскетбольної школи. Але, сподіваємось, що свої найкращі ігри вони покажуть перед рідними вболівальниками.
Автор публікації
Насправді, мало хто зумів себе вдало показати, тому цікавих пропозицій у них влітку буде небагато. Хіба що у збірній себе покажуть
Наигрались? А теперь в Украину, к своему народу, а не по заграницам шастать во время войны!