Найкращий час “королів”: успіх “Сакраменто” початку 00-х

Зараз «Сакраменто» демонструє стабільну гру, претендуючи на вихід в плейоф. Цілком можливо, вони туди потраплать і навіть з перевагою власного майданчика в першому раунді постсезону.

Востаннє «Кінгз» були в плейоф ще в 2006 році і тоді без шансів програли «Сперс», але це було вже завершення цікавих «королів», які викликали захоплення в кінці 90-х та на початку 00-х.

Історія

«Кінгс» ніколи не були у лідерах НБА. Так, франшизі вдалося стати чемпіонами, але це було ще в далекому 1951 році і під вивіскою «Рочестер Роялз». Ще досить непоганими вийшли 60-ті, коли команда вже базувалася в Цинцинаті, лідером колективу був Оскар Робертсон, але тоді в НБА були непереможні «Селтікс» з Білом Расселом.

Далі був переїзд до Канзасу і лише в 1985 році команда знайшла домівку там, де грає і донині. У першому сезоні команда вийшла у плейоф, проте припинила свої виступи у першому раунді без жодної перемоги. Наступного виходу в плейоф колектив чекав 9 років, але й у сезоні 1995-1996 матчі на виліт для «королів» завершилися ще у першому раунді.

Шлях до успіху

Після наступних двох невдалих сезонів влітку 1998 року клуб зважився розпочати перебудову. На посаду головного тренера запросили Ріка Адельмана. На той момент 52-річний спеціаліст мав два фінали НБА з «Портлендом», а його загальний рекорд складав 367-252.

Окрім цього був проведений досить гучний обмін. «Сакраменто» віддав лідера та учасника останніх шести МВЗ Мітча Річмонда за першого номера драфту 1993 року Кріса Веббера, який грав за «Вашингтон Візардс». До столиці США відправився і важливий гравець чемпіонського «Г’юстона» 1993/1994 Отіс Торп. Але на той час це вже був просто досвідчений ветеран.

До команди також приєднався і 21-річний Пея Стояковіч, на якого ще в 1996 році витратили пристойний пік №14, але ще два роки форвард здобував досвід в ПАОКу. Сезон 1997/1998 видався для нього успішним – MVP чемпіонату Греції і найрезультативніший гравець Євроліги.  На драфті під №7 був обраний Джейсон Вільямс. Веббер ідеально вписався в команду, добре проявили себе і новачки.  Окрім дебютантів НБА Вільямса та Стояковіча, Владе Дівац, який прийшов у колектив вільним агентом, завершив сезон з дабл-даблом в середньому за матч – 14,3 очка + 10,0 підбирань.

Це дало змогу команді завершити сезон з лоукауом з показником в 27-23. У плейоф пристарілі «джазмени» все ж таки були сильнішими – 3:2. Проте, такий сезон вселяв оптимізм.

В наступному сезоні показники Діваца та Вільямся трохи впали, Стояковіч додав, але без прориву. Отриманий з «Орландо» Нік Андерсон, який був важливим елементом «Меджик» часів дуету О’Ніл-Хардвей продовжував програвати своєму віку. Неймовірний Кріс Веббер все ж зумів привести колектив до 44-х перемог в сезоні, але знову був виліт у першому раунді. Варто сказати, що підопічні Адельмана затягнули серію з “Лейкерс” до вирішального матчу. “Фіолетово-золоті” в тому сезоні візьмуть свій перший титул з три-піту, але саме з цього моменту і почалось протистояння між «королями»  та «озерними».

Константа команди

Сезон 2001-2002 показав, що попередні три пішли на підготовку, на збільшення м’язів для серйозних викликів. Клуб впевнено виграв регулярний сезон, хоча  Кріс Уеббер пропустив аж 28 поєдинків. Найкращу гру в кар’єрі демонстрував Стоякович, який разом із Сі-Веббом представляв «Кінгз» на МВЗ того року. До королівського двору припав і виміняний у Ванкувера Майк Біббі. Велику допомогу надавали ветерани Даг Крісті та Владе Дівац, з лави добре виходили Боббі Джексон та юний Хедо Туркоглу. Головними плюсами команди Адельмана були: згуртованість, мобільність та командність, адже аж 7 людей закінчили сезон із 10+ очок у середньому за гру.

В плейоф вони входили в статусі тіньових фаворитів, адже всі чудово розуміли – Схід слабкий. Букмекери вважали, хто виграє Захід, буде чемпіоном НБА.

Але на заході конкурентів було більш ніж достатньо: діючі чемпіони «Лос-Анджелес Лейкерс», «Сан-Антоніо Сперс» у яких був молодий Тім Данкан, а також старий, але не псуючий борозни кінь, Девід Робінсон, і ще більш молодий,  ніж Данкан, але вже важливий гравець старту Тоні Паркер. Також того року серйозні плани мав «Даллас», який за сезон здобув 57 перемог.

У першому раунді «королям» протистояла «Юта» з Мелоуном і Стоктоном, лідери «Джазменів» не змогли вибити «Сакраменто», взявши лише один матч престижу. Таким чином, вдалося помститится за виліт в ПО 1999 року.

У півфіналі конференції суперником був Даллас, вже у першій грі підопічні Адельмана показали свою силу – 108:91. Але у другій грі «Маверікс» видали диво-матч та обіграли суперника на їхньому ж майданчику 110-102. На щастя для «Кінгз», Далласу більше не вдавалося так грати та інші три гри, хоч і з боєм, але «Маверікс» програвали.

Наступним на шляху «Сакраменто» до кубка Ларрі О’Браєна стали «Лейкерс», які спочатку свіпнули «Портленд», а потім без проблем пройшли «Сперс» (4-1). У попередніх двох постсезонах “Озерним” вдавалося проходити “Королів”, але тоді «Сакраменто» ще не були  тими, ким вони вважалися зараз. Доливав масла у вогонь і Шак своїми витівками, він уже тоді вмів тролити. Бігмен у коментаях для преси називав опонентів «Sacramento Queens» або «Shaqramento».

На користь «Сакраменто» була перевага їхнього майданчика, але аргументів на користь «Лейкерс» було все ж таки більше: два поспіль чемпіонства, Шак, Кобі. Найбільшої болі завдавала травма Пеї Стояковича. Серб провів неймовірний сезон, набираючи 21,2 очка в середньому за гру при 41,6% влучень триочкових кидків.

Коли діючі чемпіони обіграли своїх супротивників у першій грі, багато хто почав вже думати, що в серії буде «свіп». Але в другій грі команда Адельмана налаштувалася і походу поєдинку мала солідну перевагу (75:52), що вилилось у комфортний тріумф – 103:90.

Третя гра також пройшла під диктовку «Кінгз», які і без Стояковича перегравали «Лейкерс». Початок четвертої гри теж не вселяв оптимізму Шаку/Ко і Ко, адже перша чверть закінчилася 40:20 на користь гостей. До кінця поєдика «озерні» потрохи скорочували відрив.

За дев’ять секунд до кінця рахунок був 99:97 на користь гостей, але м’яч був у «Лейкерс», прохід Кобі не завершився успіхом – мимо. М’яч підібрав «Дизель» але теж не зумів добити, круглий в боротьбі за підбір відлетів до Роберта Оррі, який стояв на трьохочкової лінії. Форвард загалом сім разів ставав чемпіоном НБА, провів в асоціації більше 1000 матчів, але той базер-біттер – найкращий момент в його кар’єрі. Інтрига у серії повернулася, адже програш у тому матчі, ставив вихід «Лос-Анджелеса» у фінал під великі сумнів.

У п’ятій грі на майданчик повернувся Стоякович, який за 18 хвилин набрав лише два бали, але вони стали важливими для перемоги – 92:91. Перед шостою грою над колективом із міста ангелів нависла серйозна загроза вильоту, але вони все ж таки зуміли здобути перемогу 106-102. Багатьом здалася дивною та гра, особливо якщо врахувати, що гравці Лейкерс за четверту чверть пробили 27 штрафних, а гравцям гостей свистіли майже все поспіль. Згідно зі свідченнями колишнього судді НБА Тома Донахі, який сам відбував термін у в’язниці через ставки на ігри, які сам судив, адміністрація ліги була зацікавлена у сьомій грі цієї серії як мінімум, а якнайбільше – хотіла бачити «Лейкерс» у фіналі .

Повертаючись у той час, усі тепер згадують відповідь Девіда Стерна на запитання: «Який фінал краще «Лейкерс – Нетс» чи «Кінгс-Нетс»? Той відповів: “Лейкерс проти Лейкерс”. Через деякий час багато експертів, вже охолонувши від тих емоцій, тепер говорять що то було просто «домашнє» суддівство, а не явне засудження. Хоча знавці НБА знають, що Стерн любить холодні (конверти) таємниці.

Сьома гра довела, що команди гідні одна одну та виходу в фінал. Основний час зафіксував рахунок 100:100, а в овертаймі сильнішими були діючі та майбутні чемпіони асоціації. Ця серія сміливо входить до списку кращих серій плейоф НБА.

Філ Джексон зміг зібрати таку ж машину, яку мав він і в «Чикаго», яка в важливі моменти могла збиратися і перемагати всіх. «Кінгс» не стали винятком. “Сакраменто” може записати собі в актив те, що за часів третього три-піта вони створили найбільше проблем «Дзен Майстру».

Кінець славетного походу

Наступний сезон команда провела так само впевнено, посівши друге місце в конференції. У першому раунді пройшли ту ж «Юту», остаточно отримвши сатисфакцію. Але торішній трюк із «Далласом» на цей раз не пройшов і «Маверікс» реваншувалися. Сезон 2003-2004 команда також була у лідерах, але знову невдача в ПО – 2:4 від «Міннесоти» в другому раунді.

«Королі» шукила варіанти для підсилення, підписувавши Бреда Міллер, Даріуса Сонгайлу, Кутіно Моблі. Біббі та Стоякович прогресували далі, але постійно чогось не вистачало. А з 2006 року почалося стагнація, яка затянулась на півтори декади.