Атакувальний захисник «Прометея» Олександр Липовий в інтерв’ю Gazzetta поділився думками про протистояння з «Арісом» в плей-офф Єврокубка, згадав період виступу в чемпіонаті Греції і розказав про війну в Україні.
– «Прометей» існує в непростих умовах. Ваш шлях за останні два роки був сповнений ексцесів, чи не так?
– «Прометей» тренується і грає в Ризі через війну. Багато біженців з України приїхали з нами до Латвії. Вони були змушені залишити батьківщину і продовжують тут жити. На початку минулого сезону на наші матчі приходило мало людей, але в останніх іграх 2023 року та в плей-офф арена була майже заповненою. В якийсь момент навіть відкрили верхню трибуну «Арени Рига»! Це був великий сюрприз для всіх нас. Тепер латвійці знають, що в Ризі виступає команда з України, навіть приходять на матчі і допомагають нам у цій складній ситуації. У нас в «Прометеї» є класні гравці, дуже хороший тренер і чудовий президент, який завжди нас підтримує. Ми граємо з душею. Перед кожним матчем у нас на плечах прапор України. Ми відчуваємо, що весь час «носимо» Україну з собою.
– Як справи вдома? Ваші рідні зараз в безпеці?
– Не можна сказати, що в Україні безпечно почувати себе. Ніколи не знаєш, що може статися. Поки що з моїми близькими, скажімо, все гаразд. Моя мама живе в Харкові, де я народився, за 50 кілометрів від кордону з Росією. Зараз ЗМІ не так часто повідомляють про розвиток війни. Їх більше цікавить політика і дипломатія, що буде, коли війна закінчиться, але за останні кілька днів у Харкові та Одесі сталися нові атаки безпілотників, є загиблі. Бувають дні, коли ситуація гірша, ніж на початку війни! Мій брат живе в Києві, а сирени все ще виють. Через два роки після початку війні люди біжать до укриттів і в метро. У всякому разі, мама не хоче їхати з Харкова! Вона все своє життя там провела, і їй дуже важко покинути країну. Родина намагається жити нормальним життям і не хоче залишати Україну.
– Наскільки важко грати в баскетбол і водночас думати, що в країні війна?
– Ця ситуація триває з 2022 року. Ніхто не думав, що ми дійдемо до цього. Два роки йде війна в Європі. Це божевілля! Коли почалася війна, вся команда виїхала до Чехії. Мене не було вдома, і я не можу знати, що відчували мої близькі. Але я з першого моменту зрозумів, що маю продовжувати займатися баскетболом. Треба заробляти гроші, щоб допомагати родині та жертвувати кошти на підтримку української армії. Це моя мотивація. Допомогти тим, хто цього потребує: моїй родині, друзям і людям, які залишилися і захищають нашу країну. Ми спортсмени, граємо в збірній України і представляємо нашу країну в Європі. Ми – команда «Прометей» із Слобожанського. В кожному матчі відчуваємо, що представляємо свою країну.
– «Прометей» другий сезон поспіль виходить у плей-офф Єврокубка. Як би ви охарактеризували прогрес команди за останні роки?
– «Прометей» заснований у 2018 році і бере участь у Єврокубку другий рік поспіль. Можливо, ніхто не очікував, що це буде довгостроковий проект. Всі визнають, що наш президент любить баскетбол, що він хоче зробити щось велике. Тому, коли він зрозумів, що є шанс зіграти в баскетбольній Лізі чемпіонів або Єврокубку, вирішив побудувати дуже сильну команду з багатьма гравцями збірної України та якісними легіонерами, щоб досягти чогось значущого. Через рік «Прометей» виграв українську лігу і, таким чином, отримав можливість виступали в Лізі чемпіонів ФІБА. Незважаючи на все це, команда знялася на стадії топ-16 через війну, а в 2022 році перейшла в Єврокубок. Ми граємо дуже добре і щороку ставимо високі цілі. Президент постійно говорить, що ми повинні з кожним роком забиратися все вище. Це наша мотивація – бути кращими, ніж минулого сезону.
– Виходячи з цієї логіки та з огляду на те, що минулого року ви дійшли до півфіналу, наступний крок – фінал Єврокубку.
– Минулого року ми вилетіли від «Тюрк Телекома». Ми були дуже близькі до проходу, але програли у напруженому матчі. Цього року нашим суперником є «Аріс». Буде нелегко. «Аріс» – дійсно хороша команда. Команда, яка грає агресивно в обороні та відзначається надзвичайною дисципліною.
– Якою була ваша співпраця з головним тренером Яннісом Кастрітісом у «Трікалі»?
– Я вперше приїхав до Греції в 2016 році, майже вісім років тому. Грав за скромну команду «Трікала», яка намагалася залишитися у вищому дивізіоні. Пам’ятаю, як тренер провів неймовірну роботу в плані психології! Кастрітіс точно знає, що сказати кожному гравцеві, у нього є чітке уявлення про потенціал баскетболіста та цілі команди. Для нього дуже важлива дисципліна. Він вимагає дисципліни в захисті та нападі. Тепер Кастрітіс в «Арісі», а Вассіліс Толіопулос під його керівництвом стає зіркою європейського баскетболу! У Кастрітіса хороший характер, тому гравці прислухаються до нього і точно знають, чого він від них хоче.
– Що ви можете сказати про «Аріс»?
– Я провів чотири роки в Греції і жодного разу не вигравав у «Аріса» (сміється)! Я не виграв жодної гри в Салоніках. За один рік у «Трікалі» та три роки в «Промітеасі». Я був близький до цього з «Промітеасом», але ми програли в овертаймі. Сподіваюся, хоча б у Ризі ми виграємо.
Автор публікації
