Наприкінці жовтня у столиці Іспанії, Мадриді, “Реал” зіграв проти “Барселони”. Це дербі вважається одним з найпринциповіших в Європі.
Футбольні фанати відразу пригадають, що за ці клуби грали Луїш Фігу, Луїс Енріке, Хав’єр Савіола, Самюель Ето’О, Мікаель Лаудруп, Роберт Просінечкі та ще декілька гравців.
Далеко не всі баскетбольні фанати відразу назвуть баскетболістів, які мають досвід гри і за “бланкос”, і за “блауграну”.
Віллі Ернангомес
Віллі Ернангомес – головне (ок, можливо, Джабарі Паркер) підписання “Барселони” цього міжсезоння.
Уродженець Мадриду дебютував за “Реал” у Євролізі ще в сезоні 2012/2013, зігравши 3 гри. Наступні 2 роки він набирався досвіду, перебуваючи в оренді у Севільї. Сезон 2015/2016 бігмен був гравцем дальнього кута лави запасних, отримуючи десь по 10 хвилин у євролізі.
Влітку він переїхав до США, де відіграв 7 років за клуби НБА. “Барселона” зробила Віллі вигідну пропозицію, але “Реал” міг повторити, оскільки права на гравця для виступів за іспанські клуби залишалися саме в столичного колективу, однак не став цього робити.
Маріо Хезонья
Хорват починав у ті роки, як і Віллі, але за “блаугранас”.
Був він також і в НБА. До речі, якщо іспанця було обрано на початку другого раунду, то 5-й пік хорвата передбачав йому світле майбутнє. За океаном Маріо подарував нам такий хайлайт.
І навіть дозволив собі повторити “фінт Айверсона”. Жертвою став Янніс Адетокумбо.
Більше нічим толковим не запам’ятався. Тому після 5 років гри в асоціації повернувся до Європи, а влітку минулого року приєднався до “Реала”.
Ніколас Лапровіттола
Аргентинський плеймейкер розглядався заміною для свого співвітчизника Факундо Кампаццо, який перебрався до НБА. Ніко грав за “бланкос” з 2019 по 2021 рік. Коли його контракт закінчився, гравець перейшов до Барселони.
Адам Ханга
Того ж літа такий мув провернув і Адам Ханга. Щоправда, угорець пішов у протилежному напрямку. Після чотирьох років гри за каталонський клуб Адам перебрався до Мадриду. Але це не всі переходи між командами 2021 року.
Тома Ертель
На початку 2021 року Тома та “Барселона” розірвали контракт. Француз конфліктував зі Светиславом Пешичем, але перед початком сезону 2020/2021 до каталонців прийшов Шарунас Ясікавічюс.
Після цього контракт з Ертелем, оскільки вірили, що його світла в баскетбольному плані голова знадобиться, продовжили. Очікувалося, що Тома покаже, який він класний та “чьоткий”. З кожним місяцем його вплив зменшувався. У грі проти Олімпіакоса був програш, а литовський фахівець не дав йому і секунди ігрового часу.
Сам француз не вигадав нічого кращого, ніж опублікувати сториз з пацанською цитатою, де він у футболці “Реала”. За кілька хвилин пост був видалений, але цього вистачило, щоб палало одне місце у вболівальників, керівництва та головного тренера.
Згодом після гри в Стамбулі проти “Ефеса” “Барселона” просто його не взяла на борт літака. Сам Тома казав, що якщо я вам не потрібен, відпустіть мене до “Фенербахче”. Представникам “Барси” такі ж пісні співав і Мішко Ражнатович, агент гравця. Але справа була в тому, що насправді переговори велися не з “канарками”, а з “Реалом”.
Рішення Барси – залишити гравця в чужому місті – розкритикували гравці Євроліги (Майк Джеймс), колишні гравці каталонців (Кевін Серафін), представники НБА (Еван Фурньє) та профспілка Ліги АСВ.
У клубі пояснили: гравця ніхто не кидав, йому сплатили готель, забезпечили всіма документами та купили квитки на регулярний рейс наступного дня.
У літак не взяли тому, що до Стамбула він офіційно летів із командою лише для переговорів із “Фенербахче”, і якщо їх не було, то назад летіти на клубному чартері не можна. Чому тоді Ертель був на матчі з “Ефесом” як член делегації ніхто не розповів. З’явилися деталі, що гравця взагалі вигнали з автобуса.
Плеймейкер спочатку відкидав усі звинувачення. Той сезон Тома догравав у АСВЕЛі (але лише у чемпіонаті Франції, щоб підтримувати форму перед Олімпіадою), а влітку приєднався до “Реала”. Як покажуть подальші його кроки у кар’єрі, пиз**ти керівництву він любить.
Нікола Міротич
Рідну Підгорицю баскетболіст залишив у 14 років. На нього звернули увагу скаути “Реала”. Звісно, від такої пропозиції не відмовляються. Особливості додав той факт, що Нікола займався баскетболом менше двох років.
Вже у сезоні 2008/2009 форвард дебютував за першу команду. З кожним сезоном його роль зростала. Його було обрано під №23 на драфті-2011, але ще три роки форвард відіграв у Мадриді, і лише потім вирушив до США.
Загалом за 5 сезон у найсильнішій лізі світу Міротич показав себе чудово (12,3 + 5,9 підбирання – цифри за кар’єру), але любов до європейського баскетболу та Іспанії перемогла. До того ж, Барселона запропонувала йому найкращу зарплату в Євролізі. Нікола відмовити не зміг.
За три роки в Каталонії Нікола загалом добре себе показав, але призвести команду до перемоги у Євролізі так і не зміг. Цього літа він покинув клуб.
Анте Томич
У січні 2010 року “Реал” посилив склад Анте Томичем – MVP Адріатичної ліги. Хорват у мадридському колективі два з половиною сезони поспіль мав 20+ хвилин, показував себе добре.
Однак, так і не домовився продовжити контракт. Цим скористалася “Барселона” та підписала центрового. Бігмен віддав “синьо-гранатовим” 8 років. Особливо вдалими були перші три сезони – два попадання до другої символічної збірної Євроліги, а у сезоні 2014/2015 до першої.
Шарунас Ясікявічюс очолив Барселону влітку 2020 року. Литовський фахівець не бачив його у ростері, тож хорват улітку пішов із команди. З 2018 року Анте був капітаном колективу.
Мацей Лямпе
Мабуть, головна надія польського баскетболу на початку 00-х. До “Реала” бігмен приєднався 2001 року, коли йому було 16, а покинув 2003. Тоді “Нікс” вибрали на драфті 18-річного гравця під загальним 60-м піком.
За три роки в НБА Мацея тричі міняли. Через такий юний вік поляк не зміг проявити себе, тому довелося повертатися до Європи.
7 років він грав за клуби рівня Єврокапа, але у 2013 році став гравцем Барселони. Мацей був добрим бенчером, отримуючи свої 14 хвилин у середньому. Влітку 2015 року став вільним агентом.
Янніс Бурусіс
З 2001 до 2006 року був головною надією АЕКу. Цей клуб тоді був регулярним учасником Євроліги. У сезоні 2005/2006 грецький бігмен за афінський клуб мав 8,5 очка + 7,2 підбирання, тож зацікавив іменитіші клуби.
“Барселона” придбала його, проте в іспанському клубі він провів менше ніж рік. Далі були “Олімпіакос” і “Мілан”. А влітку 2013 року Бурусіс став гравцем “Реала”.
Досвідчений грек провів у Мадриді лише два роки, але встиг виграти Євролігу 2014/2015.
Пепе Санчес
Цей захисник подавав великі надії. 1996 року зробив нетиповий для аргентинських гравців крок – перейшов до організації NCAA “Темпл”.
На драфті-2000 обраний не був. Згодом отримав контракти від Атланти та Філадельфії. Звичайно, там не сяяв, отримуючи менше 6 хвилин у середньому.
Влітку 2001 року приєднався до “Панатінаїкосу”. Показники в Євролізі були не дуже солідними: 4,0 очка + 4,0 асиста за 20 хвилин. Натомість вдалося стати чемпіоном турніру.
Знову невдала поїздка до США (9 матчів за Детройт та 37 хвилин загалом), сезон за “Аліканте”, три роки гри за “Унікаху”, а потім чемпіон Олімпіади-2004 виступав за “Барселону” (2007/2008) та Реал ( 2008)/2009).
Особливих зірок з неба не хапав, тому після завершення контракту з “бланкос” повернувся на батьківщину, де 2012 року і завершив кар’єру.
Деян Бодірога
В 1996 році “Реал” зумів переманити з “Мілана” головну молоду зірку європейського баскетболу.
23-річний Деян провів два чудових роки. Навіть став MVP Ліги Ендеса-1998. Правда, Реалу у тому чемпіонаті вилетів у 1/2 фіналу від “Манреси”, а роком раніше поступився Барсі у фіналі.
Після чотирьох років виступів за ПАО Деян повернувся до Іспанії. На цей раз до “Барси”. У перший же сезон каталонці з ним стали чемпіонами і Євроліги, і Іспанії. Покинув клубі влітку 2005 року.
Деррік Алстон
З 1994 по 1996 зіграв 139 матчів за “Філадельфію” та “Атланту”. Серед сезону 1996/1997, зрозумівши, що не отримає контракт від клубів НБА, вирушив до Туреччини, приєднавшись до “Анадолу”.
Cезон 1997/1998 грав за “Манресу”, яка не просто вибила Реал Бодіроги у 1/2 фіналу, а й тріумфувала в головній серії плей-оф, обігравши “Тау Кераміку” – 3:1. Для “Манреси” це був перший та останній титул на цей момент. Скромний клуб у регулярці посів лише шосте місце.
Алстон був одним із лідерів колективу. Своїм внеском у чемпіонський титул гравець заслужив контракт від “Барси”. Наступного року Деррік знову став чемпіоном. Причому саме форвард отримав нагороду MVP фіналу. Влітку 2000 року перейшов до “Валенсії”, а ще через два роки до “Реала”.
30-річний Деррік був лідером “королівського” клубу в Євролізі за очками (13,6), підбиранням (5,7) та хвилинами (28,4). Команда того сезону показала результат 6-8, не пройшовши навіть до стадії топ-16. У чемпіонаті Іспанії справи були ще гіршими – 17-17 і 10-е місце. Після такого сезону клуб замінив усіх легіонерів.
Хоча Алстон мав пристойну статистику в “Реалі”, він приєднався до скромної “Леїди”, з якою спочатку посів 16-е місце в Лізі АСВ, а наступного року 17-е. За наступні 7 років змінив вісім команд та завершив кар’єру.
Тренував “Вестчестер Нікс”, але попрацювати з Дмитром Скапінцевим не встиг, адже після трьох років роботи влітку 2022 залишив свою посаду.
Його син Деррік Алстон-Джуніор подає великі надії. Минулого сезону Деррік потрапив до першої символічної збірної сезону Бундесліги, склавши компанію Яго дос Сантосу, Дівейну Расселу, Ті Джею Шортсу та Бруно Кабокло.
Ален Дігбе
Барселона у 1999 році підписала MVP чемпіонату Франції. За три роки особливо не сяяв, але й каші не псував, прогресуючи з кожним сезоном.
1999/2000: 4,8 очка + 1,1 підбирання + 0,5 перехоплення.
2000/2001: 5,9 очка + 2,5 підбирання + 0,6 перехоплення.
2001/2002: 8,0 очка + 2,6 підбирання + 1,1 перехоплення.
Влітку 2002 року приєднався до “Реалу”. У абзаці про Алстона вказано, яким провальним був той сезон для мадридців. Сам Ален теж показав себе не з кращого боку: 7,3 очка + 2,3 підбирання + 0,9 перехоплення.
Майкл Хоукінс
За “Барселону” грав у другій половині сезону 2001/2002, а за “Реал” у першій половині провального чемпіонату 2002/2023.
Хоукінс – бронзовий призер ЧС-1998 у складі збірної США. Склад там був дуже слабкий: Хоукінс, КіВейн Гарріс, Джейсон Сассер, Джиммі Кінг, Білл Едвардс, Джиммі Олівер, Венделл Алексіс, Девід Вуд, Ашраф Амая, Треджан Ленгдон і Бред Міллер. Варто сказати, що Міллер двічі потрапить на Матч зірок (2003 та 2004), але на драфті-1998 НБА, який проходив за місяць до Мундобаскету, його так ніхто й не вибрав.
А цей драфт і близько не ярмарок талантів. Перша трійка: Майкл Оловоканді, Майкл Біббі та Раф ЛаФренц.
Саша Джорджевич
Також безпосередньо переходив з одного клубу до іншого. “Барсі” віддав три роки, а з 1999 три роки грав за “Реал”.
Особливо розписувати щось немає сенсу, варто просто відкрити англійську версію Вікіпедії про нього.
Зоран Савич
“Югопластика” (Спліт) з 1989 по 1991 рік оформила трі-піт у Євролізі. В останніх двох турнірах Кукочу і ко допомагав серб Савич.
У фіналі 1991 року вдалося обіграти Барселону (70:65). Саме Зоран став найрезультативнішим – 27 очок. Звичайно, іспанцям це запам’яталося, тому перед новим сезоном вони його переманили до себе.
За каталонський клуб провів два сезони. Потім два роки виступав за ПАОК, а влітку 1995 повернувся до Іспанії. Однак і у складі “Реала” трофеїв так і не завоював.
Перед сезоном 2000/2001 Барса знову запросила його. Вже 34-річний досвідчений баскетболіст зробив свій внесок і в здобуття чемпіонського титулу, і у перемогу у Кубку Іспанії.
Хосе Луїс Галілеа
Уродженець Сан-Себастьяна грав за юнацькі команди “Реала”. 1989 року, коли йому виповнилося 17, приєднався до “Барселони”. З 1990 по 1996 грав за першу команду “блаугранас”.
Потім був рік у “Кіндері”, два за скромний “Леон”, а 1999 року повернення до Реалу. Там він затримався лише на рік, але зумів здобути ще один титул чемпіона Іспанії. Перші два припали на час виступів за Барсу.
Санті Абад
20-річний Абад залишив “синьо-гранатових” після сезону 1988/1989. Важкий форвард зрозумів, що не отримає багато шансів. Надалі пограв за “Еспаньйол”, “Мурсію”, “Басконію” (1994 року став найкращим “шостим”, а через рік виграв і чемпіонат), поки в 1995 році не отримав пропозицію від “бланкос”. Затримався у Мадриді на рік. Надалі його кар’єра пішла на спад і баскетболіст повісив кросівки на цвях у 2002 році.
Хосе Луїс Ортіз
Легенда пуерто-ріканського баскетболу. На драфті 1987 року “Юта”, яка вже тоді мала Карла Мелоуна, витратила на бігмена свій 15-й пік.
Хосе на рік вирушив до Іспанії, щоб пограти за “Сарагосу”. Цей клуб дійшов до 1/2 фіналу плей-оф, де поступився “Реалу”. Сам Ортіз був одним із лідерів колективу. Його виступи дозволили переконати тренерський штаб “Юти” надати йому шанс.
“Джаз” відрахував гравця через півтора року – у лютому 1990 року. Загалом в НБА відіграв 69 матчів, набираючи скромні 2,9 очка за за 6 хвилин ігрового часу. Баскетболіст повернувся до Іспанії, де приєднався до “Реала”, але вже влітку перейшов до “Барселони”. За команду з Каталонії він грав два роки.
Надалі більшість кар’єри Ортіз виступав на Батьківщині. 2004 року 41-річний Хосе Луїс поїхав на Олімпіаду і допоміг своїй збірній обіграти на груповому етапі США (92:73). Справді допоміг, а не просто махав рушником. Наддосвідчений гравець за 26 хвилин набрав 8 очок і зробив 6 підбирань.
Автор публікації
