28 лютого загинув Олексій Ханілевич, який виступав за баскетбольний клуб “Кремінь” у Вищій лізі. У чоловіка залишилася вагітна дружина, яка чекає на донечку.
31 травня 2021 року Олексій був призваний на строкову військову службу до лав Збройних Сил України. 28 лютого 2023 року, захищаючи нашу Батьківщину у бою, Олексій загинув від поранень, несумісних із життям, поблизу Кремінної (Сєвєродонецький район, Луганська область).
Олексій Ханілевич у складі команди Полтавської області став чемпіоном України за своїм віком.
Перший тренер з баскетболу Роман Мелетич розповів, що Олексій був справжнім бійцем та лідером, він був як другий тренер.
“Займатися Олексій у секції баскетболу почав у першому класі, його з п’ятьма однокласниками привела вчитель фізичної культури 1 школи, де він навчався. Пам’ятаю той день — всі хлопці були, як на підбір: невеликого зросту, але дуже спритні. З перших тренувань було видно, що це — лідер. Його виділяла дисципліна, уважність та рішучість. Він був капітаном своєї команди 1997 року народження, хоча сам був на рік молодшим (1998 р.н.).
Відмінною рисою від усіх дітей було те, що він був за роками дуже самостійним і відповідальним і всім був авторитетом, як на майданчику, так і поза ним. Був як другий тренер. Ніколи не скаржився, якщо отримував дрібні травми у грі, було видно, що він справжній боєць, навіть коли на чемпіонаті України в Дніпропетровську зламав палець.
Терпів, й не говорив нічого. Це вже в лікарні ми дізналися, що перелом. Але після приїзду додому, на наступному тренуванні, він з гіпсом був у строю і займався! Хоча доводилося його стримувати, але було видно, що він не звертав увагу на це. Через днів 10 зняв гіпс сам і каже: «Та все вже зажило! Хочу вже нормально тренуватися!».
Президент баскетбольного клубу «Кремінь» Віктор Кобзистий поділився спогадами про Олексія Ханілевича.
“Як гравець, Олексій був дуже пластичним, з м’якою рукою та по-спортивному з хитринкою. У колективі взагалі був дуже позитивним. Він взагалі позитивна людина. Якщо на Антона Постіла, Данила Хаблакова або Олега Станішевського можна було підвищити голос, або виразити емоції, щоб змусити їх працювати, то на нього не треба, він був максимально налаштованим — бійцем.
Про те, що Олексій служить у Збройних Силах, я знав. Ми йому запропонували продовжити грати за Кремінь. Він тоді закінчував навчання в технікумі Остроградського й сказав, що він більше потрібен армії, ніж баскетболу. У баскетбол планував повернутися після”.
Автор публікації
