У будь-якому спорті чемпіон завжди один. Це досить часто породжує суперечки між фанатами, мовляв, та чи інша команда заслуговувала на титул більше, ніж та яка його отримала.
Американські професійні ліги прекрасні тим, що ти не можеш бути вічно на вершині, чи вічно на дні. Кожна франшиза отримує своє вікно можливостей. У більшості команд НБА були “золоті роки”, у яких титул завоювати не вдалося, але більшість експертів віддавали перемогу саме їм. Під цей опис ідеально підходить “Сакраменто” початку 00-х. На жаль, їхня реінкарнація тривала довго, але в цьому році «королі» на 90% гарантували собі плей-оф.
Отже, саме про таких “чемпіонів без титулу” і хотілось би поговорити. Почнемо з “Далласу” періоду середини 00-х.
ЛІДЕРИ: Дірк Новіцкі, Джош Говард і Джейсон Террі.
РЕЗУЛЬТАТИ: сезон 2004/200: 58-24 та 6/7 у плей-оф; сезон 2005-2006: 60-22 та 14-9; сезон 2006/2007 67-15 та 2-4.
Коротка довідка: “Даллас Маверікс” у лізі з’явився у 1980 році, тоді ж мала з’явитися і команда з Міннесоти, але та відмовилася. Перший сезон вийшов жахливим (через таку посвяту проходили майже всі новачки ліги), вдалося здобути лише 15 перемог. Наступні два сезони завдяки добрим виборам на драфті 1981 року – Марк Агірре (№1) та Реналдо Блекман (№9) – команда провела краще, але до плей-офф все одно не доходила.
Дебютну путівку в постсезон команда здобула в сезоні 1983-84, коли 43 перемоги дозволили зайняти 4-е місце в конференції і навіть пройти перший раунд, але в другому їм потрапив зірковий “Лейкерс”, який віддав лише одну гру. Через два сезони “Маверікс” виграли свій дивізіон. Затьмарив той суперсезон із 55 перемогами виліт у першому раунді від “Сіетл Суперсонікс”. Наступного року в сезоні клуб виступив ненабагато гірше в регулярці (53-29), але вперше в історії вийшов у фінал конференції, на жаль, їх там знову чекали домінуючі “Лейкерс”, які в затяжній боротьбі, що складалася з усіх семи матчів, все ж таки перемогли.
З сезону 1990-1991 по сезон 2000-2001 команда показувала погані результати та пропускала плей-офф. Іноді були повні провали і антирекорди: 11 перемог в сезоні 1992/1993 і 13 перемог у наступному році.
Для всіх уболівальників «Мавс» 24 червня має відзначатися як «День приходу Месії», саме цього дня 1998 року до команди в прийшов Дірк Новіцкі. Перші два сезони він провів дуже добре, як для «Хто біс візьми, цей арієць?» (саме з таким заголовком вийшла одна з газет Далласу, коли Дон Нельсон провернув обмін німця в клуб), ну а в третьому він перетворився на повноцінного лідера, набираючи 21,8 очка і додаючи до них 9,2 підбирання. Тоді ж «Мавс» вперше за довгі роки взяли у чемпіонаті більше 50 перемог і вийшли в плей-оф.
Далі Дірк тільки набирав обертів, причому у всіх компонетах гри. З сезону 2000-2001 і до сезону 2005-2006 бігмен, який ніколи не вважався елітним за підбиранням і грою в захисті, показав у середньому такі цифри: 9,5 підбирання, 1,25 блок-шотів та 1,2 перехоплення. Разом з ним сильнішою ставала і команда.
КОЛИ ПОВИННІ БУЛИ СТАТИ ЧЕМПІОНАМИ
В постсезоні 2004 року після 52-30 у регулярці був виліт від “Сакраменто” – 1:4. Це викликало певні зміни в колективі. Пішов з команди Стів Неш. У березні при результаті 42-22, було вирішено звільнити Дона Нельсона, який очолював “Маверікс” з 1997 року.
На зміну йому призначили Ейвері Джонсона, який лише 5 місяців тому завершив кар’єру, а в сезонах 2001/2002 та 2002/2003 був запасним у того ж Нельсона.
Експеримент спрацював. Клуб з Техаса до кінця чемпіонату програв лише двічі при 16 перемогах. Невдачі почались вже в першому раунді матчів на виліт, коли молодий тренер віддав дві домашні гри “Г’юстону”, проте сильнішими в серії виявились саме його гравці – 4:3. В наступному раунді суперником був “Фінікс”.
Опоненти влаштували надрезультативний баскетбол для того часу. “Санз” в середньому закидали 117,5 очок за гру, “Даллас” – 110,1. Переможцем вийшла франшиза з Арізони – 4:2. Але Марк К’юбан вирішив залишити молодого спеціаліста.
У сезон 2005-2006 фаворитами входили чемпіони минулого сезону “Сан-Антоніо” та фіналісти “Детройт Пістонс”, які не дивлячись на зміну Ларрі Брауна на Фліпа Сондерса були головним контендером Сходу. Також не скидалися з рахунків “Майамі Гіт” та “Фінікс Санс”, які провели дуже хороший попередній сезон. Недалеко від них були й “Мавс”.
“Даллас” вперше в історії здобув 60 перемог, що лише підтвердило правильність К’юбана залишити Джонсона на посаді наставника команди.
У першому раунді “Даллас” просто побив “Гриззліс” – 4:0. Запорукою успіху була хороша гра в обороні, команда з Теннесі в середньому за гру набирала лише 84,3 очка.
А ось у другому раунді на Дірк і Ко чекав куди більш серйозний опонент. За показниками перемог “Мавс” були другими у конференції, але перші три місця віддавали переможцям дивізіонів, внаслідок чого “бродяги” були сіяні четвертими та у півфіналі конференції потрапили на переможця свого дивізіону “Сан-Антоніо”. Після чотирьох ігор “Даллас” повів 3:1, але чемпіон є чемпіоном. Команда Поповича не опустила руки і зуміла повернутися в серію зробивши рахунок нічийним – 3:3.
Сьома зустріч проходила в Сан-Антоніо і фаворитом вже вважалися саме “шпори”. Всі думали, що підопічні Поповича просто доб’ють гостей, які явно були в якомусь нокдауні після двох поразок. Усю гру лідирував “Даллас”, причому відрив досягав 20 очок. САС у другій половині починали наздоганяти, але вдалося їм це лише на початку останньої хвилини матчу, а за 30 секунд до кінця і зовсім вийшли вперед (вперше за гру), при чому відразу на 3 очки. “Мавс” змогли відігратися, а в овертаймі дотиснути. Лідерська четвірка “Далласа” Новіцкі-Террі-Говард-Стекхаус провела просто грандіозну серію, кожен з них набирав більше 16 очок за гру, а Новіцкі взагалі показав потужний дабл-дабл: 27,1+13,3.
Фінал конференції проти “Фінікса” розпочався з обміну перемог на своїх майданчика. У п’ятому матчі Дірк видав, напевно, свою найкращу гру 00-х, його 50+12 допомогли впевнено перемогти – 117:101. Матч в Арізоні був вирішальним, відступати “сонячним” було нікуди, але вони не впоралися – 93:102.
Зі Сходу в фінал вийшли “Гіт”, яким вдалося реваншуватися за минулорічну поразку в фіналі конференції з “Пістонс”. Варто сказати, що для обох франшиз це був перший фінал в історії.
“Маямі” важко входив в сезон. Все це спричинило те, що Пет Райлі вирішив прибрати Стена Ван Ганді з посади тренера і повернутись самому до роботи вперше за 2,5 роки. Як виявилося це було правильне рішення. Незважаючи на наявність у “сонячних” О’Ніла, Пейтона і Антуана Вокера, які були в компанії з молодою зіркою Двейном Вейдом (27,2+6,7 у тому сезоні), фаворитом фіналу вважалися саме техасці.
“Маверікс” відразу почали доводити це справами – 90:80 та 99:85. У другій грі лідери “Гіт” виглядали жахливо, Вейд набрав 23 очки (31% з поля), а Шакіл взагалі за гру набрав лише 5 пунктів. Фінал переїхав до Флориди, експерти думали, що “Мавс”там і закриють серію, віддавши господарям максимум одну гру.
Але “Гіт” і Вейд думали інакше. В трьох домашніх матчах він набрав 123 очка, що дозволило “Маямі” вийти вперед в серії. Все могло бути інакше, адже перед останньою чвертю третьої гри “Даллас” вів 77-68, але господарі видали ударну останню чверть і перемогли – 98:96. Поразка у третій грі надломила гостей, внаслідок чого четверта гра стала провальною – 98:74 на користь претендента зі Сходу.
П’ята гра вийшла драматичною. Все вирішилося в овертаймі, де “Гіт” здобули мінімальний тріумф – 101:100.
У шостій грі “Даллас” відірвався на 14 балів, але ще до перерви “сонячні” вирвалися вперед на одне очко. У другій половині вони вже диктували гру, а господарі намагалися їх наздогнати, але так і не вийшло – 92:95.
Перед сезоном 2006-2007 зміни були точковими. “Даллас” грав чудово, що і дозволило показати рекордні для організації 67 перемог за сезон. Все вказувло, що “Мавс” мають хороші шанси закрити минулорічний гештальт і таки взяти титул: Террі показував, що він тільки в розквіті сил, Джош Говард поїхав на МВЗ, Стекхаус залишився на колишньому рівні з минулим сезоном, Девін Харріс прогресував, а Новіцкі взагалі отримав приз MVP і став першим європейцем, який удостоївся цієї нагороду.
У першому раунді суперником був “Голден Стейт”, який із 42 перемогами замкнули вісімку Заходу. Особливого шарму цій дуелі додавало те, що “воїнів” перед сезоном очолив… Дон Нельсон.
“Ворріорз” шокували “Даллас” вже в першій грі – 97:85. Проте в наступному поєдинку “Маверікс” показали, що перша зустріч була просто випадковістю – 112:99. Наступні матчі в Окленді довели, що перемога “воїнів” таки не була випадковістю, але колектив Джонсона здаватися не збирався – 118:112.
Шоста гра стала побиттям фаворита. “Оракл Арена” давила шумом, рівень децибел досягав високих показників, слоган “We Believe Team” остаточно надав крила і “воїни” просто розбили переможця регулярного сезону – 111:86.
К’юбан вирішив не рубати з плеча. Ейвері Джонсон залишився, але показники “Далласа” впали до 51 перемоги, що вистачило лише на 7-ме місце. Варто зазначити, що “Ворріорз” закінчили сезон з результатом 48-34 і пролетіли мимо ПО, посівши 9-те місце.
“Маверікс” і на цей раз не подолали перший раунд, вилетівши від “Нового Орлеану” – 1:4. Джонсона замінив Рік Карлайл і почав вже свій шлях за титулом, який завершився успішно в 2011 році. Насолоди додало те, що в фіналі вдалось перемогти саме “Маямі”.
Автор публікації
