Захисник «Юти Джаз» Святослав Михайлюк поділився емоціями від повернення на арену «Бостон Селтікс», де йому вручили чемпіонський перстень за титул НБА минулого сезону.
– Нарешті настав час, щоб я отримав перстень. Бачив нагородження інших гравців, дивився церемонію на старті сезону, але, безперечно, вручення мені особисто – дуже хвилюючий момент.
– Що я взяв з досвіду гри за «Селтікс»?
– Відчув ідеальну хімію команди і те, як усі повинні підходити до гри в баскетбол на паркеті. Дізнався про маленькі деталі, які формують команду і роблять її кращою, більш згуртованою. Кожній команді потрібно цьому навчитися, якщо вони хочуть дійти до фіналу та виграти чемпіонат. Я вивчив ці дрібні деталі і зараз можу розказати молодим хлопцям. «Джаз» – дуже молода команда, треба навчати партнерів дрібницям, робити їх кращими в довгостроковій перспективі.
– «Селтікс» запропонували надіслати мені перстень, але я сказав, щоб це сталося лише по приїзду в Бостон?
– Це все було жартома. Не думаю, що клуби НБА пропонують подібне, але склалася така ситуація, що я не міг отримати нагороду на початку чемпіонату. Я перейшов в «Юту» на цей сезон і мене тут сприймають свого роду ветеранським голосом в команді, який приносить трохи чемпіонського досвіду і культури. Це зовсім інша команда у порівнянні з «Бостоном», але моє перебування тут дуже захоплююче. Я маю змогу грати з молоддю, навчати хлопців, що треба зробити, щоб стати краще і досягти нашого повного потенціалу. Безперечно, мені пощастило бути частиною чемпіонського «Бостона», а потім прийняти участь в параді – така честь випадає далеко не кожній людині. Я бажаю кожному відчути подібне, особливо в Бостоні з його нереальною фанатською базою.
– Чи продовжую я спілкуватися з кимось із «Селтікс»?
– З Джейсоном Тейтумом і Джейленом Брауном говорив, коли їх викликали на Матч всіх зірок НБА. Звісно, я спілкуюся з гравцями. З Пейтоном Прічардом розмовляв, коли він встановив рекорд кар’єри за результативністю. Також підтримую зв’язок з Дерріком Вайтом, Крістапсом Порзінгісом, Семом Хаузером. У нас дуже тісне коло спілкування, чудово бути частиною цього.
– Головний спогад від гри за «Бостон»?
– Я багато вигравав, тому це головний спогад. Сам факт того, що був частиною такої команди і намагався робити все правильно. Згуртованість команди вразила. Майже впевнений, що цього року всі гравці так само думають про перемогу в чемпіонаті, ніхто насправді не намагається ставити на перше місце своє особисте, статистику чи щось інше. Кожен виконує те, що має робити для виграшу матчів, як було у мене під керівництвом Джо Маззулли.
– Ти знову об’єднався в команді з Джейденом Спрінгером. Що скажеш про це?
– Чудово знову грати зі своїм колишнім одноклубником і бачити знайоме обличчя, це очевидно,
– Коли ти зрозумів, що «Бостон» виграє титул?
– З самого початку я знав, що ми на це здатні. Я б не став казати, що це було ніби неможливим завданням, але після переходу Дрю Холідея ми отримали дуже хороший шанс виграти титул за умови, якщо всі залишаться здоровими. Навіть після травми Порзінгіса ми все ще мали дуже глибоку лаву запасних, а рольовики чудово проявили себе в фіналі, зокрема Ошей Бріссетт, Німас Куета, Люк Корнет. Всі були готові грати, склад дуже глибокий. Це нам допомогло.
– Яку характеристику чемпіонської команди ти вважаєш головною?
– Єдність на паркеті і поза ним. Це головне. Якщо всі добре спілкуються і поважають один одного, це конвертується в якісну гру. Повинне бути розуміння гри. Якщо ви хочете виграти, то повинні пожертвувати своїми інтересами, зокрема особистою статистикою. Це обов’язкова умова виходу на наступний рівень і досягнення мети виграти титул.
Автор публікації
