Захисник Будівельника Павло Крутоус в інтерв’ю клубній пресс-службі розповів про свою травму, зміну тренера в клубі, збірну України та наступних суперників.
– Паша, як почуваєшся зараз? Які терміни твого повернення до тренувань?
Почуваюся вже значно краще. Нещодавно пройшов МРТ і зняв бандаж з ноги. Кістки вже цілі, але є внутрішня гематома і застій крові, тож маю прийти курс лікування. Треба укріплювати м’язи. У мене ще буде медогляд, напевно будуть якісь процедури або препарати.
По термінам поки не стану вгадувати. Я лише другий день без бандажу. Звичайно, я б дуже хотів поновитися і вийти хоча б на другу гру проти французів у плей-оф Кубка Європи. Та зараз у мене буде декілька тижнів без будь-якого контакту.
– За якою програмою працюєш зараз? Хоч якісь тренування маєш?
Ні, зараз ще нічого не роблю. Лише робимо уколи в живіт, для кращої циркуляції крові. Поки нічого не приймаю, але знову таки, після нового медобстеження можливо матиму якісь магнітні процедури, тощо.
– Розкажи, як ти травмувався у грі з Шяуляєм? Це було зіткнення?
Я вийшов на паркет у кінці першої чверті. Була наша атака, але у нас м’яч полетів у центр паркета, тож я побіг за ним і коли ухопив, в мене зі спини врізався цей хлопець з Шяуляя. Він влучив мені коліном в ікроножний м’яз, і потім сам же полетів в рекламні щити…
Є такі люди в баскетболі. Ми дивилися, що цей хлопець лише в цьому сезоні травмував вже мінімум 6 людей. Одразу після нашої гри Шяуляй грав з Вовками, і там цей же шалений хлопчина травмував Джефрі Тейлора, якого просто винесли з паркету.
Я теж близько 30 секунд не міг піднятися. Потім ніби як я навіть почав ходити за паркетом, але пізніше зрозумів, що справи мої не дуже. Вже після повернення з Литви ми зробили всі тести і в мене було виявлено тріщину.
Ну і взагалі, треба сказати, що перші прогнози були значно гіршими і спочатку я не розраховував повернутися у березні.
– Напевно, зараз є час, щоб побільше побути з родиною, правда? Дружина та син раді, що ти вдома?
Так, графік був важкий і зараз вони мене бачать вдома значно частіше. Днями дуже хотілося погуляти побільше з сином, але нас підвела погода. Але ми і вдома гарно проводимо час. Проте дружина вже напівжартома каже, щоб я вже поскоріше повертався до тренувань і допомагав команді.
– Як справи у твоїх батьків та інших близьких родичів в Україні? Все гаразд?
У моїх рідних все добре, наскільки це зараз можливо. Мама в Туреччині, поїхала до родичів, а нещодавно була навіть у нас в гостях в Римі. Батько в Україні, але поїхав з Києва, він дистанційно працює з села. Там у нього не лише свіже повітря, а й два моїх брати, тож там їм разом не так сумно.
Інший мій брат зараз у Києві, у нього будівельний бізнес. На щастя є робота, але багато нюансів.
– Жалкуєш, що не поїхав до збірної? Дивився матчі? Чого нам не вистачило з Італією?
Дивився обидві гри, так. Прикро, бо цілком могли зачепитися за перемогу в Італії. Санон дав енергії в потрібний момент, та й загалом коли вдавалося розігнатися, то у нас все добре виходило. Прикро, що нічого не змогли зробити з двома їх маленькими гравцями – Меніоном та Спісу. Вони класні баскетболісти, високого рівня, грали в крутих клубах, але вони забили нам під 50 на двох – це занадто.
Думаю, можна було цього уникнути, якби зуміли не дати їм відчути кураж у першій половині. Наші хлопці боролися, але важко було тримати удар після цих шалених трійок у власний кошик. Втрат також було забагато, плюс не забили 10 штрафних. Санону можливо було варто дати більше часу після перерви, але зрозуміло, що тренер хотів розподілити сили на кінцівку. По грі з Нідерландами було видно, що Конєв в повному порядку, навіть після хвороби. Думаю він би допоміг команді і проти італійців, цікаво було б на нього подивитися.
– На лікарняному тебе застала зміна тренера у Будівельнику. Наскільки це для тебе стало несподіваним?
Ну не сказати, що я був шокований – таке часто трапляється у професійному спорті. Можливо несподівано, так. Але ж причини у керівництва бувають різні. Маємо їх поважати і приймати.
Вважаю, що з Валерієм Миколайовичем ми добилися хороших результатів. Так, це все було на тоненького і декілька разів нам відверто пощастило. Але він проробив досить хорошу роботу з командою. Так, часто комусь щось не подобалося в команді, але це нормальний процес. Хтось хоче грати більше, хтось хоче більшу роль, так скрізь. Бажаю йому подальших успіхів.
Ми ще не бачилися, ні з новим тренером, ні з попереднім. Тож поки не можу сказати щось більш змістовне.
– Яке враження справив на тебе Янік Маррі, коли ти дивився за його роботою асистентом?
Як я чув від хлопців – він вже вніс зміни у тренувальний процес. У нього своє бачення. Будемо говорити так: американський підхід. У нього була своя частина роботи, він цікаво її виконував, весь час показував якісь цікаві вправи. Видно, що у нього була своя думка на все, завжди.
Можу сказати, що коли він керував командою в Шяуляї, то нам з ним було цілком комфортно. Він приємна людина. Побачимо, як буде далі. Але якщо збережемо цей ритм, що був у нас до паузи – будемо солідним колективом. Яніку також бажаю успіху, бо це в інтересах кожного з нас.
– У нас зараз буде одразу дві плей-оф дуелі. Шоле та Волвс. Як ти вважаєш, проти кого з них ми будемо фаворитами, і чи взагалі будемо?
Мені Шоле дуже імпонує. Це команда рівня Ліги Чемпіонів, на мій погляд. Гарні легіонери, крутий атлетичний бігмен. Це справді перевірка для нас. Думаю, вони фаворити. І я навіть думаю, що це наразі найсильніший наш суперник в цьому сезоні.
Особисто я вже переглянув три гри Шоле: мав час через цю травму. Висновок – круті хлопці, але не виняткові. Можемо їх пройти, у нас достатньо класу, та маємо видати 100% агресії та самовіддачі. Можливо навіть більше.
Вовки, думаю, нам по зубам, попри те, що у них досить грізний склад. Знову ж таки – і французи теж по зубам. Але на такому рівні все вирішують дрібниці. Побачимо, чи буде десь удача на нашому боці, чи всі будуть здорові, чи буде адекватний арбітраж, і таке інше. Ми не граємо вдома, тож всі суперники в цьому сезоні мають над нами перевагу вже зі старту. Очевидно, ми намагаємося не говорити про це, щоб не виглядало, ніби ми скаржимося, але ж у нас по факту немає домашніх матчів. Та під час ігор ми не будемо про це думати – будемо боротися.
– Якщо ви вийдете до півфіналу в Кубку Європи ФІБА – це можна буде назвати великим успіхом?
Думаю, що так. Це буде дуже круто і можливо навіть це буде вже певна заявка на медалі. І справа не лише в нашій нинішній команді, гравцях і тренерах. Думаю, що навіть для Будівельника як клубу, на майбутнє, це буде дуже солідно. Плюс, куди б ми не приїздили, на ігри та тренування завжди приходять місцеві медіа і розпитують нас про війну. Тож це важливо і для України. Важливо нести правильні посили у Європі.
Але я не люблю загадувати. Обіцяю, що ми будемо робити все можливе. Це плей-оф, тут кожен гравець і тренер хочуть себе показати.
Автор публікації
