Бі Джей Максвелл: Можливість грати в українській Суперлізі в перший рік професійного баскетболу – це щастя
Американський легіонер Бі Джей Максвелл приєднався до команди Черкаські Мавпи під час новорічної паузи, а вже 10 січня відіграв свій перший матч в складі команди. В матчі проти Старого Луцьку американський захисник став кращим гравцем набравши 22 очки, 9 підбирань, 6 передач (РЕ 28).
Попри напружений графік команди, що саме готується до наступного бабла Суперліги Parimatch, нам вдалось поспілкуватись з баскетболістом і дізнатись про його перші враження від українського баскетболу.
– Розкажи, чому ти вирішив грати в Україні? Чи були побоювання, адже в країні наразі війна.
– Я прийняв рішення приїхати до Черкас, тому що це була чудова можливість для моєї кар’єри. Для початківця мати можливість грати в українській Суперлізі, в перший рік професійного баскетболу – це щастя.
У мене були занепокоєння та хвилювання до того як я приїхав, але гостинність з якою мене зустріли, додала мені впевненості, і тепер я почуваюся як вдома. Це не для всіх, це важливе рішення. Потенційно я ризикую своїм життям, ризикую заради досягнення мрії, до цього не слід ставитись легковажно. Я цілком усвідомлюю, наскільки серйозна війна, яка триває. Але я волів би померти знаючи, що зробив усе, що в моїх силах, щоб досягти своїх мрій, аніж жити з жалем, що я не доклав достатньо зусиль, щоб здійснити їх. У кожного з нас є вибір, і настає час, коли ми маємо приймати важливі рішення у своєму житті. Я неодноразово зіштовхувався з такою ситуацією і жодного разу не пошкодував про результат.
– Якою була реакція товаришів по команді та суперників, коли ти приєднався до команди?
– Мої товариші по команді прийняли мене одразу. Вони також питали, що спонукало мене прийняти рішення приїхати в Україну. Я відразу вписався в нашу команду з першого тренування, і мені подобається бути тут в команді Черкаські Мавпи. Хлопці полегшили мій перехід.
– Бі Джей, ти відіграв у складі Черкаських Мавп вже низку матчів. Що можеш зараз сказати про черкаську команду?
– Ми команда, яка розвивається з кожною наступною грою. Ми пізнаємо один одного. Часом ми показуємо спалахи дійсно конкурентоспроможної команди, коли всі гравці на майданчику діють синхронно. Я радий бачити, як ми ростемо разом і конкуруємо в лізі впродовж сезону. Якщо ми зможемо наполегливо працювати та грати як єдине ціле, ми виграватимемо більше і піднімемось в турнірній таблиці.
– Цього року змагання в Українській Суперлізі проходять в бабл-форматі, без вболівальників. Поділись своїми враженнями?
– Мені не вистачає енергії та пристрасті, які вболівальники привносять у гру. Це те, що підживлює баскетболістів на паркеті під час гри. Я б хотів, щоб глядачам дозволили відвідувати матчі, але я розумію, навіщо потрібен формат баблів. Тому я просто радію, що ми можемо змагатися та грати в баскетбол.
– Наскільки український баскетбол відрізняється від того, до якого ти звик в США та Азербайджані?
– Європейський баскетбол — це зовсім інша гра, ніж американський. Загальна ідея гри схожа, але існують відмінні правила та положення, які впливають на хід гри. Виступаючи в Азербайджані мені довелося вивчити ці відмінності. Цей досвід допоміг мені швидко адаптуватися.
Я бачив дуже досвідчених гравців в обох країнах. Конкуренція тут, в Україні, жорсткіша, тому що баскетбол не є новим видом спорту в країні. Азербайджанська Суперліга тільки починає розвиватись цього року.
Мені подобається, наскільки конкурентоспроможною є ліга, попри меншу кількість легіонерів цього сезону, що зумовлено особливими умовами війни. Я зростаю і стаю кращим з кожним тренуванням і кожною грою. Я задоволений своїм розвитком на позиції розігруючого захисника. Це моє природне амплуа, та мені ніколи не дозволяли по-справжньому грати на цій позиції у коледжі, тому що я завжди був одним із вищих захисників у моїх командах.
– Як проходять твої будні в Україні?
-Мій розпорядок дня наступний, я прокидаюсь, молюсь та починаю розтягуватися. Я не дуже люблю снідати, я рідко снідав вдома в штатах, тому я пропускаю цей прийом їжі. Потім готуюсь до тренування, приймаю душ і ретельно виконую всі гігієнічні процедури, і аж потім виходжу. Коли тренування закінчується, я вчуся. Я дивлюсь відео наших ігор, дивлюся фільми про колишніх і нинішніх гравців Євроліги. Я намагаюся дізнатися якомога більше про європейську гру та ринок. Я дивлюся всі рівні та ліги закордонного баскетболу. Зараз я зосереджений на європейському баскетболі, я взагалі не дивився жодного матчу NBA чи NCAA з моменту прибуття в Європу. Я хочу бути дуже вправним у грі в баскетбол.
Окрім баскетболу, я читаю, дивлюся подкасти та інтерв’ю, слухаю музику, готую та постійно планую свій життєвий шлях.
Минулого тижня я отримав сповіщення електронною поштою про ступінь магістра, то було дуже хвилююче для мене, цього літа закінчую навчання на останньому курсі.
– Які твої враження від Черкас?
– Черкаси відрізняються від інших міст Європи, де я бував. Мені подобається, тому що вони менші та мають сімейну атмосферу. Я постійно бачу місцевих жителів, які гуляють на вулиці, і люди просто насолоджуються своїм життям, без жодного страху. Це дає мені впевненість щодня прокидатися і не думати про те, що відбувається в Україні. Мені подобається бути тут, і клуб прийняв мене відразу по приїзду. Я радий, що мені дали можливість приїхати грати. Сподіваюся, мені вдасться максимально викластись та отримати задоволення від перебування тут, у Черкасах.
– Можливо ти хотів би ще чимось поділитись з вболівальниками?
-Так, я хотів би розповісти шанувальникам про мої плани на майбутнє та про те як йдуть справи.
Зараз я в процесі планування двох малих підприємств у своєму рідному місті Остін, штат Техас. Я ретельно планую їх, фінансування, маркетинг, грошові потоки тощо. Хочу переконатись, в точності й прибутковості ідеї, перш ніж я відкрию бізнес. Перебувати далеко від штатів і мати багато часу наодинці з самим собою – це приховане благословення, тому що я можу замикатися та зосереджуватися на собі. Нічого не відвертає моєї уваги, немає хвилювань, що хтось інший робить вдома в Америці. Я розмовляю зі своєю сім’єю, молюся і читаю Біблію, і щодня встаю, готовий наполегливо працювати. Це життя не для всіх. У майбутньому я візьму з собою свою дівчину за кордон, коли я її знайду, але поки що я самотній.
Перебувати далеко від родини та рідної країни протягом тривалого часу нелегко. Але в міру того, що моя кар’єра продовжується, і я просуваюся до вищих Європейських ліг і рівнів, я вдячний за жертви, на які я йду сьогодні заради кращого завтра.
Автор публікації
