Попередній сезон Антон Мусієнко присвятив виключно виступам у баскетболі 3х3 – виступав за національні збірні, а також став гравцем першої професійної команди в Україні. Проте глобальні процеси в українському баскетболі, які спричинила війна, змусили його повернутись у великий баскетбол та перейти до Київ-Баскета.
– За ці три матчі ти в середньому провів на паркеті найбільше у команді – 30 хвилин. Як оціниш свої кондиції після стартових ігор Суперліги?
– Так, я справді відіграв багато ігрового часу. Довіра тренерського штабу очевидна: я все літо грав та тренувався у баскетболі 3х3, тож зараз особливих проблем із кондиціями не відчуваю.
– Які очікування від другого баблу, де жовто-чорним протистоятимуть Будівельник та Дніпро? Проти якої з команд було важче грати на передсезонному турнірі та які фактори можуть стати ключовими для перемоги над конкурентами за чемпіонство?
– Цей сезон особливий с точки зору регламенту турніру – ми вперше гратимемо без плей-оф, чемпіон визначатиметься за підсумком регулярного турніру. Тож цей фактор змушує кожну команду включатися з першого матчу і ми не є винятком.
Не буду оригінальним, якщо скажу, що ми налаштовуємося перемагати у кожній грі, проте це факт – часу на розкачування немає і нам треба показувати максимальний результат.
Так як цього сезону не буде плей-оф, треба включатися з самого початку сезону і намагатися вигравати кожну гру. Ми вже розуміємо сильні та слабкі сторони супротивників і знаємо що все в наших руках.
– Минулий сезон ти пропустив у баскетболі 5х5 і повністю пішов у роботу з першою професійною командою 3х3 та національними збірними. Чим було продиктовано таке рішення? І як зараз повертатися знову у великий баскетбол?
– Вибір саме баскетболу 3х3 був продиктований особисто для мене великими перспективами та можливістю потрапити на олімпіаду. Така подія для кожного спортсмена – це мрія усього життя.
Відчуваю, що в мене ще все попереду саме в цьому різновиді баскетболу: я багато грав та продовжую грати, багато тренуюсь і націлений на великі досягнення.
Що стосується повернення у великий баскетбол, то особливих проблем не виникло. Мені вистачило кілька днів тренувань, аби повністю втягнутися в процес та стати серйозною бойовою одиницею в команді. Адже розумію, що на мене великі сподівання з боку тренерського штабу. Тож продовжую працювати та приносити користь.
– Ти вдруге в кар’єрі одягнув жовто-чорну майку Київ-Баскета. З твого першого приходу в команду минуло три роки. Антон тоді і Антон зараз – це дві різні людини та гравці?
– Дійсно, три роки – це немалий відрізок життя, а для спортсмена і взагалі дуже вагомий етап. Навряд чи я став зовсім іншою людиною або гравцем, радше навпаки, залишаюсь вірним собі та своїм принципам.
Лише можу сказати, що ставлю сам для себе вищі вимоги з кожним роком, тому якщо порівнювати себе із версією трирічної давнини, то зараз я набагато вибагливіший сам до себе.
– Тобі виповнилося 25 років. Підводячи рису під кар’єрою та повсякденним життям на даному етапі, які основні уроки та правила для себе сформував? І яке твоє головне бажання зараз?
– Перше, що спадає на думку – це різка зміна обставин в житті. Нагадує американські гірки, все може змінюватись по спіралі, як в гіршу сторону, так і на кращу. Потрібно бути стійким до всіх цих процесів та максимально використовувати ті шанси, які зʼявляються у житті.
Побажання одне – перемога України над окупантами та подальше життя у вільній та квітучій державі.
Вже цими вихідними, 5 та 6 листопада, Антон разом з партнерами по команді в рамках другого баблу в київському GYMMAXX зіграють проти Дніпра та Будівельника.