Баскетбольний клуб “Прометей” продовжує серію передсезонних інтерв’ю з гравцями. На цей раз клуб поспілкувався з новачком “Прометея”, нігерійсько-канадським захисником – Калебом Агадою.
– Чому ти вирішив обрати “Прометей” місцем продовження своєї кар’єри?
– Я поспілкувався з тренером. Він має стосунки з тренером, під керівництвом якого я виступав в Ізраїлі. Вони прививають однаковий стиль гри, а коли я грав в Ізраїлі, це був найкращий рік у моїй кар’єрі. Думаю, це була основна причина. Потім я почав вивчати ситуацію глибше, дізнаватися який “Прометей” клуб, що це за організація. Я питав у знайомих, які грали за «Прометей» раніше, і всі вони казали лише гарні речі. Зібравши усю інформацію, це був доволі легкий вибір для мене.
– Не було побоювань підписуватися саме з українською командою? Україна зараз проходить важкі часи, тому з боку може здатися, що підписання контракту з командою з України – справа трошки ризикована.
– Звісно, ризик є. Але я отримав запевнення від клубу та тренерів. Вони сказали, що ми будемо грати в Ризі, що буде щось нове. Я вирішив скористатися цим шансом, і, чесно кажучи, поки що дуже задоволений.
– Ти вже приєднався до команди в Ризі. Більше того, ти перший гравець, з яким ми робимо передсезонне інтерв’ю вже підчас тренувального табору. Які перші враження від початку роботи?
– Я вражений ситуацією на цю хвилину та дуже-дуже радий. Тренерський штаб дуже сильний. Я з тих гравців, які дуже люблять проводити багато часу в залі, але тренери завжди зі мною. Реально завжди. Вони допомагають в додаткових кидкових вправах, дають поради з покращення гри. Мантас, Сергій, наші фізіотерапевти – загалом, всі члени організації є дуже професійними. Вони дуже допомагають мені відчувати комфорт в команді. Дуже вдячний за те, що вони для мене роблять.
– Над чим зараз, на цьому етапі підготовки, працює команда?
– В першу чергу, намагаємося повернутися до форми та зібрати склад. У нас багато гравців в збірних, головного тренера також немає. Чекаємо деяких легіонерів. Намагаємося побудувати фундамент з тими гравцями, що є наразі в складі – в захисті, в нападі. Це не так важко, тому що командна хімія вже є. Нам дуже подобається працювати разом. Загалом, працюємо над багатьма речами.
– Яку роль в “Прометеї” ти бачиш для себе? Чи, можливо, ти обговорював це з тренером.
– Чесно кажучи, роль проста – бути одним з легіонерів тут. Робити свій внесок на обох частинах майданчику та бути найкращою версією себе. Команда хоче бути агресивною в транзиції – це дуже велика частина і моєї гри також. Команда хоче агресивно захищатися – це я теж можу запропонувати. Якщо я буду кращою версією себе на обох кінцях майданчику, роль не матиме такого значення – я виглядатиму добре.
– Наступного сезону “Прометей” гратиме у двох нових для себе турнірах – Латвійсько-Естонській лізі та в Єврокапі. Чи є у тебе певні очікування від гри в цих турнірах?
– Чесно кажучи, небагато знаю про обидва турніри. Звісно, знаю, що таке Єврокап. Ліга Латвії та Естонії – щось дуже нове, тому буду знайомитися вже в процесі. Знаю, що обидва турніри – дуже міцні за складом. Але в нас є лише одна ціль – перемагати. Тому маємо бути кращими версіями себе. З рівнем ліг познайомимося під час ігор.
– Давай більше представимо тебе нашим фанам. Розкажи нам про свій баскетбольний шлях. Так, знаємо, що ти з Нігерії. Але не знаємо, коли та як ти починав грати, а також чому обрав саме цей вид спорту.
– Я почав грати в дуже ранньому віці. Мабуть, років в 7-8. Це було в Канаді. Так, я народився в Нігерії, але в 6 років ми з сестрою та мамою емігрували до Канади. Мама записала мене до певних баскетбольних секцій, щоб не сталося чогось поганого. Так я познайомився з грою, але більше грав для задоволення. Десь років за 6-7, у 12-14 років, я вже став грати в так званий “організований баскетбол”. Почав розвивати та покращувати гру. Потім я вступив до університету Оттави, де грав протягом 5 років. Потім вже розпочалася кар’єра профі. Я грав у другому дивізіоні 2,5 роки, поїхав до Ізраїлю, де зустрів початок ковіду. Знов повернувся до Ізраїлю, наступного сезону була Австралія, зараз я в “Прометеї“. Це шалена історія, шалена мандрівка. Я дуже вдячний за кожен момент на цьому шляху. Та дуже радий кожному моменту. Я тяжко працюю кожного дня – так буде і цього сезону.
Також я грав за національну збірну Нігерії. Після першого сезону в Європі вони побачили мене та звернулися з пропозицією зіграти за збірну. Вони розгледіли мій шлях та покращення в грі. Тому після цього я грав у відбіркових вікнах та, власне, на Олімпіаді в Токіо минулого року. Ось такий шлях.
– Як можеш охарактеризувати себе в баскетбольному сенсі? Чого ти додаєш грі команди?
– Моя головна баскетбольна чеснота – жага до перемоги. Я хочу перемагати будь-яким чином: набираючи очки, асистуючи, захистом. Я можу робити внесок в перемогу команди прямим способом, але в мене бували сезони, коли я визнавався найкращим гравцем захисного плану. Бувало, що я лідирував в лігах за очками, за перехопленнями. Чим далі я розвивався в своїй кар’єрі, тим більше розумів, що треба поєднувати усі ці речі, але й одночасно інтегруватися до командної гри, створювати комфортні умови для партнерів на майданчику – тільки так я можу витискати максимум зі свого баскетбольного потенціалу та бути успішним у своїй ролі.
– Нещодавно ти став чемпіоном Канади. Ми знаємо канадських баскетболістів, ми знаємо канадську національну збірну, але маємо доволі розмите уявлення про національний чемпіонат Канади. Чи можеш розказати нам трошки більше про це змагання?
– Ця ліга називається CEBL – Канадська елітна баскетбольна ліга – і їй вже 4 роки. Ви бачите, як стрімко розвивається баскетбол в усьому світі, тому Канада вирішила мати свою власну лігу влітку. Це зручно для таких хлопців як я, хто грає в інших лігах в сезоні, а в міжсезоння може поїхати додому та грати перед очима наших рідних та друзів. Ліга зростає щороку, зростає рівень гри, рівень поваги до турніру. Цього літа я вперше зіграв повний сезон та мені пощастило виграти чемпіонський титул. Гарний досвід. Достатньо високий рівень, усе більше та більше людей звертають увагу на лігу. Дуже вдячний за можливість бути частиною цього проекту та, гадаю, що буду його частиною і в майбутньому.
– Ще одна цікава ліга, де ти вже встиг пограти – Австралія. Ми достатньо знаємо про баскетбол в Австралії, але на твою думку: австралійський баскетбол набагато відрізняється від того, що ми бачимо в Європі?
– Так, дуже відрізняється. Чесно кажучи, досі намагаюся зрозуміти певні моменти. Це був нормальний сезон для мене, не найкращий, але на рівні. Довелося звикати до багатьох нових речей. Це інший баскетбол. Люди в Австралії дуже привітні, клуб, за який я виступав – дуже професійна організація. Мені сподобався цей досвід, але баскетбол справді дуже відрізняється від європейського. Більше фізичної боротьби, іншій підхід до гри загалом.
– Ти вже згадував минулий рік та виступи на Олімпіаді в Токіо. Там Нігерія грала проти Америки, проти інших топ-збірних. Якщо озирнутися назад, який найяскравіший спогад з тих часів ти маєш?
– Мабуть, це була гра проти США, але гра товариська. Вперше в історії збірної Нігерії ми обіграли Америку в баскетбол, і спогади про цей матч – одні з найкращих в усій моїй баскетбольній кар’єрі. Цією перемогою ми надихнули багатьох людей. Також згадаю рік в Ізраїлі та виступи під керівництвом Рамі Мадара – він один з моїх найулюбленіших наставників. Я навчився багато чому в нього, це допомогло мені зробити певний стрибок в кар’єрі, стати ще краще, як гравець. Мабуть, ці два спогади – найяскравіші.
– Ми поговорили про тебе як про баскетболіста. Але як ти міг би описати себе як звичайну людину? Хто ти за характером?
– Мабуть, спокійна, легка людина. Люблю відпочивати, думати. Іноді люблю почитати, насолодитися спокоєм. Але й люблю проводити час з друзями, з партнерами по команді. Утім, переважно, можу сказати, що я спокійна, приємна людина. Завжди намагаюсь тримати посмішку на обличчі та робити так, щоб посміхалися інші.
– Це круто. Чи є в тебе певні цілі на наступний сезон? Як персональні, так і командні.
– Очевидно, як команда, ми повинні перемагати. Я розумію, на яких позиціях була команда минулого року, до передчасного завершення сезону через війну. Я хочу відповідати цьому рівню та втримати його цього року. Нам треба виконати ті завдання, які ми ставимо перед собою. Так, минулого року була Ліга чемпіонів – зараз турнір інший, але цілі ті ж самі. Наше завдання – перемагати в кожному матчі. Це щодо команди.
Щодо персональних цілей: продовжувати прогресувати. Український, навіть східно-європейський баскетбол – це щось нове для мене. Тут є чому вчитися. Тому я намагатимуся бути тією самою губкою, яка вбирає будь-яку корисну інформацію та допомагає розвиватися як гравцеві. Чи це буде Єврокап, чи це буде Євроліга, чи якийсь інший турнір – я хочу зростати як гравець та продовжувати підійматися на цю гору.
– На завершення. Кілька слів фанатам “Прометея“, які дуже раді бачити тебе в нашій команді і які дуже чекають нового сезону, щоб побачити тебе на майданчику.
– Фанати “Прометею“! Це були шалені декілька місяців. Ми розуміємо ситуацію, це шаленство. Навіть з баскетбольної точки зору. Хочеться бути з вами на зв’язку, розуміти, що з вами все добре, що ви самі, ваші рідні та друзі в безпеці. Ми повинні бути разом. Увесь світ бачить, що відбувається, тому ми дуже підтримаємо вас – так само, як і ви, фанати “Прометею“, нас.
В плані баскетболу ми будемо робити все, щоб подарувати вам трошки радості та задоволення, трошки приводів для святкування, щоб ви мали енергію залишатися сильними у цій ситуації. Будьте впевнені: на майданчику ми свою справу зробимо. Ще раз дякую вам за підтримку. Я сподіваюсь, що вам сподобається моя гра. Я буду робити все, щоб робити ігри яскравими. Дякую вам. Впевнений, вам сподобається.
Автор публікації
