Видатний український баскетболіст Сергій Ліщук під час нещодавнього Конгресу Федерації баскетболу України був обраний віце-президентом ФБУ з напрямку розвитку дитячого баскетболу.
Ліщук є засновником дитячої академії баскетболу в Рівному, а також очолив спортивну школу олімпійського резерву, але тепер перед ним постає завдання розвитку дитячого баскетболу у всеукраїнському масштабі. Про своє призначення та плани Сергій Ліщук розповів в інтерв’ю прес-службі ФБУ.
– Хочеться сказати, що хоча дитячий баскетбол – не щось нове для мене, але все одно це виклик. Одне діло це все робити на регіональному рівні, на рівні області, а інше – у всеукраїнському масштабі. Для мене, чесно кажучи, було дещо несподівано, що мене призначили на посаду віце-президента ФБУ в цьому напряму.
Але є певне бачення, розуміння, як це розвивати. Перше, що хочеться зробити – це ознайомитись зі станом дитячого баскетболу в країні. Нажаль, зараз склалась така ситуація, що багато дітей і тренерів повиїздили закордон. Треба проаналізувати те, що в нас залишилось, щоб залишити найкраще, що в нас є. А далі планую налагодити співпрацю з моїми друзями у Валенсії, з країн Балтики. Хочу подивитись, як вони там працюють і зробити такий мікс з наших напрацювань, досвіду і їх бачення розвитку.
– У Вас великий досвід гри в Іспанії, яка за підсумком цього літа домінує в європейському молодіжному баскетболі. Ймовірно, під час кар’єри Ви не звертали увагу на роботу з дітьми там, але можливо є розуміння, що ми звідти могли би взяти для українського дитячого баскетболу?
– Так, є багато друзів, які теж завершили кар’єру і зараз працюють в напрямку роботи з дітьми. Що стосується Іспанії, то дійсно під час кар’єри я не звертав на це уваги, але останніми роками ми багато спілкуємось на цю тему, тим більше моя дочка тренується в дитячій академії Валенсії.
Я виїздив з ними на турніри і деякі моменти для себе відмітив. Наприклад, дитяча група грає на менше кільце, ніж 3,05 метрів. Це зроблено для того, щоб дитині не ламати кидок. Це цікава задумка. Я розумію, що в Україні це важко буде запровадити, тим не менш…
Ще момент, коли команди грають між собою і рахунок стає більше 20 чи 30 очок, то далі команди дограють без введення рахунку. Щоб не травмувати психіку дітей. Є деякі інші цікаві моменти, які хотілось би спробувати запровадити у нас.
Я планую після Нового року поїхати в Іспанію, поспілкуватись з місцевими тренерами, Федерацією розібратись з деталями. Роботи дуже багато і потрібно трохи часу.
– Як Ви вже сказали, багато дітей зараз виїхали з України. Зрозуміло, що Ви на цю ситуацію не можете вплинути, але можливо є думки, як їх повернути назад?
– Формула насправді проста – треба закінчення війни, встановлення в України миру та спокою і я думаю, що відсотків 70-80 повернуться. Суджу по собі, тому що в мене була можливість залишитись працювати в Іспанії, але мене тягнуло додому. Закордоном гарні умови, але все одно хочеться додому. Дуже мало людей з кола мого спілкування, хто повністю задоволений життям закордоном. Моє переконання, що як тільки в нас все нормалізується і буде тотальна відбудова країни, в тому числі спортивної інфраструктури, всі почнуть повертатись. Звичайно, буде якийсь перехідний період 2-3 роки, але думаю, що більшість повернеться.
– Важливе питання того, хто дітей буде тренувати. Чи є в планах навчання наших дитячих тренерів?
Звичайно, є певні ідеї запрошення іноземних тренерів, проведення семінарів, обміну досвідом. І навпаки, групи зацікавлених тренерів можна вивозити на практику в країни Балтики, Іспанію. Будемо дивитись на наші можливості. Думаю, що після закінчення війни іноземним спеціалістам буде цікаво приїхати до нас,подивитись, допомогти. Після війни ми будемо ближче до Європи і я думаю, люди будуть відгукуватись на наші запрошення, будуть приїздити для допомаги. Я переконаний в цьому. Є відчуття, що нам будуть допомагати не лише в розбудові країни, а й в таких моментах, як співпраця між федераціями, клубами.
– Є сподівання, що при відбудові країни після війни питання відбудови інфраструктури для дитячого баскетболу не буде забуте?
– Ще до війни це питання було актуальним, а зараз тим більше. Є спілкування з Міністром молоді та спорту, а зараз ще й очільником НОКу Вадимом Гутцайтом, є велике бажання до відбудови українського баскетболу у президента ФБУ – Михайла Бродського. До війни були зустрічі з президентом країни – Володимиром Зеленським. Є чітке розуміння, що люди розуміють, що спорт загалом і баскетбол зокрема – це важлива ланка життєдіяльності країни і на неї звертається увага. І я впевнений, що в питаннях відбудови країни буде закладатись питання і відбудови спортивної інфраструктури, дитячих залів.
Після нашої перемоги будемо зустрічатись керівництвом Федерації баскетболу з керівництвом країни для того, щоб прийняти етап Кубку світу чи чемпіонат Європи. Це так само дасть поштовх для розвитку нашої улюбленої гри. Нам лише потрібно по швидше закінчити цю війну і я думаю, що у нас буде світле майбутнє. Я для цього сюди і повернувся, щоб розбудовувати в моїй країні мою улюблену справу.
– Останнє питання про цей сезон ВЮБЛ. Вже є регламент, але поки нема подробиць першого етапу, який пройде в межах областей. Чи є розуміння, яким буде цей чемпіонат?
– Перш за все хочеться подякувати ЗСУ, що ми проведемо сезон ВЮБЛ. Завдяки хлопцям і дівчатам, які боронять нашу країну, ми можемо жити в нашій країн і більш-менш відчувати себе спокійно. Вони роблять велику справу і честь їм і хвала, і вічна пам’ять героям, які полягли за нашу країну.
Поки що я не докладав зусиль до старту цього сезону, тому що лише нещодавно отримав призначення. Трішки потрібно часу, щоб зрозуміти стан справ в регіонах, можливості обласних федерацій. У нас в Рівненській області теж ще є достатньо питань щодо проведення чемпіонату в цьому сезоні. Дуже добре, що дозволили проведення дитячих змагань, але зараз будемо зустрічатись з місцевою владою, щоб вони посприяли нам в проведенні змагань.
Питань достатньо, але дуже добре, що запустився дорослий чемпіонат, що запускається дитячий. Баскетбол має жити, не треба зупинятись, треба працювати, щоб країна жила повноцінним життям.
Автор публікації
