Екс-капітан збірної України, найдосвідченіший гравець національної команди В’ячеслав Кравцов в інтерв’ю basket.com.ua поділився своїми враженням від виступу збірної на чемпіонаті Європи, де хлопці зупинилися в першому раунді плейоф після поразки від Польщі.
Чого Україні не вистачило для перемоги над Польщею? (інтерв’ю записувалося до перемоги Польщі над Словенією)
– Відсотка реалізації. У нас додалися гравці, які не грали за збірну багато років і тренерський штаб робив велику ставку саме на них. Мені важко щось аналізувати, адже я не був всередині команди на цьому турнірі. Але в цій грі спрацювало правило — не забиваєш ти, причому не забиваєш багато, забивають тобі.
Перед матчем у мене були тривожні думки, адже я пам’ятаю, скільки разів бувало таке, що в спочатку одна команда виносила іншу, а потім інша на більш пізній стадії брала реванш. Пригадується, коли ми феєрили з Майком Фратело на Євробаскеті: тоді в контрольному матчі Сербії програли майже 30, а в груповому раунді перемогли їх. Це психологія — на чемпіонаті Європи багато матчів і іноді просто не встигаєш перезавантажитись. Це марафон і втома накопичується. Плюс поляки були злі за поразку в Стамбулі і були дуже мотивовані. Ми боролися, не можу сказати, що ми вийшли і думали, що легко виграємо. Хлопці хотіли виграти, але не склалося з реалізацією кидків, причому деякі кидки були хороші, але вистачало і непідготовлених атак.
Які у тебе враження від виступу нашої команди в Мілані?
– Нам дуже пощастило на старті турніру. Ні для кого не секрет, що британці були аутсайдерами нашої групи і ця гра дала нам дуже багато. Хлопці відчули себе трохи розкутіше, адже у молодших гравців, зрозуміло, міг бути певний мандраж, комусь була незрозуміла роль у команді. А в першому матчі всі отримали ігровий час, набрали свої очки і трохи видихнули. Ну і найважливіша гра була друга — проти Естонії. Сидоров дістав джокера з кишені, підібрав цей м’яч і приніс нам перемогу. Маючи вже дві перемоги, всі остаточно відчули впевненість і вже не було різниці з ким грати — Італією, Іспанію, США або інопланетянами. Ну і в результаті хлопці видали ще значно кращий результат, ніж усі від них очікували.
Хто з хлопців по хорошому здивував тебе на цьому турнірі?
– Мені дуже сподобався Санон. За ці півтора роки він став значно серйознішим гравцем. Раніше він погано читав гру і в голові було: “Піду позабиваю, плювати на всіх”. Зараз він став гравцем, який вміє читати гру, працює на команду, набирає очки, розуміє гру та адаптується під неї. Він серйозно додав. Також пару сильних матчів показав Ваня Ткаченко, а найстабільнішим серед бігменів був Артем Пустовий. Лень та Герун десь грали сильніше, десь відходили в тінь, а Пустовий був постійно стабільним. Не важливо, скільки хвилин у нього було, він завжди виходив і як професіонал виконував свою роботу. Ну і Лукашов, звичайно, не дивлячись на свій вік, добре знає, де треба прискорити гру, де трохи пригальмувати та заспокоїти партнерів. Свої ветеранські задачі він виконав на ура.
Третиною складу збірної України на Євробаскеті були центрові. Чи зіграла ця ставка?
– Я був зі збірною перед липневими матчами і трохи розумів, про що цей задум. Ідея була в тому, щоб габаритами зупинити в захисті такі команди, як Греція, Італія, Хорватія. А в той же час у нападі ми більше розраховували на наших захисників. Виходило так: ви, великі, захищайтеся, а ми, маленькі, будемо забивати. Таку приблизно тактику обрали. Величезна відповідальність в атаці, звичайно, була на Святі. Він грав багато, йому довіряли багато кидків. Спірна думка у мене щодо оцінки його виступу. В деяких матчах він добре зіграв, а в деяких не дуже.
Як тренерському штабу вдалося адаптувати в команді гравців НБА?
– Я ж кажу, виглядало все так, наче в них зовсім різні ролі. Я не побачив, щоб на Леня покладали на паркеті великі надії. Я не бачив такого, що ми планували грати через фарбу та використовувати досвідчених Леня та Пустового. Не можу сказати, наскільки влився у гру команди Олексій, адже я не побачив, щоб його використовували, як могли використовувати. Йому не давали такої великої ролі, як Святу.
Вихід з групи з другого місця, але поразка в першому раунді плейоф. Як оціниш підсумковий результат збірної?
– Команда наче була на ходу та виглядала непогано. Нам наче пощастило з Естонією, але трохи не пощастило з Польщею, але так в баскетболі часто буває — десь щастить, а десь — ні. Тож результат наче і непоганий, а з іншого боку ми майже завжди виходили з групи, окрім чемпіонату 2015 року, того, коли в команді був Рендл. Тож, мабуть, результат логічний, закономірний.
У нас було дев’ять гравців, для яких це був перший Євробаскет. Брак досвіду міг даватися взнаки?
– Так, дійсно, досвіду не вистачало. Це дуже важкий та незвичний турнір, адже те, що хлопці раніше грали в клубах дуже відрізняється від того, з чим ти стикаєшся на Євробаскеті. Тут треба дуже швидко адаптуватися, а навантаження на організм дуже високі. Треба добре знати своє тіло і вміти підготувати його вже на завтра. А іноді, коли перша гра ввечері, а друга вдень, у гравця на відновлення є тільки ніч. Зі свого досвіду, я бачу, що на Євробаскет частіше беруть зрілих гравців і додають 2-3 молодих баскетболіста. У нас команда була трохи молодша середнього віку на турнірі і з одного боку досвіду не вистачило, а з іншого були енергія та старання. Тут вже тренер має добре відчувати цю тонку грань і обирати склад під свою тактику і бачення гри.
Якщо тебе покличуть до збірної, ти продовжиш грати за національну команду?
– Так, чому ні? Я патріот і хочу грати за збірну. Але я трохи не розумію своєї ролі у збірній. Вона змінилася дуже швидко. Зазвичай у гравців є пік, а потім поступово роль та хвилини зменшуються в силу віку або травм. А я вийшов на якийсь рівень у збірній, давав сильні відрізки, після чого з мене різко зробили ветерана та почали давати лише по 3 хвилини. Якщо б це був перехід з 25 хвилин на 15, але перехід на 3-5 хвилин і різко стати непотрібним команді… Психологічно важко, адже я розумію, що я готовий допомагати, але можливості такої не отримую. Але якщо покличуть, я обов’язково приїду.
Розкажи, яка у тебе ситуація з новим контрактом в Іспанії?
– У мене відкритий контракт і є декілька причин, чому я тут. По-перше, я хочу грати в іспанській Лізі АСВ. У мене були варіанті в Європі — в Німеччині, Польші, Греції. Але це команди посереднього рівня, а мені хочеться вийти на хороший рівень. Я переговорив з агентом, ми знали, що “Менорка” гратиме домашній підготовчий турнір проти команд Ліги АСВ. Мені запропонували розбавити молодь, адже в тут в нашій команді гравці віком 18-24 роки. Тож я тренуюся з молодими і ці тренування просто божевільні. Для того, щоб набрати форму перед новим сезоном — це ідеальне місце. Молоді гравці постійно біжать і мені треба бігти з ними і тримати темп. І також фактор тренера, який цього року зі збірною Іспанії U-17 посів друге місце на чемпіонаті світу, програвши у фіналі лише команді США. Я подумав, якщо тренер показав такий результат, значить він щось знає і мені буде, чому в нього повчитися. Ну і я хотів пограти ці матчі проти команд чемпіонату Іспанії. Агент сказав про те, що я давно поїхав з цієї ліги і про мене тут вже трохи забули, тому в “Менорці” я для того, щоб нагадати про себе. Я зіграв два матчі — проти “Манреси” та “Жирони”. З другими я зіграв лише півтори чверті і отримавши удар в коліно, другу половину матчу не догравав, хоч і почав матч дуже впевнено. А з “Манресою” взагалі видав дуже сильну гру, набравши 20 очок. Тож форму набрав майже ідеальну, хороший матч зіграв, чекаю на пропозиції і не планую в “Менорці” грати повний сезон. У мене відкритий контракт і я можу піти, коли захочу.
basket.com.ua
Автор публікації
