Віталій “V1lat” Волочай, Юрій Шаповалов та Дмитро Забірченко зустрілися у сьомому випуску проекту BasketRoom, щоб обговорити найочікуванішу баскетбольну подію останніх років — EuroBasket 2022.
Вже 2 вересня наша національна збірна стартує у груповому етапі матчем проти Великої Британії у Мілані.
Наші експерти розібрали, в якому стані команда Айнарса Багатскіса підходить до турніру, на що у нас найбільші сподівання та чого варто остерігатися.
Вболівайте за нашу збірну та підтримуйте цей відеоролик коментарем та лайками, щоб більше людей дізнавалися про життя та події зі світу українського спорту!
Волочай: Важко сказати, що це були матчі, в яких Україна готувалася до Євробаскету-22. Якщо Україна вийде в плей-оф на Євробаскеті, то ми забудемо матч проти ісландців, як жахливий сон. Тоді з цього можна зробити висновок, що тренерський штаб зробив вибір, або команда морально більше налаштовувалася саме на Євробаскет, а не на відбіркові матчі ЧС-23. Якщо згадати матч проти італійців, то там ми грали в хороший європейський баскетбол та перегравали їх, але після перерви, те, що відбувалося – я навіть не знаю, як на це реагувати. Враження дуже не однозначні. Тому що здається, що все класно, а потім все погано. Здається проблеми є, але де вони – я не розумію. Я не розумію, чому ми програли Ісландії.
Волочай: Якщо взяти до уваги літні матчі, то у тренерського штабу є уявлення, як потрібно працювати. Також, є якісь ланки та таймінг, як це награється. Перші дві чверті проти Італії були ідеальними. Те, яка там була ротація, як вона була награна і в матчах з фінами та поляками, ми це бачили. В третій чверті проти Ісландії у нас почав коїтись бардак з точки зору ротації. Раніше ми це награвали, а у вирішальному матчі не було того, що ми бачили. Артем Пустовий, сказав одну фразу, що ми не маємо недооцінювати наших суперників по групі у Євробаскеті. У мене таке враження, що оці коментарі, що ми не маємо недооцінювати Ісландію – це взагалі що? Ісландія виходить з нами 3/2, грає вдома, а ми маємо 1/4 і це ми недооцінюємо Ісландію? Та це вони так мають до нас ставитись. Тобто, відношення до того матчу було дивне. Я вважаю, що це глюк системи. Ми прекрасно граємо товариські матчі, проти Грузії та Італії, а коли виходимо о 23:00 все ламається. Пояснюю собі тим, що зараз система перезавантажиться і ми вийдемо в Мілані та добре зіграємо.
Забірченко: Мене дивує, той факт, що у нас немає основного розігруючого та центрового. Хлопці на перших номерах грають 17-18 хвилин всі. За цей час ти навіть не встигаєш увійти в гру. Буває таке, що коли тренер хоче тебе “закопати”, то у тебе буде 18 хвилин, але ти вийдеш 6 разів на майданчик по 3 хвилини. Потім тренер тобі скаже, що у тебе було 18 хвилин і де статистика? А ще робить так, що ти виходиш на заміну, де ти захищаєшся, а після захисту ти маєш: 2 захисти, один напад і буває, що у тебе 2-3 напади, а м’яч проходить просто мимо тебе…
Михайлюк приїхав і має отримати свій час. Та ми знаємо ставлення Айнарса до Близнюка – це його улюбленець. Питання, що з 1-ми та 5-ми номерами? 17-18 хвилин для 1-х та 5-х номерів? За цей час ти не встигаєш увійти у гру, відчути її.
Шаповалов: Збірна намагається грати у швидкий баскетбол. Лукашов розганяє атаки, та Санон розганяється просто з м’ячем. Можливо розподіл часу відбувається саме таким чином тому, що тренерський склад знає, що, через те, що ми граємо швидко, нам і потрібно підтримувати темп і саме через це ми бачимо такі хвилини у розігруючих.
Забірченко: Склад у збірної – під стиль Айнарса. Якщо він вважає, що потрібно когось додати, то це лише його рішення, як би хтось не вважав. Потрібно довіряти повністю вибору тренера, бо ми не бачимо яка психологічна діюча речовина на майданчику. Ми бачимо лише готовий продукт – гру.
Волочай: Добре, що у нас 3 великих. По персоналіях я взагалі не маю питань. Тут всі питання до тренера, бо це його вибір та рішення. Нам не вистачає лідера у роздягальні, досвідченого гравця, який може дати по потилиці тому ж Санону, якщо він буде нестися, або Михайлюку сказати пару чарівних слів.
Найдосвідченіший у нас Лукашов та Пустовий. Але я собі не уявляю їх в цій ролі. Як вони можуть підійти на майданчику до Свята та “взяти за гриву”. Було б класно, якби у нас був один такий гравець, але це каже про те, що у нас молода збірна.
Забірченко: В 2013 у нас не було одного лідера Мені вже було 29, Слава Кравцов був у складі. Були люди, які могли розказати молоді. В нас не було гравця, який кидав по 20 кидків за гру. Тим більше коли воно “не йшло”. Ми були націлені на командний результат. Після гри з Латвією, ми сиділи до 4-ї ранку в кімнаті, грали в карти. Я сказав хлопцям, що нам потрібно поговорити і ми сиділи та думали, що нам робити з Сербією наступного дня. Після Латвії ми налаштувалися на дві перемоги з Литвою та Сербією. Не було такого, що ми втратили віру. Розмова була націлена на командний результат.
Забірченко: Неправильно казати – нам потрібен Михайлюк. Нам потрібні всі: От Зотов проти фінів – супергра, по якості, по енергії яку він давав команді. Крім Зотова ніхто так не грав у захисті. Агресія в захисті була у одного Зотова! Як таке може бути, коли у нас 12 гравців? У нас максимальна ротація і ніхто не грає в захисті!
Волочай: У нас молода команда. З 24-х учасників Євро ми – найбільш проблемна команда не зі спортивних причин і це зрозуміло. Тому, що у нас в країні війна. Хлопці живуть в готелях по пів року – це дуже важко. Глобально, всі на цей Євробаскет готувалися, як на звичайний. Ми ж готувалися в умовах війни.
Забірченко: Ми не готувались в умовах війни. Мені іноді здається, що хлопці знаходячись там не розуміють, що відбувається в Україні – тут. Ми всіх вивезли та створили умови, щоб хлопці та їх родини почувалися в безпеці. Але при цьому вони кажуть, що переживають за те, що відбувається в Україні.
Ви маєте не говорити це, а показати на майданчику! Як це робив Зотов. Показати своєю грою, що ви готові померти на тому майданчику та відгризти ахіл чи ще щось супернику.
Шаповалов: Ми загадка для інших. З одного боку задається, що ми постачальники очок для інших по результатах останніх матчів, а з іншого боку ми “темна конячка”, яка може принести сюрприз.
Забірченко: Вихід з групи – задача мінімум. Тоді ми будемо не розчаровані.
Автор публікації
