З часу початку війни в Україні в пошуках безпеки нашу країну тимчасово полишила ціла низка дітей, які займались баскетболом. Федерація баскетболу України, разом з іншими федераціями та волонтерами з партнерських держав зуміли зорганізувати для наших дітей кілька баскетбольних центрів у сусідніх країнах. Один із найбільших таких хабів прийняла Латвія, на сьогодні за так званою баскетбольною програмою сюди переїхало близько 500 дітей та їх рідних (мами, бабусі брати і сестри), які займатися баскетболом. Загалом Латвія дала прихисток для 250 дітей, що виступали у Всеукраїнській юнацькій баскетбольній лізі.
Одним із координатором цього проекту став головний тренер національної збірної України Айнарс Багатскіс та його дружина – Ільзе. Фактично з перших днів війни Ільзе Багатскіс перекваліфікувалась в волонтера та координатора глобального баскетбольного українського табору в Латвії.
«Я пам’ятаю той день, ранній ранок 24-го лютого», – говорить Ільзе, – «я як відчувала, що щось буде, майже не спала і постійно гортала стрічку новин. На превеликий жаль, це трапилося, я і досі не можу прийти до тями, що у центрі Європи розв’язана така кривава війна. Як ви знаєте національна збірна України у цей день мала в Іспанії грати проти іспанців, мені навіть важко уявити як вашим хлопцям було тоді.
Так вийшло що весь тренерський штаб приїхав після цієї гри у Латвію і саме тут майже відразу було прийняти спільне рішення розпочати роботу з організації баскетбольних таборів для українських дітей. Тоді ми поставили собі за мету створити для українських діток такі умови, які у них були до війни, а це передовсім повноцінний тренувальний процес, приємна атмосфера, програму навчання та житло з затишком, звісно наскільки це можливо на відстані від дому. Ця програма стала можливою завдяки соціальних ініціатив Латвії, Олімпійського комітету Латвії нашої федерації баскетболу та звісно Федерації баскетболу України.
Група активістів та волонтерів з України та Латвії почала працювати відразу, а перші баскетбольні діти почали їхати у Латвію уже наприкінці лютого. Серед організаторів тренер збірної України Максим Міхельсон, який залишився у Латвії після іспанського матчу та дитячий тренер Світлана Маляр, водночас весь процес не міг би бути можливий і без підтримки координаторів на території України.
Першочергова мета цього проекту – вивезти якомога більше дітей баскетболістів та їхніх сімей у безпечне місце та створити навколо дітей такі умови, щоб вони були максимально близькі до тих якими вони були в них до війни. Ці діти займаючись баскетболом постійно їздили на змагання та баскетбольні табори, тож ми вирішили створити для них саме такі табори до яких вони звикли. Ми намагаємося допомогти кожній дитині яка має відношення до баскетболу та її сім’ї, – говорить Максим Міхельсон.
Цей процес має декілька етапів:
1. Наші координатори в Україні та Латвії збирають заявки від охочих, перевіряють інформацію стосовно складу групи та формують групи для виїзду.
2. Батьки дітей та тренери визначають серед учасників цих груп відповідальну особу яка буде постійно на зв’язку з координаторами під час подорожі, визначають спосіб в який вони будуть діставатися до кордону та перетинати його (автобус, потяг, авто, пішки) та вирушають.
3. Групи, які перетинають кордон збираються у кількох польських містах в кризових центрах, де вони очікують автобус безпосередньо до таборів.
До Латвії на баскетбольні кемпи виїхало уже майже 300 дітей які займаються баскетболом, більшість із них повернеться в Україну і матиме можливість продовжити навчатися та заняття баскетболом у рідній країні після завершення війни. Головне на сьогодні не втратити дорогоцінний час розвитку гравця.
На сьогодні наші гравці зосереджені переважно у невеликих містах, найбільше їх у містах Валмері та Валка де оселилися близько 90-та українських дітей.
За словами Ільзе Багатскіс майже усі діти мають не лише тренувальний процес, а й ігрову практику.
«У Валкі баскетбольна школа нашого клубу «ВЕФ», – говорить Ільзе. «У цьому місці відразу дві спортивні школи. До речі, тут хлопці харківського тренера – Артема Тінякова, який зумів виїхати з України, як багатодітний батько. Переважна більшість інших українських тренерів – це жінки. Зокрема Світлана Маляр, Олександра Івлєва, Олена Фатнєва, Марія Рубайло, Олена Федченко, Наталія Євтушевська, Мария Дубас. Команда Дубас, окрім тренувального процесу, має ще й можливість хорошої ігровою практикою, адже продовжують виступати у юнацькій Євролізі, переважна більшість турів цього турніру відбуваються у країнах Балтії. Протягом двох тижнів дівчата уже зіграли два тури ЄЮБЛ у Латвії. До речі, про ігрову практику – хлопці Тінякова уже навіть встигли зіграти у турнірах 3х3 разом з командами академії «ВЕФ».
Щодо навчального процесу, то і про нього ваші діти не забувають, більшість з них вирішили піти в латвійську школу, очевидно, що у них спеціалізований навчальний процес з акцентом на їх мову. Ми усі розуміємо, що всі ці діти мають повернутися в Україну після завершення війни, сподіваємось це буде незабаром, але той час, який вони будуть тут ми як волонтери зробимо усе можливе, аби вони були у хороших умовах та мали можливість підтримувати форму і розвиватися.
Минулої неділі близько 350 українських дітей відвідали фінал Латвійсько-Естонської ліги, який виграв «ВЕФ» нашого Віталія Зотова. Перед фінальною грою організатори влаштували акцію у підтримку України
Федерація баскетболу України висловлює велику вдячність своїм друзям з Латвії, які підтримали нас у важкий час!
Слава Україні!
Координати програми:
Координатор у Латвії
Маляр Світлана Сергіївна
+380 (66) 63 85 181 (Viber, WhatsApp)
Координатор у Києві та Київській області
Здирка Ангеліна Едуардівна
+380 (97) 865 22 55
Координатор у Черкасах (центральна Україна)
Івлєв Василь Миколайович
+380 (50) 931 30 80
Координатор в Одесі:
Янакі Владислав Ілліч
+380 (66) 105 52 09
Автор публікації
