19-річний центровий збірної України Максим Кличко розповів про свої виступи за дубль “Монако” та підтримку батька – легенди бокса Віталія Кличка.
У «Монако» працює колишня зірка збірної України Сергій Гладир. Чи підтримуєш із ним зв’язок під час сезону і чи давав він тобі якісь поради стосовно збірної України?
— Так, ми багато перетинаємося в «Монако». Я насправді очікував, що він буде з нами в збірній, але вийшло так, що цього разу він не зміг приєднатися. Але я часто бачу Сергія на наших тренуваннях команди U-21, а також на тренуваннях першої команди. Я з ним багато працював під час передсезонної підготовки, коли був у Борміо з першою командою «Монако». Він мені дуже допоміг у технічному плані, дав багато підказок і сильно мене підтримав. Перед останнім вікном збірних я його кілька разів бачив, але особливо на цю тему не говорили, адже, як я вже сказав, очікував, що Сергій буде в тренерському штабі.
Як ти оціниш свій прогрес за сезон у «Монако»? Як часто ви перетинаєтеся з основним складом?
— Гра в збірній України дуже відрізняється від французького баскетболу. Це стосується і моєї ролі в цьому клубі, і очікувань щодо мене в «Монако». Це мій перший сезон тут, і я дуже щасливий, що потрапив у цю команду. Ми іноді тренуємося з першою командою, але і в нашій команді U-21 дуже сильний тренер, мені подобається те, в якому напрямку ми рухаємося. Ми виконуємо величезний обсяг роботи, і сподіваюся, що прогрес буде й надалі.
Ну а з основним складом у нас постійний контакт: до тренувань, після тренувань — ми всі добре знаємо один одного. Ми завжди дивимося всі матчі першої команди, коли є можливість, нас задіюють у тренувальному процесі. Коли в першій команді є якісь травми, вони беруть гравців із дублю.
Як ти ставишся до того, що тебе часто асоціюють із твоїм батьком Віталієм Кличком?
— Я дуже радий, що мене порівнюють із батьком у контексті спорту — це великий аванс для мене, адже я ще не на тому рівні. Але сподіваюся, що в майбутньому зможу представляти Україну на тому рівні, на якому це робив він. Звичайно, я бачу всі ці заголовки, всі ці паралелі та порівняння, але я намагаюся концентруватися на своїй грі. А ці паралелі з батьком для мене — це мотивація, і я радий, що зміг собі довести, що вмію грати і що я в збірній не через прізвище.
Батько уважно стежить за твоєю кар’єрою?
— Він дивиться кожен мій матч за «Монако» і, тим більше, за збірні України. Він переглядав усі наші матчі на чемпіонаті Європи U-20 і бачив нашу гру проти Португалії. Завжди мене підтримує, і я дуже радий, що в мене є великий спортсмен у родині… Навіть два таких спортсмени, які можуть мені підказати багато речей, зокрема щодо травм, і поділитися своїм досвідом.
Після мого дебюту вони сказали, що пишаються мною і щоб я продовжував у тому ж дусі. Тож так, мій дядько Володимир теж стежить за моєю кар’єрою та дає багато порад.
Наскільки важливим для тебе є досвід виступів за збірну України в час, коли в нашій країні йде війна?
— Це все дуже важко. Коли ми граємо за збірну, ми завжди пам’ятаємо про війну в Україні. На кожен наш номінально домашній матч приходять солдати, які відновлюються в Ризі. Дуже важливо бачити те, як вони нас підтримують у кожній грі. Це величезна мотивація для мене і важливе нагадування, за що і за кого ми граємо.
Влітку на тебе чекає важливий виступ за молодіжну збірну України в Дивізіоні А. Наскільки новий досвід у національній команді є важливим для тебе напередодні цих матчів?
— Ми з Даніілом Сипалом обов’язково гратимемо за збірну України U-20, і цей досвід, який ми отримали в національній команді, має допомогти нам стати лідерами в молодіжній команді. У нас залишилося 3-4 гравці 2005 року народження, більшість хлопців у команді будуть уже 2006 року народження. Тому буде важливо стати прикладом для молодших хлопців і спробувати використати всі знання, які ми отримали в національній команді, вже в молодіжній.
У нас залишається головний тренер Валерій Плеханов, який зараз працював із нами як асистент головного тренера у національній команді. Відразу після чемпіонату U-20 буде пре-кваліфікація на чемпіонат світу — літо буде баскетбольне. Але, як я вже казав, грати за свою країну — це великий привілей, і я дуже радий представляти Україну.
Автор публікації
