Баскетболіст збірної України та іспанського “Ховентуда” Артем Пустовий дав велике інтерв’ю виданню Diaridebarcelona.cat.
– Цього року ти як новачок у школі в роздягальні клубу. Як пройшла адаптація в “Ховентуді”?
– Чесно кажучи, було дуже легко адаптуватися до цієї нової команди. Є багато гравців, з якими я грав раніше. Я жив у Барселоні три роки і знаю багато місць у місті. Для мене це було не дуже складно, у нас теж чудові колеги, і в мене немає проблем. Крім того, у нас хороший тренерський штаб, який мені дуже допоміг. Я думаю, що адаптація була дуже легкою, було відчуття, ніби я був тут раніше.
Я не знаю, гратиму я 40 хвилин чи 30 хвилин, але я сподіваюся розділити паркет з Анте Томічем, зіграти разом. Коли я прийшов сюди, я вже знав, що це хороший клуб, який грає на високому рівні в ACB Ліги і Єврокубку. Для мене також було важливо повернутися до цієї вимоги. Я не думаю про те, що я маю грати 30 чи 40 хвилин, а лише про те, як я можу допомогти команді виграти якомога більше ігор.
– Минуло 10 років з тих пір, як ви приїхали в Іспанію: багато команд, багато історій… Що найкраще і найгірше, що ви пережили в країні?
– Я не знаю, не думаю, що є щось найгірше, що я можу виділити. Мені подобається Іспанія. Я жив у багатьох містах і кожне різне. Сантьяго, Мурсія, Лас-Пальмас… Різні місця, різні культури.
– Чи є у вашому серці особливий спогад про ці десять років?
– Сантьяго-де-Компостела завжди буде для мене номером один. Там я почав свою кар’єру в Іспанії і багато чому навчився. Як я сказав Мончо Фернандесу (колишньому тренеру “Обрадойро”), що я приїхав дитиною, а поїхав чоловіком.
Крім того, це одне з найкращих місць, щоб поїсти морепродуктів. Я вважаю, що Гран-Канарія – найкраще місце для сім’ї, тому що нам дуже сподобався час, проведений там. Погода ідеальна, але для подорожі трохи складно (Канарські острови від Іспанії відділяє більше 1000 км).
Мурсія також дуже красиве місце, і це недалеко від моря, мені там теж сподобалося. Я люблю подорожувати тут, в Іспанії, тому що там природа. В Галісії багато лісів і гір. Це дуже красива країна.
– Говорячи про Сантьяго, ви грали в “Обрадойро” минулого року, а потім прийшли сюди в “Ховентут”. Чи вважаєте ви цей крок стрибком у кар’єрі?
– Я повертався в Сантьяго-де-Компостела, тому що я знаю клуб, тренерів і вірив, що якщо я це зроблю, то отримаю можливість показати собі, що я все ще можу грати на хорошому рівні з хорошими хвилинами. Тоді це був не дуже хороший сезон для нас, тому що ми програли багато ігор і вилетіли до другого дивізіону. Наприкінці року у мене було кілька пропозицій, і коли представники Бадалони (місто звідки “Ховентуд”) зв’язався зі мною, це була хороша новина, тому що я знаю цей клуб і рівень, на якому вони грають.
– Подіум останньої баскетбольної Ліги чемпіонів склали три іспанські команди. Крім того, майже місяць тому Унікаха обіграла G-League United. У рейтингу з усіма лігами світу, на яке місце ви б поставили іспанську лігу?
– НБА найкраща. Але я думаю, що Іспанія може стати другою, чи принаймні третьою. В Європі, звичайно, перший. У чемпіонаті багато хороших команд, які беруть участь у різних важливих змаганнях, таких як Євроліга, Єврокубок чи Ліга чемпіонів. Клуби також грають дуже добре і показують високий рівень.
– Жовтень 2024. Багатьом здається, що лише у Секторі Газа війна, але й в Україні війна. Як українець, як ти сприймаєш це на відстані?
– Слідкую за новинами. Це непроста ситуація. Навіть якщо ЗМІ про це не говорять, у моїй країні все одно йде війна. Мене час від часу запитують: “Що відбувається в Україні, вже заспокоїлося?”. Кажу: “Та ні, все те саме, а може, й гірше”.
Деякі мої друзі все ще там, і я підтримую з ними зв’язок. Люди вчаться з цим жити. Це непросто. В містах є охорона неба, але там теж щодня бомби. Ви не можете бути впевнені на 100% у безпеці.
Досі гине багато людей, солдатів чи дітей. Вони знищили багато інфраструктури, багато спортивних комплексів… Важка ситуація.
– Як це грати за національну збірну сьогодні, маючи за плечима таке минуле, розуміючи ситуацію?
– До війни, я вважаю, для нас було важливо грати за свою країну, але зараз це навіть більше. Ви показуєте свою країну перед усім світом і граєте за тих, хто ще живе в Україні, і за наших захисників. Я вважаю, що боротися за них набагато більше для нас.
Можливо, люди, які стежать за баскетболом, роблять це трохи, щоб забути про свою проблему і отримати задоволення від гри. Для нас це дуже важливо, і ми завжди хочемо грати на максимумі в кожному поєдинку.
– Наступного року знову буде Євробаскет. Як ви оцінюєте шанси повторити вихід на турнір?
– Я на це сподіваюся. Ми програли дві гри: проти Словенії, яка є хорошою командою, а також проти Португалії, яку я поважаю, але я вважаю, що ми кращі. У наступному “вікні” ми зіграємо два поєдинки поспіль проти Ізраїлю, і для нас буде дуже важливо їх виграти. Якщо нам це вдасться, ми матимемо шанс пройти кваліфікацію.
В останнє “вікно” нас чекають зустрічі зі Словенією та Португалією, португальців треба як мінімум перемогти. Думаю, у нас є шанс, але все залежить від нас.
Автор публікації
