У Луцьку пройшов тур Кубку України з баскетболу 3х3 присвячений пам’яті Михайла Приступи. Уродженець села Сирники, Луцького району, Волинської області, воїн 503-го батальйону морської піхоти героїчно загинув у минулому році у бою за місто Ірпінь Київської області, зупиняючи колону техніки орків. Михайло – рідний брат колишньої гравчині національної збірної України Олександри Хоменчук.
Загальний призовий фонд турніру становив 39 тисячі гривень. Внески — 12 000 гривень. Загальна сума становила 51 100 гривень. Всі гроші було передано матері героя Михайла Приступи.
Що стосується спортивної складової, то протягом трьох днів участь у змаганнях взяли 40 команд.
Про підсумки луцького етапу, про Старий Луцьк та гравців команди прес-служба ФБУ поспілкувалась з віце-президентом та тренером БК Старий Луцьк-Університет Дмитром Чайковським.
– Пане Дмитре, почнемо з організації, тому що багатьом гравцям дуже сподобалось, як у Луцьку пройшли змагання. Наскільки важким було проведення змагань чемпіонату та Кубку України з баскетболу 3х3?
– Оскільки змагання проходять без глядачів, то особливих складнощів з організацією не було. Федерація допомогла нам з технічним обслуговуванням. Від нас вимагалось підготувати арену, організувати все для гравців та суддів. Тому за максимального сприяння ФБУ ми все непогано організували.
Єдиний момент, що баскетбол 3х3 – це більш публічний, емоційний вид спорту і без глядачів матчі навіть учасниками сприймаються по іншому. Та все ж ми всі розуміємо чому граємо без глядачів і вдячні ЗСУ за можливість грати.
– На рівні з організацією була і спортивна складова…
– Так, в спортивному плані тур видався конкурентним, з цікавими матчами, з сильними гравцями. Це і завдяки командам, які приїхали, і завдяки місцевим колективам. В Луцьку баскетбол 3х3 доволі популярний. Ми міською федерацією влітку проводимо багато змагань, цього літа, наприклад, заплановано порядка десяти турнірів в різних вікових категоріях. Цьому сприяє і кількість майданчиків в місті, яких у нас 16 з гарним резиновим покриттям.
Наші гравці Старого Луцька розділились на команди і ми були представлені в кожній категорії. Вважаю, що виступили конкурентно. Прикро, що ні в одній категорії ми не виграли – три дні ми були в фіналі представлені і всі три дні завойовували срібло. Але це я пов’язую з відсутністю цілеспрямованої підготовки, ми все ще тренуємось в режимі баскетболу 5х5, готуючись до Всеукраїнської універсіади, а частина гравців виступає в аматорській лізі у Відкритому чемпіонаті міста. Ми намагались грати на перемогу, але були досвідчені суперники, гарного рівня.
– У вас є амбіції на завершальні етапи цьогорічного Кубку України 3х3?
– Звичайно хочеться здобутків. Наша команда Промбудсфера складена з гравців клубу двічі вигравала літній чемпіонат України 3х3, тому думаю ми і зараз будемо намагатись перемогти.
– Цього зимнього сезону змагання 3х3 присвячені захисникам України. Наскільки це правильна ініціатива?
– Це чудова ініціатива. Луцький етап ми провели в пам’ять про Михайла Приступу – він займався баскетболом, сам з баскетбольної родини, адже мама в нього тренер, сестра – екс-гравчиня збірної України. Міша до 11 класу теж займався баскетболом, але закінчення школи співпало з революцією на Майдані і далі він вибрав напрям збереження демократичного напрямку розвитку країни. Коли постукало лихо, то він був на передовій. В березні минулого року він загинув, запиняючи колону техніки.
Багато хто з хлопців його знали – старші з ним тренувались, молодші чули про нього. Тому було емоційно, коли під час матчів мама та брат були присутні на трибуні. Тому вважаю, що це правильна ініціатива з боку Федерації, щоб ми нагадували підростаючому поколінню, що є в Україні герої, які не пошкодували своїм життям заради вільного, демократичного майбутнього.
Ми пообіцяли мамі, що в наступному році в березні ми будемо організовувати традиційний турнір пам’яті Михайла. Ми ще подумаємо над форматом, тому що це буде під час сезону 5х5.
– Повертаючись до теми Старого Луцька, наскільки в клубі задоволені сезоном в Суперлізі?
– Основне завдання було – відчути ритм, рівень баскетболу України, Суперліги у воєнний сезон і отримавши інформацію, підкорегувавши деякі моменти, будувати плани на наступний сезон. Це стосується і комплектації, і тренувань, і гри в баблах з трьома поєдинками за три дні. Ми ставили собі ціль розвивати наших молодих гравців, місцевих вихованців і однозначно після цього сезону вони стали краще.
Звичайно, хотілось бути вище в турнірній таблиці, але ми вирішили у всіх матчах грати на перемогу, на свій максимум, не обираючи умовно в баблі гру, де ми викладаємось, а де в матчах бережемо сили, програючи по 30-40 очок. В результаті в багатьох іграх нам якраз не вистачало функціональної готовності. Але вважаю, що це правильний акцент, що незалежно від сили суперника треба грати на максимум, адже в кожному матчі граючи на перемогу, ти стаєш краще і в майбутньому можна розраховувати на перемоги над будь-яким суперником.
– Які плани команди на літній період?
– Процес тренування у нас буде тривати навіть літом. Буде більше індивідуальної роботи, кожен отримає завдання і ми домовились протягом літа робити так звані контрольні зрізи для гравців на контракті, щоб до початку підготовчого періоду гравці підійшли в гарних кондиціях. Звичайно, по ходу плануємо приймати в змаганнях 3х3 у Луцьку і в містах поруч. Думаю, кожен наш гравець в цьому сезоні отримав інформацію, як потрібно виглядати, щоб бути конкурентним на рівні Суперліги.
– І останнє питання: багато хто очікує в новому сезоні Суперліги Рівне, з яким у вас принципове протистояння. Це ми могли побачити зокрема в півфіналі Кубку України 3х3 в Луцьку. Вам би хотілось, щоб Рівне все ж поповнив список команд Суперліги?
– Звичайно, мені б цього хотілося. У нас матчі з Рівне на будь-якому рівні постійно виходять рівні, валідольні, подобаються глядачам. Хочеться з ними зустрітись на найвищому рівні.
Думаю, ці матчі будуть цікаві для глядачів, телеглядачів. Тому що принципові протистояння привертають увагу. Навіть цей матч в півфіналі Кубку України 3х3 в Луцьку був рівним і перемогти могла будь-яка команда.