вверх  обратно

Анатолий Челован и Максим Луценко высказались о переходе в "Киев-Баскет"

4.08.2018

Один з новачків "Київ-Баскета" Анатолій Челован розповів про те, з яким нетерпінням очікує дебюту у новій команді. Минулий сезон Челован розпочав у Грузії, потім повернувся до України в команду Вищої ліги "Кремінь-КДЮСШ-2". Статистика Анатолія за минулий сезон: 14.9 очка, 11,1 підбирання та 1,7 передачі (ефективність – 23,6).

– Найприємніше зустрічати День народження з сім’єю, у колі друзів та рідних.

– Який подарунок запам’ятався до Дня народження цього року?
– Натякаєте, що перед Днем народження підписав контракт з Київ-Баскетом (посміхається – ред.)? Можна і так сказати. Ну а що найбільше запам’яталося? Напевно, усе ж таки стрибок з парашутом три роки тому.

– Це була твоя мрія, чи тобі несподівано подарували таку можливість?

– Це було моєю мрією, водночас усе було несподівано. Я не очікував, коли мені подарували стрибок, я був у шоці!

– Де стрибав?
– У Києві. Було дуже хвилююче. Літак підняв на висоту пташиного польоту, дивився на світ іншими очима, голова йшла обертом! Відчував тремтіння легке.

– Встиг відчути почуття польоту?

– Насправді, це важко передати словами. Мені потім говорили, що очі були, наче блюдця, відчув сильний сплеск адреналіну. А сам стрибок? Вже на половині дистанції повернувся розум і я почав отримувати задоволення. Приземлився теж добре, ноги залишилися цілими (посміхається – ред.). Хлопці піднесли дуже гарний подарунок, це мої близькі друзі.

– Тобі до душі екстремальні моменти?

– Життя одне, треба використовувати нагоди і отримувати від цього насолоду, у межах розумного, звісно. Без допоміжних речовин чи напоїв.

– Повернемося до баскетболу. Довго думав над пропозицією Київ-Баскета?

– Не стану кривити душею, вибір був. Але пропозиція Київ-Баскета з розряду тих, від якої неможливо відмовитися. Гратиму вдома, у столиці України, Ще й під керівництвом прекрасного тренера – Євгена Мурзіна. Я, можна сказати, довго не зважував усі за і проти. Були парочка нюансів, але ми їх вирішили, обговорили, усе залагодили і я поставив підпис під контрактом.

– Ньюанси були пов’язані з побутовими чи баскетбольними питаннями, на кшталт на якій позиції тебе бачать?

– Звісно, з баскетбольними питаннями. Мені розповіли, що Євген Вікторович бачить мене на позиції четвертого номера: легкий форвард – важкий форвард. Він говорив, що бачить мене у стартовій п’ятірці, У свою чергу я пообіцяв, що максимально віддаватимуся на тренуваннях, слідкувати за харчуванням, дотримуватися, як слід, режиму. Тобто вже буде не так, як було у дублюючому складі БК Києва 2009-го року, я тоді ще був дитиною, розслаблено до усього ставився. Але зараз уже все перейшло на серйозний рівень, і підготовка має бути відповідною.

– А чому навів приклад БК Києва?
– Це був мій перший досвід у професійній команді. Я тоді перейшов з кременчуцького клубу до БК Київ у дубль команди Суперліги. Для мене Отримав тоді базові знання, багато чому вчився.

– З нетерпінням очікуєш початку сезону? Скучив за баскетболом?

– Не повірите – не те слово скучив! Попередній сезон у мене, м’яко кажучи, не пішов. Я повернувся з Грузії, мав там достатньо ігрового часу, але то окреме питання, чому у мене там не склалося. Я повернувся, виступав у Вищій Лізі за Кременчуг, і сезон для мене закінчився на початку квітня. Відтоді я увесь цей час – без баскетбольної підготовки. Тримаю себе у формі – тренажерний зал, біг – усе це має місце. Але ґрунтовної баскетбольної практики – такого нема. Було кілька турнірів з баскетболу 3х3, у яких я грав, але я не вважаю це за баскетбольне тренування.

– Складно самостійно тримати себе у формі?

– Не те, що складно, але більш відповідально. Кожна людина підходить до цього по-різному. У моєму випадку – мені приємно займатися самим собою, але коли ти тренуєшся у групі і є хтось з керівництва процесом, той самий тренер, який слідкує за твоєю підготовкою, за технікою, то це набагато краще і дає більше плюсів, ніж ти будеш готуватися самотужки.

– Перший професійний досвід отримав у Києві, а до цього?

– До цього був Кременчуг, бо я сам з Кременчуга. Але років 12 живу у Києві, полюбив це місто і вважаю себе киянином.

– Є улюблені місця?

– Улюблені місця? В одному з улюблених місць я зараз і перебуваю в очікуванні піцци (посміхається – ред.). А якщо говорити про красиві місця – тут на Позняках є одна висоточка (багатоповерхівка – ред.), там відкритий вихід на дах, і коли піднімаєшся туди в час заходу сонця – відкривається неймовірний краєвид у променях світила, що сідає за обрій по той бік Дніпра! Шикарні закати бувають, і жодний – не повторюється! Ми час від часу з друзями туди приходимо, спілкуємося, граємо у настільні ігри.

– Коли ти попередній раз грав у Києві за Динамо, багатьом запам’ятався кумедними відеороликами у YouTube…

– Я здогадувався, що Ви можете зачепити цю тему. Так, мав такий досвід. Хотілося у такий спосіб привернути увагу людей до баскетболу, зацікавити дітей, щоб вони також приходили на трибуни зі старшими, самі грали у баскетбол, приходили у секції, а не сиділи на тих самих спортивних майданчиках і займалися не тим, чим треба. Отже своїми роликами хотів спрямувати їх і сказати – баскетбол це не нудна гра, це гра на емоціях, хотів розвеселити, підняти настрій і ще й на матчі запросити.

– Є бажання у схожому форматі продовжити цю місію вже у Київ-Баскеті?

– Не можу поки що стверджувати щодо продовження цього експерименту. Було дуже багато відгуків – як позитивних, так і негативних. Останні і вплинули на моє рішення припинити цим займатися. Друзі, звісно, питають: Толя, коли буде продовження? Але розумію, це вони питають швидше для того, щоб мене роззадорити. Але не виключаю, якщо проблем не буде, керівництво не буде проти, я міг би і далі продовжувати – ідей багато, але для цього потрібен час і добро від керівництва.

– Судячи з роликів ти в душі балагур, створюєш у роздягальні належне емоційне тло? У колективі, який сформує Євген Мурзін, теж можна буде заряджати партнерів позитивом?

– Я знаю Євгена Викторовича вже не перший рік, свого часу грав у Говерлі під його керівництвом, знаю його, як дуже відповідальну людину. Скажу чесно – балагану у колективі він не допустить. Ми ходитимемо, можна сказати, по струнці, але за рахунок свого досвіду він зможе сформувати кістяк, об’єднає команду спільною метою і зробить її більш відповідальною і дружньою. Я вважаю, що у цьому сезоні ми навіть можемо вийти на рівень найвищих результатів, не в останню чергу за рахунок його харизми і досвіду.

– Ну, баскетбол – це не лише серйозні ігри, є місце і посмішці, чи не так?

– Звісно. Знаєте, коли я виступав за одеську БІПУ, ми після ігор, чи тренувань під кінець тижня, скажімо у п’ятницю або на вихідних, збиралися командою, не усією, але чоловік 5-6 збиралися у когось вдома і грали у настільні ігри – той самий Аліас, якщо ви знаєте про що мова, Менеджер, карти Уно, і веселилися, спілкувалися, тим самим зміцнюючи командний дух. Можливо і у новій команді буде щось подібне. В усякому разі я докладу зусиль, аби це мало місце. Бо без командного духа, емоційної складової команди на майданчику не буде. Окрім того, що ви працюєте разом на майданчику під час тренування чи гри, ви маєте і поза межами тренувального процесу бути поруч, впізнавати одне одного, розуміти, чого одне від одного можна очікувати. Тоді буде злагодженість на майданчику і буде результат.

Контракт з "Київ-Баскетом" підписав Максим Луценко. Цей гравець свого часу виступав за столичні клуби БК "Київ" та "Будівельник", а ось минулий сезон провів у Грузії та Одесі. Зокрема за БІПУ Луценко відіграв 21 матч (7.3 очка, 2.9 підбирань, 1.4 передачі в середньому за гру). Тепер усі його думки пов’язані з "Київ-Баскетом".

– Можливо і були інші варіанти для продовження кар’єри, але зараз не бачу сенсу про них говорити. Вибір зроблено – я гравець Київ-Баскета. Я хотів повернутися до Києва, рік я не грав у столиці і тут з’явилася нагода знову попрацювати з Євгеном Мурзіним і я без вагань вирішив нею скористатися. Добре знайомий з цим фахівцем по роботі у Будівельнику.

- У чому бачиш переваги Мурзіна перед іншими тренерами?

– Для початку відзначу, що він очолює національну збірну. Це вже про щось свідчить – тренер головної команди України. Бути у нього на виду – це вже, як кажуть, дорогого коштує. Я вважаю його одним з кращих, якщо не найкращим тренером в Україні – це 100%.

- Торік ти зіграв у чемпіонатах Грузії та України, що корисного можеш відзначити?

– Так, розпочинав сезон у Грузії, майже два місяці виступав за БК Сухумі. Відіграв там практично перше коло. Потім надійшла пропозиція з Одеси і я її прийняв. У складі БІПИ я відіграв три кола регулярного чемпіонату і плей-оф. Вважаю, що часу дерма не гаяв. У Грузії отримав свій перший легіонерський досвід. Дуже цікаво було випробувати себе в іншому чемпіонаті. Там він трохи відрізняється від українського – більш швидкісний. А у нас більш на тактику тренери спираються. Хоча і у нас такі команди, як Дніпро чи Черкаські Мавпи, сповідують швидкісний баскетбол.

- Що в Одесі запам’яталося?

– Ми зуміли пробитися до фіналу чотирьох Кубка, обігрували чинних чемпіонів Черкаських Мавп. А що найбільш неприємне – це протистояння з Хіміком. Жодного разу у сезоні БІПА їх не змогла обіграти.

-Тепер маєш нагоду обігрувати Хімік вже з Київ-Баскетом?

– Я сподіваюся, що так і буде. Київ-Баскет – клуб з амбіціями, переконаний, що завдання на сезон будуть максимальними і я радий, що став частиною цього колективу. Впевнений, що тренер підбере тих хлопців, які рухатимуться у цьому напрямку.

- Ти свого часу виступав у столиці за БК Київ та Будівельник. Чому варіант грати у Києві переважає інші?

– Я провів у Києві три сезони – один у БК Київ і два – у Будівельнику. За цей час він став для мене другим домом, рідним містом. Завжди приємно повертатися до нього. Для мене честь грати тут.

- Є улюблені місця у столиці, окрім Палацу спорту і СК Меридіан?

– (сміється – ред.) Київ – древнє місто. Тут є багато мальовничих куточків – Дніпровські кручі, Пейзажна Алея, Андріївський… А ви на тусовочні місця натякаєте? Я людина сімейна. Син цього року піде у перший клас. Тому ми любимо на вихідних погуляти разом у парках, а у Києві їх чимало, з дитячими атракціонами, поїсти смачно разом у кафе любимо, не поспішаючи – у Києві теж у цьому плані розмаїття. Отже я сімейна людина і звик проводити час разом з родиною.

- Як сім’я сприйняла твоє рішення грати у Києві?

– Вони задоволені і щасливі. Звісно, я приймав рішення про перехід до Київ-Баскета не один, радився з дружиною Анастасією, син Кирило теж мріяв повернутися до Києва. То ж ми прийняли це рішення разом!

- Син стане первачком вже у Києві.

– Так, я радий цьому. Це теж вплинуло на моє рішення. Хотів якомога швидше визначитися з командою і без вагань зробив вибір на користь Київ-Баскета.

- Сина братимеш на матчі?

– Звісно! Дружина і син регулярно підтримують мене з трибун. Більше того зараз у мене відпустка, відтак маю трохи вільного часу, повісили вдома баскетбольний щит і кошик. Щодня тренуємося, граємо. Кирило вже вигукує, що він Леброн Джеймс! Дуже тішить, коли чуєш це від нього (посміхається – ред.). Ну, дай Боже! Усе може бути, нема нічого у житті нездійсненного. Але однозначно, буду його віддавати до баскетбольної секції, бачу, що ця гра йому прийшлася до душі, є ще футбол, але звісно, баскетбол гра №1 і у Києві визначимося зі школою і розвиватиму у нього його бажання грати.

- Можливо, і до баскетбольної Академії Київ-Баскета його віддаси?

– Можливо, а чому б і ні? Думаю, швидше за все так і буде. Варіант з Академією Київ-Баскета буде пріоритетним.

- Ти обмовився, що у відпустці граєш у баскетбол з сином, цього достатньо для підтримки форми?

– Я закінчив грати 31-го березня, пройшло вже чотири місяці. Якщо нічого не робити а потім поїхати на збори – можна з глузду з’їхати. То ж, звісно, я тренуюся – тричі на тиждень відвідую тренажерний зал. З важкою вагою не працюю, але навантажую себе достатньо, щоб підтримувати форму. І маю ігрові тренування – 3-4 рази на тиждень бігаю з м’ячем. Я на даний момент перебуваю у Маріуполі, тут баскетболістів вистачає, місто баскетбольне – і збираються хлопці, хто з Суперліги, хто з Вищої. То ж є з ким і де побігати.

- З новими партнерами по Київ-Баскету грав раніше?

– Носков з Маріуполя, як і я, як і моя дружина. Ми з ним перетиналися, спілкувалися. Усіх інших я теж добре знаю, з ними ще не спілкувався конкретно на цю темо, бо усе відбулося буквально два дні тому. А з Носковим спілкувався, він теж дуже радий, що гратиме у Київ-Баскеті. Ми усі живемо у передчутті початку сезону, початку зборів, живемо новими сподіваннями.

- Сподіваєшся, що Київ-Баскет буде командою однодумців?

– Головне, щоб усі були об’єднані спільною метою і рухалися до неї. А я впевнений, що у Київ-Баскета будуть максимальні цілі попри статус дебютанта Суперліги. Іншого собі не уявляю.

Источник: kyiv-basket.com.ua

Добавил: aks700
7
text
Индикатор репутации - оценка всех предыдущих комментариев пользователя за последние 12 месяцев, сделанная другими пользователями. Этот показатель позволяет предположить, оставлен ли комментарий уважаемым автором или нет.