вверх  обратно

Виталий Мальчевский: "Последние минуты - это всегда психология"

28.02.2017

Останнім новачком баскетбольного клубу “Запоріжжя-ZOG” в цьому сезоні став Віталій Мальчевський. Кар’єра 29-річного гравця – взірець для молодих баскетболістів. Не маючи професійної підготовки на рівні дитячо-юнацької спортивної школи, він зумів яскраво засяяти в українському баскетболі на найвищому рівні. У його списку здобутків немає випадкових клубів. Разом із “Дніпром” Віталій Мальчевський виграв срібні медалі чемпіонату України, помстившись у півфінальній серії своїй колишній команді “Будівельнику”, для якої виявився незатребуваним. Наступний сезон у складі “Хіміка” був найуспішнішим у його кар’єрі – золоті медалі чемпіонату Суперліги та Кубок України. При цьому вихованець криворізького баскетболу залишився вірним своєму рідному клубу, та радо прийняв пропозицію від “Кривбасу”, з яким спочатку завоював «бронзу» Суперліги, а потім вдруге пережив процес розформування команди. Та свого останнього слова у баскетболі Віталій Мальчевський ще не сказав. На його амбіції та досвід покладаються у баскетбольному клубі “Запоріжжя-ZOG”. Напередодні гри з одеською “БІПОЮ” прес-служба запорізької команди поцікавилася у Віталія Мальчевського, яких вершин він мріє досягти у новому для себе клубі.

-  Розкажіть як починалося Ваше баскетбольне життя?

– Я не вчився в дитячо-юнацьких спортивних школах, любов до баскетболу мені передав батько. Ми дивилися з ним матчі, він пояснював мені тонкощі гри. Коли грав за шкільну команду, батько приходив на ігри, радив, над чим мені потрібно більше працювати. До речі, саме він поставив мені кидок. Завдяки його зусиллям, я пробився на більш серйозний рівень. Виступав у Юнацькій лізі, потім у Першій. Три сезони провів у складі вищолігової команди Криворізького технічного університету.

-  Як вдалося проявити себе на початку кар'єри?

-  На рівні головного чемпіонату країни почав грати у 2008-му році у складі “Кривбасбаскету”. На жаль, сталося так, що “Кривбасбаскет” в сезоні 2013/2014 було розформовано. Тоді вперше. Я одразу отримав пропозицію від київського “Будівельника”. Проте, за два місяці я не мав там достатньої ігрової практики, тому продовжив кар'єру у складі “Дніпра”. До речі, у тому сезоні ми перемогли “Будівельник” на шляху до фінальної серії плей-офф. Ми грали за золото чемпіонату з “Хіміком”, але програли ту битву. Через рік я опинився вже у складі южненців. Команда-чемпіон грала у єврокубках, тому погодився одразу. Виграв з “Хіміком” Кубок України і чемпіонат Суперліги.  Потім був знову “Кривбас”, а чим все завершилося, ви добре знаєте.

- Розкажіть більше про свою сім'ю, сина збираєтесь залучати до спорту?

– Так, ми вдома навіть баскетбольне кільце для нього облаштували. В свої півтора роки Данило має помітні успіхи. Часто влучає у кошик. Разом зі мною дивиться баскетбол, розуміє, що ми спостерігаємо за грою, якою захоплюється його тато. В Запоріжжі мені бракує найрідніших людей. Дружина Аня з сином Данилом залишаються у Кривому Розі. Чемпіонат скоро завершується, тому немає сенсу переїжджати сім’єю до Запоріжжя. Як буде далі – подивимось.

- Рішення про перехід до баскетбольного клубу “Запоріжжя-ZOG” прийняли швидко? Були пропозиції від інших клубів?

– До завершення сезону я збирався підтримувати форму в складі криворізької команди “КДПУ”, яка продовжила виступати у Вищій лізі. Коли зателефонував Валерій Плеханов. Баскетбольний клуб “Запоріжжя” якраз напередодні провів яскравий матч з “Будівельником”. Він сказав: “Готовий приєднатися до команди?” Я погодився без роздумів і вже наступного дня був на тренуванні.

- Ваш дебют стався у принциповому поєдинку з «Черкаськими Мавпами». Наскільки складно дебютувати в матчі підвищеної відповідальності?
– Шкода, що поступилися. Я добре знаю нашого наставника і деяких гравців, тому швидко адаптувався до колективу. Важко мені не було. Всі схеми та думки Валерія Плеханова я знав. Чесно кажучи, ніби-то нічого й не змінилося, окрім залу та партнерів по команді.

- У дебютному матчі Вам вдалося зробити видовищний слем-данк. За  відсутності Макса Конате, будете частіше радувати запорізьких уболівальників такими епізодами?
– Сподіваюсь на це. Тоді прийшов зручний пас від Паші Буренка. Мені залишалося зробити два кроки і забити зверху. Якщо нормально себе почуваю, є можливість вистрибнути, то віддаю перевагу слем-данкам.

- У Вашому послужному списку такі клуби як “Кривбас”, “Будівельник”, “Хімік”. Що можете сказати про баскетбольний клуб “Запоріжжя-ZOG”? Чого не вистачає команді щоб зараз конкурувати з лідерами чемпіонату?

– В останніх матчах з лідером чемпіонату “Будівельником” команда грала на рівних. Тому ми можемо конкурувати з сильнішими клубами. У Кубку їх перемогли, в останній грі чемпіонату програли лише два пункти. Вважаю, що команді не вистачає психології. “Будівельник” приїжджав сюди в ролі лідера, за рахунок свого авторитету і дотиснув команду наприкінці матчу. Останні хвилини – це завжди психологія.

- Як Ви вважаєте, чи вдалося Валерію Плеханову хоча б частково побудувати у “Запоріжжі-ZOG” захист зразка “Кривбасу” цього сезону?
– Якщо ви помітили, останні поєдинки ми агресивніше грали у захисті, билися, падали на пакет. Залишилося попрацювати над підстраховкою. Необхідно, щоб всі гравці призвичаїлися до системи захисту від Валерія Плеханова. У нас в команді є хороші виконавці, які вміють захищатися.

- Баскетбольному клубу “Запоріжжю-ZOG” під силу подолати першу стадію плей-офф?
– Певен, що так. Тепер буде складніше, бо пішов з команди Макс Конате. У суперників з’явилася деяка перевага. Проте чіплятися за результат можна з будь-якою командою – чи то “Дніпро”, чи “БІПА”. Все в наших руках.

Источник: БК Запорожье

Добавил: Beaver
0
text
Индикатор репутации - оценка всех предыдущих комментариев пользователя за последние 12 месяцев, сделанная другими пользователями. Этот показатель позволяет предположить, оставлен ли комментарий уважаемым автором или нет.