вверх  обратно

Максим Михельсон: "Чемпионат стал непредсказуемым"

11.05.2016

 Минулого тижня фінішував сезон для основної команди клубу. Наразі «Черкаські Мавпи» пішли на нетривалі канікули. У цей час підсумувати сезон спробував головний тренер – Максим Міхельсон. Далі про бронзову серію, підсумкове місце, гравців та плани на майбутнє. 

Максим Сергійовичу, головним спортивним підсумком цього сезону, напевне, стала бронзова серія, яке ваше бачення її? Що на ваш погляд було вирішальним у головній серії сезону?
   Дуже прикра серія, на початку якої мало хто у нас вірив. Проте ми були, як ніколи, в історії клубу близькі до бронзових медалей чемпіонату Суперліги. Найважливішим і одночасно вирішальним став момент того, що ми опинилися ментально не готові до того, щоб завершити серію на свою користь. Згадайте четвертий матч, взагалі вважаю, що саме в ньому ми і програли серію, п'ятий матч вже був формальністю. Так ось в четвертій грі ми дуже потужно стартували і саме в момент, коли для того, щоб остаточно зламати Кривбас, залишалося зробити пару кроків, у нас просто все зупинилося. Кожен зі своєї причини, але загальна проблема одна - неготовність до перемоги. Хтось розслабився, хтось злякався, хтось розгубився, у когось проявився егоїзм, хтось захотів стати героєм ... – не має значення, як саме, головними тут є наслідки. Вважаю, у тому матчі були готові грати тільки Хол і Сізов. Але, на жаль, Сізов отримав швидкі 4 фоли ще у першій половині і мені довелося залишити його на лавці до четвертої чверті. А одного Хола для перемоги в такому матчі замало. Я не кажу, що інші хлопці грали погано або хтось з них винен у поразці, вони грали на повну, віддаючись грі, але ментально перемогти у тому матчі ми були не готові. Для цього повинен бути досвід таких перемог, а ніхто з них, і я у тому числі, його не мав. Упевнений, що ця серія зробила всіх нас сильніше, але, на жаль, вже для майбутніх сезонів. Цей пішов у історію. Другий момент - травма Шаламова. Повірте, це була непоправна втрата в цій серії. Спасибі Тіщенко, який, попри травму, спробував його замінити, але на одній нозі грати фінал важко. Кривбас всім цим добре користувався. І звичайно не менш важливим фактором виявилася, як не дивно, травма Глєбова, яка просто перетворила гру Кривбасу. Проти нас грала абсолютно нова команда з новими лідерами. Подивіться, як відмінно відіграли Забірченко, Липовцев, надійно останні два матчі провів, здавалося б, вже підсівший Івшин. Ось це все досвід таких ігор. І, звичайно, лідерські якості гравців, які змогли звалити на себе відповідальність у потрібний момент. Молодці, заслужена перемога. 

 

  Як ви сприймаєте критику, чи вбачаєте у тому , що команда не змогла взяти комплект нагород свою провину?
  
Критику сприймаю нормально, коли вона конструктивна і грунтовна. Якщо це дійсний аналіз, а не чиясь особиста неприязнь до тренера, гравця або клубу. А взагалі у нас всі люблять критикувати, при цьому, коли виявляються неправі, вибачитися забувають. Нам нічого не залишається, окрім як все це приймати. Така у нас робота. Не будеш же на кожну статтю або коментар реагувати, пояснюючи або доводячи, що люди написали щось, не знаючи насправді суті і причини того, що відбувається. Це буде нерозумно. Завжди є і будуть люди, які люблять критикувати, у когось просто таке покликання. На рахунок того, чи відчуваю я свою провину в програній серії. Повірте, що кожну поразку будь-який тренер пропускає через себе. І я не виняток. І для мене немає поняття важливий матч або неважливий. Кожен програний матч - це безсонна ніч і пошук причини поразки у собі. І 4-й, і 5-й матч бронзової серії - не виняток. Звичайно, шукаю причини поразки у собі. Де не те сказав, не ту комбінацію замовив, не ту заміну зробив, затягнув з тайм-аутом ... Все це досвід. Все це частина життя тренера. Відповідальність, про яку багато хто навіть не підозрює. Всі прекрасно знають, що виграють ігри гравці, а програє  - тренер. І до цього треба бути готовим, якщо ти йдеш на цю роботу. 

   Як взагалі можете охарактеризувати цей чемпіонат. Його кінцівка мала солідну інтригу, чотири клуби показали відносно рівні серії. Це може говорити про якусь стабілізацію ситуації в клубному баскетболі, яка протягом останніх двох років невпинно погіршувалася?
  
Мені сподобався цей чемпіонат. Сподобався із кількох причин. По-перше, я радий, що, попри прогнози деяких критиків та сайтів у загибель чемпіонату, по ходу сезону все вийшло навпаки. ФБУ показала, що непросто виживе, а й при цьому внесе щось нове і перспективне. І чемпіонат вцілому вийшов цікавим. Так, знизився рівень через те, що клуби більше не в змозі запрошувати дорогих гравців, але це диктує ситуація в країні вцілому. Так, багато команд, що називається, «трусило» по ходу чемпіонату, нашу у тому числі. Але у цьому були і свої плюси. По-перше, відкрився цілий ряд нових або старих українських гравців, у яких не було б шансу. По-друге, зрівнявся рівень команд. Чемпіонат став непередбачуваним. До останнього туру не було ясно, хто не потрапить у плей-офф. 4-5-6-7 позиції теж вирішувалися в останньому турі. Напружені ігри у півфіналах і фіналах чемпіонату. У нас і чвертьфінальна серія вийшла напруженою. Звичайно, можна подивитися на все з критикою і негативом, але я звик у всьому шукати позитив. Ну хіба могли б Кобець і, наприклад, Сидоров мати таку можливість 3-4 роки тому, коли в цих позиціях у командах грали якісні іноземці або досвідчені українці. А зараз ми маємо кілька хороших молодих українських імен, які отримали шанс. У той же час більшість кращих - українські баскетболісти - поїхали грати за кордон, що, думаю, має відіграти позитивну роль для збірної. Думаю, у цьому році відбудеться ротація - дехто повернеться в Україну, а люди, які проявили себе у цьому сезоні в Суперлізі спробують влаштуватися у Європі. Все це піде тільки на користь.

   У цьому сезоні клуб встановив рекорд по кількості ігрової практики для власних вихованців. Семеро вихованців баскетбольної школи були заграні у чемпіонаті, ви задоволені цим процесом?
  
Загалом чемпіонаті було задіяно 9 молодих гравців. Голик лише в одному матчі, але, тим не менше. З одного боку, я задоволений, що наша молодь має таку можливість. З іншого боку, я не задоволений тим, як деякі з них до цього ставляться і як вони користуються тим шансом, який їм дає доля. У цілому така політика нашого клубу. Ми вибрали такий шлях, де самі ставимо себе в ситуацію, у якій просто необхідно використовувати нашу молодь. У основному складі тільки 6 досвідчених гравців і 6 вихованців клубу. У минулому році було те ж саме. Ми намагаємося в кожній грі дати хоч небагато часу молоді. Для когось це лише кілька хвилин, для когось кілька секунд. Іноді вони добре входять у гру, допомагають команді, іноді навпаки, я до цього готовий, тому що розумію, що таке молодість і що кожному потрібно пройти через свої помилки, а іноді й поразки. Так, від цього страждає якість. Але я вважаю, що без цього ніяк. Тому що в корені не згоден з тим, що можна розвинути молодого гравця, випускаючи його в кінцівці при «+30» або «-30», коли все вже вирішено і на ньому немає жодної відповідальності. Мало того, у нас ситуація незвичайна, у нас не один-два молодих гравці у складі.Іх у нас мінімум 6! І на майданчику завжди є хтось з молоді.Я не боюся поразок і не боюся помилок, але молоді гравці повинні мати шанс розвиватися. Сподіваюся, що уболівальники це теж будуть розуміти. І будуть підтримувати команду, не дивлячись ні на що. Найскладніше у цій ситуації досвідченим гравцям. По-перше, дуже багато пауз і пояснень одного і того ж на тренуваннях. Тут потрібне залізне терпіння. Ще раз повторюся, що це ж не один молодий, якого, якщо не зрозумів, відправив на лаву, або все, дали стусана і він все зрозумів. Тут одного відправляєш на лавку, а з неї  встає інший. По-друге, рівень суперників на тренуваннях і у іграх суттєво відрізняється. Уявіть: на тренуванні у того ж Завадського суперниками весь сезон були або 17-річний Скапінцев, або двометровий Шаламов, а в іграх йому протистояв той же Івшин. І так у кожній позиції. Артамонов - Мірошниченко або Воєвода, Сизов - Кобець або Руслов, Антонець - Балабан або Ткаченко. Ну і, звичайно, їм доводиться миритися з не завжди виправданими амбіціями молоді.І якщо тренер до цього готовий ще до початку сезону, то гравцям до цього доводитися досить довго підлаштовуватися по ходу чемпіонату. У них же теж свої амбіції. Уявіть команда веде «+13»- «+15», виходить парочка молодих і зливає до «+5». Їм треба повертатися і витягати вже, здавалося б, виграний до цього матч. Не завжди це виходить. Звичайно до такого нелегко звикнути. Але така у нас позиція. Ми хочемо награти своїх хлопців. 

   Дійсно виправдану ігрову практику серед молодих гравців отримували лише Кобець та Шаламов, решта гравців мали лише епізодичні ролі. Це говорить про те, що вони поки не готові виконувати поставленні перед клубом спортивні завдання?
  
Кобець, Шаламов вже досить розіграні гравці. Кілька хлопців на підході. Кобець кращий атакувальний захисник чемпіонату. Наші хлопці не останні гравці у складах своїх збірних України у вікових групах. Так, Кобець та Шаламов більше інших молодих гравців проводили на майданчику. Це нормально. Вони у цьому сезоні проявили себе відмінно. Так, з величезною купою помилок, особливо у захисті, але, тим не менше, вони виглядали у цьому році краще за інших молодих гравців, були готові до контакту, жорсткості і психологічної напруги Суперліги. Але все це нормальний процес. У цьому році вони, у наступному - хтось ще. Це процес розвитку молодих гравців, у кожного свій час. Мені сподобався в цьому році в декількох матчах Балабан, Мірошниченко, Воєвода. Якщо вони не зупиняться і добре, з користю, проведуть літо вони зможуть в наступному році спробувати вийти на новий рівень. Більше того, в цьому році очікував від Руслова і Ткаченка, але нічого, значить ще не настав їх час. Хоча Руслов вже у минулому сезоні до травми показував досить змістовний баскетбол. Сподіваюся, вони теж проведуть літо у роботі і будуть готові до наступного сезону краще. Знову таки, це процес і треба запастися терпінням. Ми хочемо, щоб у найближчому майбутньому основа команди складалася з вихованців нашого клубу і щоб саме вони були головними дійовими особами на майданчику. Хоча вже у цьому році деякі з них були у числі лідерів команди. І це радує, ми випереджаємо графіки.

На Ваш погляд, чи потрібно Кобця спробувати свої сили за кордоном?
  
Що стосується Кобця, то тут важливий цілий ряд факторів. Головним чином позиція самого Кобця, які у нього бажання і амбіції. Що буде у клубі на наступний сезон. Приміром, умовно «Черкаські Мавпи» у наступному сезоні гратимуть у Єврокубку, навіщо Кобцю міняти клуб у цій ситуації? Де ще він зможе сьогодні у Єврокубку бути лідером команди за результативністю і мати 30 хвилин ігрового часу? Зараз тільки завершився сезон і ми не розмовляли поки з жодним гравцем про наступний сезон. Хлопці відпочинуть трохи і ми все обговоримо. Для кожного постараємося знайти взаємовигідний варіант. Це наші вихованці і ми дбаємо про них. Я думаю, приклад з Михайлюком всім показав, що у цьому клубі до гравців ставляться, як до членів родини і не ставлять палиці у колеса на шляху розвитку.

Кого б із досвідчених гравців ви хотіли б бачити у команді наступного сезону?
  
Це питання, до якого потрібно підходити дуже серйозно. У нас особлива ситуація, у ній не візьмеш кого завгодно. Крім того, що ми хочемо розвивати молодь, ми хочемо і перемагати. Ми хочемо боротися за медалі і бути як мінімум незручним суперником для клубів-лідерів. І тут, з одного боку, нам потрібні сильні виконавці для результату, але водночас люди, які зможуть нормально ставитися до тих особливостей роботи з нашим молодим складом, про які я говорив раніше. Тому ми часто шукаємо гравців із досить високим, але не до кінця розкритим потенціалом, щоб робота на розвиток молоді допомогла і їм розкрити себе як лідерів або просто добротних гравців. І тут не завжди можна вгадати. Не кожен готовий працювати на свій розвиток, правильно сприймати ситуацію і шукати шляхи, у яких він буде корисний команді і навпаки. Коли це збігається, то виграють обидві сторони. Згадайте Кальніченка: хлопець просто розкрився сам як гравець і неймовірно допомагав команді, ставши її капітаном. Зараз він має хороший контракт за кордоном, як і раніше, всією душею вболіває за наш клуб. Вважаю, що Стас Завадський за 2 роки зробив величезний прогрес у своїй грі. І в цьому сезоні був просто основоположним гравцем нашої команди і знову таки капітаном. Джамал Бойкін – гравець, який не міг знайти собі роботу, приїхав до нас і просто почав свою кар'єру з нуля. Він по сьогодні пише нам слова подяки. Ігор Чумаков, думаю, теж може вважати нашу співпрацю взаємовигідною. Ще можу назвати кілька прізвищ. Так, були і гравці, які так і не вписалися у нашу програму, але це одиниці. І це більше їх проблеми. Тому сказати зараз, що я б підписав того чи іншого гравця, дуже складно. Безумовно я маю список кандидатів. З кожним потрібно розмовляти і потім приймати рішення. Мало того, ми не маємо величезного бюджету так, щоб підписувати того, кого захочемо. Швидше за все, це будуть знову гравці середнього рівня, але з бажаним для нас потенціалом. Можливо, повернемо когось з уже перевірених хлопців. Мало того, є люди з діючими контрактами на наступний сезон. Поки ми складаємо списки можливих кандидатів.



  Що можете сказати про новачків, які приєдналися до команди напередодні плей-оф. Судячи з усього, ви очікували стабільнішої гри від команди у вирішальний стадії змагань, але цього не сталося.

  Про новачків говорити важко, оскільки основним придбанням був Тіщенко для підсилення позиції, яка вимагала підсилення протягом усього сезону. Холла брали вже у доповнення, оскільки розуміли, що, якщо підсилюємо передню лінію, то матимемо шанс поборотися за найвищі нагороди. За великим рахунком Холл без Тіщенко нам був не потрібен. Хоча він відмінний хлопець і допоміг нам у деяких матчах. Але без нього ми б могли обійтися. На жаль, травма Тіщенка так і не дала нам можливість оцінити, на скільки правильним був наш розрахунок. Я думаю, що правильним. Але так вийшло і щось змінити ми вже були не в силах. Мало того, травмувався Шаламов і ми залишилися взагалі без заміни Завадському. У перших двох матчах бронзової серії його дублером був Скапінцев. Потрібно сказати, що в першому матчі він відмінно впорався зі своїм завданням. А вже у другому навпаки «Кривбас» користувався кожним моментом, коли він виходив на майданчик і розривав наш захист. Після чого Тищенко з Шаламовим підійшли до мене і попросилися грати, попри травми, оскільки розуміли, що команді їх не вистачає. За що їм, звичайно, величезне спасибі. На жаль, Шаламов вийшов не на довго у четвертій грі, але більше грати просто не зміг. Саша на морально-вольових закінчив серію. Дуже їм вдячний. 

   Яка наразі ситуація у клубі. Як команда буде відпочивати, коли канікули і перший збір?
  
Зараз хлопці відпочивають. Днями збереться молодь і буде готуватися до фіналу студентської ліги. Потім з першого червня збірна U-20. Приблизно після 10 серпня вже зберемо склад для першого збору.

   Більшість з молодих гравців структури клубу будуть виступати у складі юнацьких та молодіжних збірних України. Ви головний тренер української молодіжки, кого з черкасців ви бачите претендентом на місце у збірній
  
На сьогодні розширений склад збірної - 25 осіб. У цьому списку досить багато хлопців з нашого клубу. На перший збір у нас є можливість викликати тільки 18. Хто це буде конкретно, вирішимо в найближчі дні.

  
Відчутний прогрес молодого Скапінцева – це майбутнє клубу?
  
Скапінцев – однозначно майбутнє клубу. Але за умови, що він буде багато і сумлінно працювати. У хлопця неймовірний потенціал. Але я знаю багато прикладів, коли гравці ховали свої таланти за лінню і несумлінною роботою. У Діми є все, що могли б дати йому Бог, батьки і клуб. Зростання, здоров'я, розум, можливість розвиватися. Далі все залежить від нього. Але потенціал величезний. Ми створили для нього всі умови для розвитку, ми не брали другого центрового до останнього, він кожне тренування працював з Завадським, єдиним на сьогодні таким же високорослим гравцем у Суперлізі. На жаль, кілька разів за сезон він захворів, що вибивало його з ритму, щоб опинитися у серйозній ротації команди в іграх. Але однозначно його прогрес помітний. Він відмінно проявляв себе в іграх Вищої ліги і студентських іграх. Під кінець сезону на тренуваннях Завадському було з ним нелегко. Повторюся, якщо хлопець буде працювати, з нього виросте відмінний гравець.

   Ну і звичайно, хочеться подякувати всім за цей сезон. Гравцям, тренерсько-адміністративному складу клубу, медперсоналу, керівництву клубу, всім людям, які були задіяні в забезпеченні життєздатності клубу і проведенні ігор чемпіонату, керівництву і працівникам ПС «Будівельник», представникам преси, суддівському корпуус, ФБУ і, звичайно, нашим уболівальникам. Не втомлююся повторювати, що вони у нас, як шостий гравець. Дійсно, невід'ємна частина команди. Дуже шкода, що не змогли подарувати їм в цьому році медалі. Дуже вдячні їм за підтримку, терпіння і відданість. За те, що поїхали з нами у Кривий Ріг і вибачитися, що не змогли у п'ятому матчі дати ту боротьбу, на яку вони заслуговували. На жаль, після матчу настрій був не для спілкування і я так і не подякував хлопцям за їхню підтримку. Але, думаю, ми обов'язково влаштуємо зустріч з уболівальниками і подякуємо їм за минулий сезон. Тому що ми граємо. Насамперед, для них.

 

 

Источник: mavpabasket.com

Добавил: Beaver
0

NEWSMAKER

  • 3372 грн.
  • 358 грн.
  • 21 грн.
  • 21 грн.
  • 14 грн.
  • 5 грн.
Индикатор репутации - оценка всех предыдущих комментариев пользователя за последние 12 месяцев, сделанная другими пользователями. Этот показатель позволяет предположить, оставлен ли комментарий уважаемым автором или нет.